Ухвала суду № 43050407, 03.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2329/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жук С.І.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

за участю представника апелянта ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - Масюк А.М.

представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Кор-Буд" - Кірюхін О.М

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Кор-Буд" до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.14 р. № 0013382208, № 0013392208,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ді Кор-Буд" (надалі - позивач або Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач або ДПІ) в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 липня 2014 р. № 0013382208 і № 0013392208, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (надалі - ПДВ), а також застосовані штрафні санкції.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на повне і фактичне виконання умов договору контрагентом ТОВ "Тенеріф-Строй", а також на відсутність у відповідача компетенції для оцінки правочинів Товариства як нікчемних.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що в липні 2014 р. ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств за 2013 р. та з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ПП Фірма "Вант-Плюс" за липень-жовтень 2013 р., ТОВ "Тенеріф-Строй" за вересень 2013 р. та контрагентами-покупцями, результати якої оформлені актом від 15 липня 2014 р. № 536/14-03-22-08/34510974 (надалі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 36-127).

У висновку акту перевірки вказано на порушення Товариством: - ст. 185 п. 185.1., ст. 187 п. 187.1., ст. 188 п. 188.1., ст. 198 п. 198.1., п. 198.3., ст. 200 п. 200.1. Податкового кодексу України (надалі - ПК України), внаслідок чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 27409,0 грн.; - ст. 134 п. 134.1., ст. 138 п. 138.1., п. 138.2., п. 138.6., п. 138.8. пп. 138.8.1., ст. 149 п. 149.1. ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток підприємств, яка підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 26039,0 грн.

Крім того, у п. 2 висновку акту перевірки відповідач зазначив, що перевіркою не підтверджена реальність здійснення господарських операцій Товариства з отримання будівельно-монтажних робіт від ТОВ "Тенеріф-Строй" за вересень 2013 р. на суму ПДВ в розмірі 60000,0 грн.

На підставі акту перевірки 29 липня 2014 р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0013382208, яким збільшила Товариству грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 26039,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 13019,50 грн.;

- № 0013392208, яким збільшила грошове зобов'язання з ПДВ на суму 27409,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 13704,50 грн. (т. 1 а. с. 28-29).

Як зафіксовано актом перевірки Товариства, останнє уклало із ТОВ "Тенеріф-Строй" в серпні і вересні 2013 р. два договори підряду, за умовами яких контрагент - ТОВ "Тенеріф-Строй" повинен був виконати будівельні роботи на двох об'єктах (т. 1 а. с. 83-86).

Відповідач зробив висновок про відсутність реального виконання правочинів з боку ТОВ "Тенеріф-Строй", пославшись при цьому виключно на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тенеріф-Строй", в якому зокрема зазначено, що у зв'язку із відсутністю підприємства за податковою адресою та не встановленням місцезнаходження директора, не підтверджена реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Тенеріф-Строй" у серпні-грудні 2013 р. та січні 2014 р. (т. 2 а. с. 188-199).

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що акт перевірки позивача встановив нереальність господарських операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Кор-Буд" та ТОВ «Тенеріф-строй».

Колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, що відповідач провів невиїзну перевірку Товариства, яка об'єктивно унеможливлює дослідження питання фактичного виконання умов правочинів, так як проводячи невиїзну перевірку, податковий інспектор обмежений дослідженням тільки документів, які в будь-якому випадку є тільки опосередкованими доказами.

Норми ПК України, які врегульовують питання проведення перевірок платників податків, дозволяють зробити висновок про те, що перевірці підлягає вся діяльність платника за певний період, в той час як ДПІ виокремила для перевірки вибіркові періоди та вибіркових контрагентів, щодо яких у відповідача мались акти перевірки чи акти про неможливість проведення зустрічної звірки, що суперечить змісту правового регулювання даних правовідносин.

Жодних безпосередніх доказів, які б підтверджували висновок ДПІ про невиконання правочинів з боку контрагента, відповідач під час перевірки не здобув, не надано їх і під час судового розгляду. Фактично акт перевірки Товариства тільки копіює акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тенеріф-Строй", тобто відповідач механічно переніс дані з цього акту до акту перевірки позивача, що суперечить цілям і суті перевірки платника податків, а заперечення ДПІ, надані нею при судовому розгляді, зводяться до повторювання висновків акту перевірки позивача та акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тенеріф-Строй".

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Дані електронної системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що висновки відповідача про нікчемність операції позивача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Кор-Буд" до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.14 р. № 0013382208, № 0013392208,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 06 березня 2015 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Семенюк Г.В.