Ухвала суду № 43050667, 10.03.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

10.03.15 Справа № 909/699/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бонк Т.Б.,

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації «Долинське священиче православне братство святого апостола Андрія первозданного», Івано-Франківська обл., від 15 жовтня 2014 року, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження від 15 жовтня 2014 року,

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.08.2014 року, суддя Б.П. Гриняк,

у справі за № 909/699/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м. Дніпропетровськ,

до відповідача: Громадської організації «Долинське священиче православне братство святого апостола Андрія первозванного», Івано-Франківська обл.,

про стягнення заборгованості в сумі 40 409,54 грн.

В С Т А Н О В И В:

18.02.2015 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Громадської організації «Долинське священиче православне братство святого апостола Андрія первозданного», Івано-Франківська обл., на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.08.2014 року, у справі за № 909/699/14.

Згідно ч.2 ст.91 ГПК України апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.08.2014 року складено та підписано в день проголошення рішення, а саме 21.08.2014 року. Згідно штемпеля суду копію оскаржуваного рішення направлено сторонам - 22.08.2014 року.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою - 16.02.2015 року згідно відбитку поштового штемпеля на конверті. Слід зазначити, що позивач звернувся з апеляційною скаргою з порушенням встановленої процедури, не через місцевий господарський суд, а безпосередньо надіславши матеріали апеляційної скарги на адресу апеляційного господарського суду.

З вищенаведеного вбачається, що скаржником у строк протягом 10 (десяти) днів з дня підписання повного тексту оскаржуваного рішення не було подано апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2014 року у даній справі було видано наказ про примусове виконання рішення суду.

Згідно ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

На реалізацію свого права звернення до апеляційного суду, разом із поданням апеляційної скарги, скаржником було подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження від 15 жовтня 2014 року.

Згідно ч.2 ст.93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення" (п. 40 мотивувальної частини Рішення від 03.04.2008 року) (Рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010 року № 8-рп/2010).

Крім цього, у п. 41 Рішення від 03.04.2008 року у справі "Справа "Пономарьов проти України"" Європейський суд з прав людини вказав, що Суд зазначає, що ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі "Трегубенко проти України", заява № 61333/00, пп. 34 - 38, рішення від 02.11.2004 року; та рішення у справі "Правєдная проти Росії", заява № 69529/01, пп. 27 - 34, рішення від 18.11.2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

У даній справі, поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення скаржник обґрунтовує тим, що оскільки представник відповідача (скаржника) не приймав участі в судовому засіданні, тому дізнатися про зміст даного рішення не мав змоги. Оскаржуване рішення господарського суду було направлене скаржнику лише 29.08.2014 року, що підтверджується, на думку скаржника, поштовим штемпелем на конверті. 15.09.2014 року представник скаржника ознайомився з матеріалами справи, проте з 16.09.2014 року по 12.10.2014 року представник скаржника (керівник організації) перебував у відрядженні, а відтак, не мав можливості протягом встановленого строку подати апеляційну скаргу.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було отримано копію ухвали про призначення справи до розгляду 05.07.2014 року, а відтак, представнику скаржника (відповідача) було відомо про розгляд даної справи у господарському суді. У свою чергу, брати участь у судових засіданнях - це право сторони, а не обов'язок. Відповідач у даній справі не скористався своїм правом щодо направлення свого представника у судові засідання.

Крім того, у матеріалах справи наявний факс № 24303 від відповідача з клопотанням про відкладення розгляд справи для підготування відзиву на позовну заяву, отриманий місцевим господарським судом 05.08.2014 року (а.с. 64).

Також, твердження скаржника про отримання копії рішення суду 29.08.2014 року не підтверджується відповідними доказами, а саме відповідним поштовим штемпелем на конверті від місцевого господарського суду.

Процесуальним законом передбачено початок перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду з моменту підписання повного тексту рішення, а не з моменту отримання копії рішення суду.

Строк подання апеляційної скарги обчислюється не з дня фактичного отримання стороною повного тексту рішення, а з дня оголошення рішення місцевим господарським судом, відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України (постанова Вищого господарського суду України від 18.07.2012 року у справі № 5015/507/12).

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача (керівник громадської організації) ознайомився з матеріалами справи 15.09.2014 року (а.с.78).

Крім того, згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Тому перебування керівника громадської організації у відрядженні не унеможливлює подання організацією апеляційної скарги та реалізації організацією права на апеляційне оскарження рішення суду.

Зважаючи на вищенаведене, з матеріалів даної справи не вбачається наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій стосовно звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою, враховуючи те, що зміст оскаржуваного рішення суду став відомий заявнику 29.08.2014 року, про що останній зазначає у апеляційній скарзі, а зі справою представник скаржника ознайомився 15.09.2014 року, однак апеляційну скаргу відповідачем відправлено лише 16.02.2015 року, незважаючи на те, що сама апеляційна скарга та заява про поновлення строку датовані 15.10.2014 року.

Згідно ч.3 ст.94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно ч.2 ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким законом є Закон України «Про судовий збір».

Скаржником в додатках до апеляційної скарги зазначено про доручення квитанції про сплату судового збору.

Однак, Львівським апеляційним господарським судом було складено Акт № 7 від 18.02.2015 року про те, що під час розкриття конверта, надісланого від ГО «Долинське священиче православне братство святого апостола Андрія первозданного» не було виявлено квитанції про сплату судового збору, зазначеної у додатках до апеляційної скарги.

Відтак, скаржником не сплачено судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду, наслідки чого передбачені статтею 97 ГПК України.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 про поновлення або про відмову в поновленні пропущеного строку зазначається відповідно в ухвалі апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження (стаття 98 ГПК) або про її повернення (частина друга статті 93, пункт 4 частини першої статті 97 ГПК).

Згідно ч.2 ст.93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, і клопотання про поновлення строку відхилено.

Відтак, апеляційний суд вважає, що у даному випадку відсутні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, внаслідок чого у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду слід відмовити, а подана апеляційна скарга Громадської організації «Долинське священиче православне братство святого апостола Андрія первозданного», Івано-Франківська обл., від 15 жовтня 2014 року підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись ст.ст. 53, 86, 93, 97 ГПК України, Законом України «Про судовий збір», Львівський апеляційний господарський суд -

У Х В А Л И В :

у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.08.2014 року у справі за № 909/699/14 - відмовити.

Апеляційну скаргу Громадської організації «Долинське священиче православне братство святого апостола Андрія первозванного», Івано-Франківська обл., від 15 жовтня 2014 року, з додатками - повернути скаржнику.

Ухвала про відмову у поновленні пропущеного строку та повернення апеляційної скарги може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя: Бонк Т.Б.

Судді : Бойко С.М.

Якімець Г.Г.