Ухвала суду № 43050557, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м.Київ К/800/17063/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЛ-Імпорт» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30 травня 2013 року, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 14805,41 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НЛ-Імпорт» звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 30 травня 2013 року та стягнути суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 14805,41 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неправомірність відмови у прийнятті до оформлення митної декларації, безпідставність прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом, що призвело до надмірної сплати митних платежів. Вказував про надання усіх необхідних та додатково витребуваних митницею документів на підтвердження заявленої ним митної вартості за ціною договору щодо ввезених товарів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із надання позивачем митному органу повного та достатнього пакету документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності визначеної позивачем митної вартості товару та обґрунтованості вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості та стягнення з бюджету надмірно сплачених податків.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року задоволено частково апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЛ-Імпорт» сум надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 14805,41 грн. скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено; в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення з Державного бюджету суму надмірно сплачених платежів та відмовляючи у позові в цій частині, суд апеляційної інстанції зазанчив, що суд першої інстанції фактично визначив розмір зазначених платежів щодо ввезеного позивачем товару, чим підмінив митний орган.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу у зв'язку з виявленою невідповідністю задекларованої позивачем митної вартості інформації та ненаданням декларантом витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі зовнішньоекономічного контракту від 22 грудня 2011 року № SGL-2112 купівлі-продажу товару суспільного споживання, укладеного між Компанією «SHANGHAI GROUP LIMITED» (Китай) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЛ-Імпорт», додатку №33 від 22 грудня 2011 року до нього, відповідно до інвойсу від 09 квітня 2013 року №2013LS1018C та специфікації № 1 до нього, ТОВ «НЛ-Імпорт» придбано на умовах FОВ-Нінбо (країна походження Китай) шезлонги у кількості 610 шт. по 8,72 дол. США/од., вартістю 5319,20 дол. США.

Для здійснення митного оформлення товару по контракту позивачем до митного органу 30 травня 2013 року подано митну декларацію №100270000/2013/274125 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з додаванням транспортних витрат.

Для підтвердження митної вартості товару позивачем надано: контракт від 22 грудня 2011 року № SGL-2112; додаток до контракту від 22 грудня 2011 року №33; інвойс від 09 квітня 2013 року № 2013LS1018C, наданий постачальником, та його переклад; специфікацію № 1 до інвойсу № 2013LS1018C від 09 квітня 2013 року та її переклад; пакувальний лист від 09 квітня 2013 року та його переклад; сертифікат походження G133302021940020 від 11 квітня 2013 року; коносамент від 12 квітня 2013 року №NBLEG1304023B; міжнародну товаротранспортну накладну (CMR) A 317 від 25 травня 2013 року, яка підтверджує факт отримання і перевезення товару; митну експортну декларацію від 09 квітня 2013 року №292020130203532891; договір від 12 липня 2012 року № 1207-12 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації міжнародних перевезень вантажів у міжміському та міжнародному сполученні; довідку про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг від 27 травня 2013 року № 62123; екологічну декларацію від 22 травня 2013 року №40766.

Посилаючись на те, що під час проведення правильності визначення митної вартості вказаних товарів за митною декларацією від 30 травня 2013 року №100260000/2013/274125 митним органом встановлено, що рівень заявленої митної вартості значно менший від рівня цін на подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено, а надані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, відповідачем надіслано декларанту електронне повідомлення та запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: документи, що підтверджують складові митної вартості; каталоги, прайс-листи виробника товару; платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити для ідентифікації товару; копію митної декларації країни відправлення товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

У відповіді від 30 червня 2013 року ТОВ «НЛ-Імпорт» повідомило митного органу про неможливість надати додаткові документи. Додатково позивач для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості товару надані платіжні документи, що підтверджують здійснення оплати за товар, а саме: заяву про купівлю іноземної валюти від 14 листопада 2012 року № 504, платіжне доручення в іноземній валюті від 14 листопада 2012 року №504, заяву про купівлю іноземної валюти від 18 квітня 2013 року №10, платіжне доручення в іноземній валюті від 18 квітня 2013 року №8.

За результатами розгляду поданих позивачем документів, митним органом 30 травня 2013 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/710411/2, яким скориговано митну вартість товару з 6153,22 дол. США до 15414,70 дол. США. Митна вартість товару розрахована відповідачем із застосуванням резервного методу.

В подальшому задекларований товар випущений у вільний обіг за ВМД від 30 травня 2013 року № 100270000/2013/274125.

Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч. ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення товару всі необхідні основні та додаткові документи, що передбачені ст.53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За вказаними обставинами суди дійшли вірного висновку про те, що позивачем подано відповідачу повний та достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України; відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 30 травня 2013 року №100270000/2013/710411/2 є правильними та підлягають залишенню без змін.

При цьому, колегія суддів також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету на користь ПАТ «НЛ-Імпорт» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 14805,41 грн.

За вказаних обставин судова колегія дійшла висновку, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді