Рішення № 43050355, 25.02.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2015 р. Справа № 918/1996/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Прокурора Дубровицького району Рівненської області

до відповідача 1 Відділу освіту Дубровицької районної державної адміністрації

до відповідача 2 Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернення приміщення

За участі представників:

від позивача: прокурор Маринич В.В., посвідчення № 030682 від 03.12.2014 р.;

від відповідача-1: Охмак Д.О., довіреність № 45/01-21/15 від 16.01.2015 р.;

від відповідача-2: Марчук Р.І., довіреність № 4801 від 12.12.2014 р.;

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: У грудні 2014 року Прокурор Дубровицького району Рівненської області (далі позивач або Прокурор) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Відділу освіти Дубровицької районної державної адміністрації (далі відповідач-1 або Відділ освіти) та до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі відповідач-2 або Товариство) про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилався на те, що у жовтні 2014 року, прокуратурою Дубровицького району проведено перевірку в порядку нагляду за додержанням і за стосуванням законів з питань додержання вимог законодавства про охорону дитинства, створення умов навчання та виховання дітей та з інших питань, в ході якої встановлено, що між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір оренди нерухомого майна № 11-228/26 від 01.01.2014 р, відповідно до умов якого Відділ освіти передав, а Товариство прийняло в строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 24 м2, яке розміщене за адресою: с. Милячі, Дубровицького району, Рівненської області в будівлі на 1 поверсі, що знаходиться на балансі відповідача-1. Об'єктом оренди даного договору є частина нежитлового приміщення Миляцького НВК будівлі № 2, яка передана з метою розміщення обладнання електрозв'язку.

Разом з тим, прокурор зазначив, що у відповідності до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. А також, пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.008-01 передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 року та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Проте, відповідач-2 у супереч вказаним нормам використовує займане ним нежитлове приміщення не за цільовим його призначенням, а тому позивач, посилаючись на ст. ст. 203, 215 ЦК України просив визнати недійсним договір № 11-228/26 від 01.01.2014 року оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Дубровицького району укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 про передачу у строкове платне користування частини нежилого приміщення Милянської НВК «ЗНЗ-ДНЗ І-ІІІ ст.», загальною площею 24 м.кв. Та зобов'язати Товариство звільнити та повернути нежитлове приміщення Милянської НВК «ЗНЗ-ДНЗ І-ІІІ ст.», загальною площею 24 м.кв., розміщене за адресою: с. Милячі, Дубровицького району, Рівненської області, що знаходиться на балансі Відділу освіти, вартість якого становить 46 306,00 грн. без ПДВ на користь відповідача-1.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29 грудня 2014 року порушено провадження у даній справі, розгляд якої призначено на 20 січня 2015 року.

16 січня 2015 року, Товариством через відділ канцелярії суду подано відзив у якому останнє зазначило, що прокурор не обґрунтовано пред'явив позов в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України як органу права якого порушені і останній не уповноважений звертатися до суду в інтересах міської ради та селищних рад, як органів на які покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із забезпечення інтересів держави в сфері освіти.

А тому відповідач-2 вважає, що згідно позиції Пленуму Вищого господарського суду викладеної у пункті 3 постанови «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012 року № 7 у випадках неправильного визначення прокуратурою позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК України повертає таку позовну заяву і додані документи. Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 статті 81 ГПК України.

За наведених підстав, Товариство просить залишити даний позов без розгляду.

20 січня 2015 року Відділом освіти через канцелярію господарського суду подано відзив, у якому останній зазначив, що при укладенні договору №11-228/26 оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Дубровицького району відповідачем-1 не було порушено ніяких законодавчих норм, оскільки згідно акту огляду шкільної будівлі № 2, складеного відповідальними працівниками школи, орендоване приміщення з грудня 1975 року не використовується у навчально-виховній роботі (з часу побудови нової школи), а з 1975 року по серпень 1985 року вказане приміщення використовувалося як інтернат для учнів з інших населених пунктів.

