Ухвала суду № 43050610, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2015 р. м. Київ К/800/17951/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Винокурова К.С.,

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області, третя особа: Державне підприємство "Хімічний завод "Південний" про скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2013 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області за участю третьої особи - Державного підприємства "Хімічний завод "Південний" про скасування постанови старшого державного виконавця ВДВС Рубіжанського МУЮ Терещенко І.Ю. від 25.12.2012р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до ч.2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що постановою старшого державного виконавця ВДВС Рубіжанського МУЮ Терещенко І.Ю. від 12.12.2012р. відкрито виконавче провадження ВП №35680887 по виконанню виконавчого листа, виданого 22.11.2011р. Луганським окружним адміністративним судом у справі №2а-8450/11/1270, про стягнення з Державного підприємства "Хімічний завод "Південний" на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 633551,39грн.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Рубіжанського МУЮ Терещенко І.Ю. від 25.12.2012р., яка надійшла на адресу позивача 17.01.2013р., вищевказаний виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" з посиланням на ст.1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", яким встановлено мораторій на застосування реалізації майна державних підприємств, відсутність коштів на розрахункових рахунках боржника та відсутність у нього іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, прийшли до висновку про те, що при винесенні постанови від 25.12.2013р. відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до преамбули Закону України від 21.04.1999р. №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606) останній визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною 1 статті 11 Закону №606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом ч.2 ст.30 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ж з п.2 ч.1 ст.47 Закону №606 виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, на підставі вказаного пункту виконавчий документ повертається стягувачу, якщо при здійсненні його примусового виконання державний виконавець вжив всіх оперативних та дієвих заходів для його своєчасного і повного виконання, проте, під час їх здійснення встановив відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, й заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Проте, судами не було взято до уваги, що дії, спрямовані на примусове виконання виконавчих документів про стягнення з ДП "Хімічний завод "Південний" коштів, здійснювались державним виконавцем в межах перебуваючого у нього на виконанні зведеного виконавчого провадження; доказів же приєднання до нього виконавчого провадження ВП №35680887 матеріали справи не містять.

При цьому, питання щодо вжиття старшим державним виконавцем ВДВС Рубіжанського МУЮ Терещенко І.Ю. в межах виконавчого провадження ВП №35680887, відкритого постановою від 12.12.2013р., всіх необхідних заходів для своєчасного і повного виконання виконавчого листа, виданого 22.11.2011р. Луганським окружним адміністративним судом у справі №2а-8450/11/1270, зважаючи на повернення вказаного виконавчого документа стягувачеві на підставі з п.2 ч.1 ст.47 Закону №606 вже постановою від 25.12.2012р., судами попередніх інстанцій до досліджувалось.

Крім того, слід вказати й на недослідження судами питання правонаступництва прав та обов'язків Державного підприємства "Хімічний завод "Південний" з огляду на наявність серед матеріалів справи листа Державного концерну «Укроборонпром» від 30.01.2013р. №218-540 з інформацією щодо припинення Державного підприємства "Хімічний завод "Південний" як юридичної особи й підписання керівниками підприємства та Рубіжанського казенного заводу «Зоря» акту приймання-передачі майнових та фінансових цінностей на баланс останнього, а також можливості в зв'язку з цим вчинення державним виконавцем дій (в межах виконавчого провадження) щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Одночасно, судами не було взято до уваги ту обставину, що наявність встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно боржника, є підставою для застосування державним виконавцем приписів п.9 ч.1 ст.47 Закону №606, а не п.2 ч.1 ст.47 цього ж Закону.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити вищевказані обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Винокуров К.С.

Кочан В.М.