Ухвала суду № 43050604, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2015 р. м. Київ К/800/58714/14

К/800/56399/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання: Вишняк О.М.

за участю:

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_3 та Головного управління Держземагенства України у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі за позовом заступника прокурора Миколаївської області до Головного управління Держземагенства України у Миколаївській області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування наказів, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014 року заступник прокурора Миколаївської області (надалі також - позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Держземагенства України у Миколаївській області (надалі - відповідач, Управління), третя особа - ОСОБА_3 (надалі - третя особа, ОСОБА_3), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати накази Управління № МК/4823355700:12:000/00000312 від 20 грудня 2013 року про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовно площею 188,8999 га сільськогосподарських земель для ведення фермерського господарства в межах території Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області;

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління № МК/4823355700:12:000/00000327 від 27 грудня 2013 року про затвердження проекту землеустрою та передачу ОСОБА_3 в оренду строком на 15 років земельної ділянки площею 188,5982 га земель сільськогосподарського призначення(ріллі) з кадастровим номером 4823355700:12:000:0214, нормативною грошовою оцінкою 3 582 138,63 грн., для ведення фермерського господарства в межах території Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року рішення першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов заступника прокурора Миколаївської області - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано накази Управління від 20 грудня 2013 року про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду з сільськогосподарських земель державної власності для ведення фермерського господарства в межах території Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області: №МК/4823355700:12:000/00000311 на земельну ділянку орієнтовною площею 138,6875 га; №МК/4823355700:12:000/00000312 на земельну ділянку орієнтовною площею 188,8999 га; №МК/4823355700:12:000/00000313 на земельну ділянку орієнтовною площею 105,7241 га; №МК/4823355700:12:000/00000314 на земельну ділянку орієнтовною площею 114,7234 га.

Визнано протиправними та скасовано накази Управління від 27 грудня 2013 року про затвердження проектів землеустрою та передачу ОСОБА_3 в оренду строком на 15 років земельних ділянок з земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства: №МК/4823355700:12:000/00000326 загальною площею 105,3867 га, з кадастровим номером 4823355700:12:000:0216; №МК/4823355700:12:000/00000327 загальною площею 188,5282 га, з кадастровим номером 4823355700:12:000:0214; №МК/4823355700:12:000/00000328 загальною площею 109,9937 га, з кадастровим номером 4823355700:12:000:0213; №МК/4823355700:12:000/00000329 загальною площею 136,6614 га, з кадастровим номером 4823355700:12:000:0215.

Не погоджуючись із рішенням апеляційної інстанції, до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами звернулись третя особа та відповідач.

В своїх скаргах вказують, що рішення суду апеляційної інстанції є помилковим, незаконним та необґрунтованим, внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. А тому просили постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року скасувати, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року залишити в силі.

Позивачем були надіслані до суду заперечення на дану касаційну скаргу, в яких зазначено, що судом апеляційної інстанції повно та об'єктивно досліджено всі докази у справі, рішення винесено з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. А тому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року без змін.

Заслухавши доповідача, представника третьої особи, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в грудні 2014 року ОСОБА_3, звернувся до Управління із заявами про надання йому у строкове платне користування (оренду) 4-х земельних ділянок в межах території Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області для ведення фермерського господарства терміном на 49 років.

20 грудня 2013 року начальник видав накази про надання ОСОБА_3 відповідних дозволів на розроблення документації із землеустрою:

- №МК/4823355700:12:000/00000311 на земельну ділянку орієнтовною пл.138,6875 га;

- №МК/4823355700:12:000/00000312 на земельну ділянку орієнтовною пл.188,8999 га;

- №МК/4823355700:12:000/00000313 на земельну ділянку орієнтовною пл.105,7241 га;

- №МК/4823355700:12:000/00000314 на земельну ділянку орієнтовною пл.114,7234 га.

27 грудня 2013 року були виготовлені висновки державної експертизи землевпорядної документації із зауваженнями та пропозиціями до землевпорядної документації, яку на замовлення третьої особи виготовила фізична особа-підприємець ОСОБА_4: №554-143/11 - щодо земельної ділянки відповідно до наказу №МК/4823355700:12:000/00000312; №554-144/11 - щодо земельної ділянки відповідно до наказу №МК/4823355700:12:000/00000311; №554-145/11 - щодо земельної ділянки відповідно до наказу №МК/4823355700:12:000/00000313.

В цей же день ОСОБА_3, відповідно до зауважень відповідача, було допрацьовано землевпорядну документацію, про що заступником начальника Держземагенства у Жовтневому районі були зроблені резолюції на вказаних висновках.

27 грудня 2013 року начальник Управління видав накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду, якими третій особі терміном на 15 років надано землі сільськогосподарського призначення (ріллі) для ведення фермерського господарства із земель державної власності в межах території Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області:

- №МК/4823355700:12:000/00000326 загальною площею 105,3867 га, з кадастровим номером 4823355700:12:000:0216;

- №МК/4823355700:12:000/00000327 загальною площею 188,5282 га, з кадастровим номером 4823355700:12:000:0214;

- №МК/4823355700:12:000/00000328 загальною площею 109,9937 га, з кадастровим номером 4823355700:12:000:0213;

- №МК/4823355700:12:000/00000329 загальною площею 136,6614 га, з кадастровим номером 4823355700:12:000:0215.

Не погоджуючись із вказаним вище наказами Управління, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач правомірно прийняв оскаржувані накази, а тому відсунуті підстави для їх скасування, враховуючи наступні висновки.

Суд першої інстанції зазначив, що приймаючи рішення, про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду, позивач правомірно керувався лише приписами Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), оскільки стаття 7 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (надалі - Закон № 973) стосується виключно районної державної адміністрації чи місцевої ради і не віднесена до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин. Зазначив, що Верховній Раді України відомо про неузгодженість статті122 ЗК України та статті 7 Закону №973, тому до Верховної Ради України внесено законопроект про внесення змін до Закону №973 від 17 лютого 2014 року №4150, спрямований на узгодження вказаних норм, а тому суд зазначає, що до внесення відповідних змін до Закону № 973, відповідач має право керуватися виключно нормами ЗК України.

Також суд першої інстанції вказав про недоведеність факту входження двох спірних земельних ділянок, наданих третій особі, в межі прибережної захисної смуги Засільського водосховища, оскільки відсутній проект землеустрою земельної ділянки під прибережні захисні смуги, тобто ці смуги та їх межі не визначені в порядку встановленому чинним законодавством, то й відсутня можливість та відповідно обов'язок погоджувати проект землеустрою з органами охорони навколишнього природного середовища.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності для створення фермерських господарств регулюється не лише ЗК України, але і Законом № 973, оскільки саме цей закон визначає та регулює особливості, підстави і порядок набуття прав на землю для ведення фермерського господарства.

А тому, встановивши, що третя особа має вищу юридичну освіту і працює юрисконсультом у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Шугар Компані», апеляційний суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 не має відповідного досвіду роботи у сільському господарстві, що є підставою для відмови у отриманні земель.

Однак, із даними висновками колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 973 для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Отже, для отримання земельної ділянки державної власності, зокрема, в оренду з метою введення фермерського господарства, необхідно або досвід роботи у сільському господарстві, або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Судами попередніх інстанцій встановлено лише те, що ОСОБА_3 має вищу юридичну освіту і працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Шугар Компані», однак не встановлено наявність чи відсутність досвіду роботи у третьої особи саме у сільському господарстві.

Також суд апеляційної інстанції вказав, що в проектах землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_3 земельних ділянок площами 109,9937 га та 188,5982, які містяться в матеріалах справи, є в наявності і плани відведення ділянок, і кадастрові плани цих ділянок, і експлікації земельних угідь, відповідно до яких, спірні земельні ділянки частково розташовані у прибережній захисній смузі Засільського водосховища та на них встановлені і діють спеціальні обмеження. А тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що наявні в проекті землеустрою текстові та графічні матеріали беззаперечно свідчать про те, що частини спірних земельних ділянок входять в межі прибережної захисної смуги, на яких встановлені і діють спеціальні обмеження.

Однак, колегія суддів не погоджується із даним висновком, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 60 ЗК України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Згідно з пунктом «б» частини другої статті 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів.

Частиною третьою статті 60 ЗК України встановлено, що межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Відповідно до частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться в межах прибережної захисної смуги підлягає погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції не було належним чином досліджено проект землеустрою земельних ділянок, що містяться в матеріалах справи, та не встановлено факту розташування чи відсутності розташування земельних ділянок, що були передані ОСОБА_3,в межах прибережної смуги.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не повно встановили обставини справи, не з'ясували докази на їх підтвердження, не правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, а тому ухвалені ними рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді суду слід врахувати наведене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги ОСОБА_3 та Головного управління Держземагенства України у Миколаївській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.