Крім того, Відділ освіти вказав, що за рахунок коштів відповідного бюджету жодного фінансування на утримання орендованого приміщення відповідачем-2 не здійснювалося, оскільки воно не підключене до загальної шкільної системи опалення, а для обліку електроенергії, що споживається Товариством, встановлено окремий лічильник і орендар самостійно оплачує електроенергію.

За наведених підстав, відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позову.

17 лютого 2015 року через відділ канцелярії господарського суду позивачем подана заява у якій останній просив суд викликати у судове засідання начальника Дубровицького міжрайонного Управління Головного управління Держсанепідслужби у Рівненський області Шеремету Л.В., для дачі пояснень по даній справі з приводу правомірності надання Управлінням освіти, молоді та спорту Дубровицької РДА в оренду частини нежилого приміщення навчального закладу - Миляцького НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад».

Розглянувши дане клопотання позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

З огляду на зазначене, суд вважає, що матеріалів справи достатньо для встановлення правомірності надання Відділом освіти в оренду частини нежилого приміщення навчального закладу - Миляцького НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад», а тому відмовляє у задоволенні даного клопотання позивача.

У судових засіданнях: з 20.01.2015 року по 03.02.2015 року та з 17.02.2015 року по 25.02.2015 року судом оголошувалися перерви, про що сторони повідомлялися під розписку у відповідному протоколі судового засідання та у розписці про оголошення перерви.

25 лютого 2015 року через відділ канцелярії суду, позивачем подано клопотання у якому останній просив суд вирішити питання щодо зупинення провадження у справі № 918/1996/14, посилаючись на те, що прокурором Дубровицького району подано до Рівненського окружного адміністративного суду позов в інтересах держави до Дубровицької районної ради про визнання незаконним та скасування підпунктів 2, 3, 10 пункту 1 рішення Дубровицької районної ради № 392 від 14.11.2013 року «Про надання дозволу на здачу в оренду частини нежилих приміщень».

Перевіривши подане позивачем клопотання про зупинення провадження у даній справі, суд дійшов висновку, що дане клопотання до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судових дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Враховуючи викладене, суд вважає, що розгляд Рівненським окружним адміністративним судом поданої позовної заяви прокурором Дубровицького району в інтересах держави до Дубровицької районної ради про визнання незаконним та скасувати підпунктів 2, 3, 10 пункту 1 рішення Дубровицької районної ради № 392 від 14.11.2013 року «Про надання дозволу на здачу в оренду частини нежилих приміщень» не вплине на результат розгляду даної справи.

У судовому засіданні 25 лютого 2015 року позивач просив позов задовольнити з підстав наведених у ньому. Відповідачі просили у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у відзивах.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

В результаті розгляду матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дубровицької районної ради Рівненської області від 14 листопада 2013 року № 392 надано дозвіл на здачу в оренду частини нежилих приміщень, що знаходяться на балансі управління освіти, молоді та спорту Дубровицької РДА, зокрема на оренду частини нежилого приміщення в Миляцькому НВК для розміщення станції Укртелекому. Орендар - ВАТ "Укртелеком" (п. 3 рішення, а.с. 139-140)

01 січня 2014 року між Управлінням освіти, молоді та спорту Дубровицької районної державної адміністрації (теперішня назва - відділ освіти Дубровицької районної адміністрації, змінена на підставі розпорядження голови Дубровицької районної державний адміністрації від 24.04.2014 р. № 32-к, а.с.25) (далі Орендодавець) та Товариством (Орендар) укладено договір № 11-228/26 оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Дубровицького району (далі Договір оренди) (а.с. 14-17), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі Майно), загальною площею 24 кв.м, розміщене за адресою: с. Милячі, Дубровицького району, Рівненської області в будівлі на 1 поверсі, що знаходиться на балансі Управління освіти, молоді та спорту Дубровицької районної державної адміністрації. Об'єкт оренди - частина нежилого приміщення Миляцького НВК будівлі № 2 передається з метою розміщення обладнання електрозв'язку. Балансова вартість Майна становить 46306,00 грн. (п.п. 1.1, 1.2 Договору оренди) .

Договір підписаний повноважними представниками вказаних сторін та скріплений печатками цих осіб.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджена рішенням районної ради від 14.11.2013 року № 388 " Про оренду майна спільної власності територіальних громад району" і становить, з урахуванням індексу інфляції на день підписання Договору 177 грн. 84 коп.

Згідно з п. 10.1. Договору оренди цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року включно.

Згідно п. 1 акту прийому передачі об'єкту оренди від 01.01.2014 року відповідно до умов Договору оренди приміщення від 01.01.2014 року № 11 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) Об'єкт оренди, а саме: нерухому майно (надалі - Майно), загальною площею 24 кв.м., на 1 поверсі, що знаходиться на балансі Управління освіти, молоді та спорту Дубровицької районної державної адміністрації (а.с. 17).

Прокурор звернувся з даним позовом про визнання Договору оренди недійсним, посилаючись зокрема на те, що відповідно до ч.5 ст. 63 ЗУ "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи технологічно пов'язані з навчально-виховним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Із змісту зазначеної статті випливає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість. Правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 4 статті 61 ЗУ "Про освіту" додатковими джерелами фінансування є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

У відповідності до п. 5 статті 63 Закону України "Про освіту", на порушення якої посилається позивач, передбачає, що не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту огляду шкільної будівлі № 2 складеного працівниками Миляцької НВК (а.с. 71), орендоване відповідачем-2 приміщення з грудня 1975 року не використовується у навчально-виховній роботі (за часу побудови нової школи), а з 1975 року по серпень 1985 року вказане приміщення використовувалося як інтернат для у чнів з інших населених пунктів, що також підтверджується наказом про звільнення працівників інтернату № 42 від 31.08.1985 року (а.с. 75).

Підпунктом 2 п. 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року № 796 передбачено надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Крім того, як зазначено у відзиві поданого Відділом освіти (а.с. 66-69), жодного фінансування на утримання орендованого приміщення з відповідного бюджету не здійснювалося, оскільки, об'єкт оренди не підключений до загальної шкільної системи опалення, а для обліку електроенергії, що споживається відповідачем-2, встановлено окремий лічильник і Товариство самостійно оплачує електричну енергію.

Позивачем дані твердження відповідача-1 не спростовані.

У пунктах 2.1., 2.9. своєї постанови № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" пленум Вищого господарського суду роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в якому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи не відповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та те, що орендоване приміщення технологічно не пов'язане з навчально-виховним процесом, а тому Договір оренди, який просить визнати недійсним позивач, відповідає вимогам діючого законодваства, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора Дубровицького району Рівненської області до Відділу освіти та до Товариства про визнання недійсним Договору оренди є не обґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Враховуючи, те що суд не знайшов підстав для задоволення вимоги про визнання Договору оренди не дійсним то і не підлягає до задоволення позовна вимога про зобов'язання Товариства звільнити та повернути нежитлове приміщення Миляцької НВК "ЗНЗ-ДНЗ І-ІІІ ступенів" загальною площею 24 кв.м., що розміщене за адресою: с. Милячі, Дубровицького райну, Рівненської області, що знаходиться на балансі Відділу освіту Дубровицької районної державної адміністрації, вартість якого становить 46 306,00 грн. без ПДВ на користь Відділу світу Дубровицької районної державної адміністрації.

Разом з тим, перевіривши твердження відповідача-2 викладені у відзиві стосовного того, що останній вважає, що прокурор не обґрунтовано пред'явив позов в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, як органу права якого порушені і останній не уповноважений звертатися до суду в інтересах міської ради та селищних рад, як органів на які покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із забезпечення інтересів держави в сфері освіти, а тому даний позов підлягає до залишення без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 ГПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до позиції Пленуму Вищого господарського суду викладеної у своїй постанові «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» № 7 від 23.03.2012 року що згідно з ч. 2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві (абзац 9 пункт 1 зазначеної Постанови).

Враховуючи вищевказане, та те, що прокурором при зверненні з даним позовом не визначено органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, то суд вважає, що прокурор Дубровицького району Рівненської області у справі № 918/1996/14 набув статусу позивача, а тому підстав для залишення його позовної заяви без розгляду у суду не має.

Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено " 02"березня 2015 року.

Суддя Пашкевич І.О.