Ухвала суду № 43050480, 16.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2015 р. м. Київ К/800/52278/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач) Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року та

ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року

у справі № 820/4389/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби,

Головного управління Державної казначейської служби України по Харківській області

про стягнення суми,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Завод "Південкабель" звернулось до адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України по Харківській області, в якому просив суд стягнути з Держбюджету в особі ГУДКСУ у Харківській області пеню у розмірі 19867,23 грн. за прострочку погашення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 622407 грн. з 14.01.2013 року по 27.05.2013 року за 133 дні.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить відповідні судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Клопотання про розгляд справи за участю усіх представників сторін не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті відповідно до вимог статті 222 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що процедура оскарження судового рішення про стягнення бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 622 407 грн. не завершена, оскільки Вищим адміністративним судом України не розглянуто відповідну справу по суті та ухвалою від 03.04.2012 року №К/9991/12504/12 зупинено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2011 року про стягнення на користь позивача бюджетного відшкодування.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову у цій справі, суди виходили із того, що оскільки процедура узгодження суми бюджетного відшкодування не завершена, вимоги про нарахування пені на суму такої заборгованості та її стягнення є безпідставним та передчасним. При цьому суди дійшли висновків, що нарахування пені здійснюється на суму бюджетної заборгованості, погашення якої відбулося.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Так, у статті 254 КАС України передбачено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Стаття 255 КАС України встановлює, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій , посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно із частиною другою статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Стаття 200 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

У відповідності до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, аналіз зазначених вище правових норм, дає підстави вважати, що на суми податку, не відшкодовані протягом строку, який визначений статтею 200 Податкового кодексу України, що вважаються заборгованістю з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'являти вимоги про стягнення зазначеної пені.

Таким чином, враховуючи встановлені по справі обставини, позовні вимоги позивача щодо стягнення пені за прострочку суми бюджетної заборгованості ПДВ на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, є обґрунтованими, а мотиви та висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову - помилковими.

Крім того, приймаючи рішення щодо відмови у позові з посиланням на зупинення судом касаційної інстанції виконання судового рішення, яким задоволено позов про стягнення бюджетного відшкодування, судами не взято до уваги норми статті 156 КАС України, якою передбачені підстави зупинення провадження у справі.

При цьому враховується, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 року №К/9991/12504/12 касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року, за якими на користь позивача стягнуто бюджетне відшкодування, залишено без змін.

Крім того, враховується правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 03.06.2014 року у справі №21-131а14.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Колегія суддів вважає, що на підставі частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230 КАС України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 820/4389/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук