Ухвала суду № 43050534, 23.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Київ К/800/55467/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Міністерства доходів і зборів України

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2013 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013 року

у справі № 801/6951/13-а

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Абсолют»

до Міністерства доходів і зборів України,

Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

встановив:

Акціонерне товариство закритого типу «Абсолют» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправною відмову Державної податкової служби України в прийнятті декларації з податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу «Абсолют» за травень 2013 року, поданої 20.06.2013 року. Ухвалено податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року вважати такою, що подана Акціонерним товариством закритого типу «Абсолют» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - 20.06.2013 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби відобразити в картці особового рахунку з податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу «Абсолют» показники, зазначені в декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року, поданої 20.06.2013 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.01.2012 року між ДПІ в м. Сімферополі та АТЗТ «Абсолют» укладено договір про визнання електронних документів.

20.06.2013 року позивачем засобами електронного зв'язку подано до ДПІ у м. Сімферополі податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року.

Квитанцією №1 від 20.06.2013 року ДПС України до відома позивача доведено про неприйняття декларації в зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ 30.09.2009 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірності прийняття даного рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно із п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.02.2010 року у справі № 2а-11986/09/11/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 року, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Акціонерного товариства закритого типу «Абсолют», оформлене актом № 182/15-2 від 30.09.2009 року.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

А отже, таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у відповідача були відсутні підстави для невизнання податкової декларації позивача документом податкової звітності у зв'язку з тим, що позивач не зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276, оперативний облік платежів, що надходять до бюджету, ведеться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби відповідно до порядку, установленого для справляння платежів до бюджету.

Проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку (п.1.6 даної Інструкції).

Тобто дані карток особових рахунків повинні відображати фактичний стан платежів до бюджету платника податків.

Відтак, враховуючи встановлені судами обставини та наведені норми діючого законодавства, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову у даній справі.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013 року у справі № 801/6951/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук