Рішення № 43050223, 16.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015Справа №910/28268/14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» доПриватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» провідшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 2 196,79 грн.Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -не з'явилися від відповідача -Мельніченко О.Д. дов. №61 від 17.11.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 2 196,79 грн., крім того просили судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяно пошкодження транспортному засобу, який є предметом Договору добровільного страхування №28-1102-11-1229 від 13.07.2011, укладеного між позивачем і страхувальником. Позивачем на підставі вказаного Договору було виплачено страхове відшкодування в сумі 3 196,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2014 порушено провадження у справі №910/28268/14 та призначено розгляд вказаної справи на 28.01.2015.

20.01.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/28268/14 від 19.12.2014.

21.01.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від дирекції Моторного (транспортного) бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/28268/14 від 19.12.2014.

27.01.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив №580 від 23.01.2015 на позовну заяву з додатками, відповідно до якого просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 28.01.2015 оголошувалася перерва до 11.02.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

11.02.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли: клопотання №77 АПС від 10.02.2015 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та заява №76 АПС від 10.02.2015 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просили суд стягнути суму страхового відшкодування у розмірі 2 686,79 грн.

В судовому засіданні 11.02.2015 оголошувалася перерва до 16.02.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача в судове засідання 16.02.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань станом на дату розгляду справи не подавали.

Представник відповідача у судове засідання 16.02.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/28268/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.02.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2011 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - Страховик, Позивач) та п. Волошином Ігорем Володимировичем (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування №28-1102-11-1229 (далі - Договір), відповідно якого Страховик застрахував майнові інтереси вигодонабувача - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк», пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу «Daewoo Lanos» (далі - застрахований ТЗ), державний реєстраційний номер AA6806СР.

19.12.2011 на перехресті вул. Ахматової-Драгоманова у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ, під керуванням п. Волошина Ігоря Володимировича та транспортного засобу «Богдан АО92», державний реєстраційний номер 06355КА, під керуванням п. Бабенка Володимира Васильовича.

Факт ДТП підтверджується розширеною довідкою про ДТП №8930403 від 05.11.2013, наданою ВДАІ Дарницького РВ МВС України у м. Києві (засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 05.03.2012 у справі №3-382/12 встановлено, що ДТП трапилося внаслідок порушень Правил дорожнього руху України водієм п. Бабенком Володимиром Васильовичем у зв'язку з чим, вказану фізичну особу притягнуто до адміністративної відповідальності, на підставі ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом накладення штрафу в сумі 340,00 грн.

Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до Акту виконаних робіт №б/н від 13.01.2011, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Аскур-Сервіс» вартість відновлювального ремонту затрахованого ТЗ у результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням ПДВ склала 3 905,00 грн.

Виходячи з приписів ст. 20 Закону України «Про страхування» Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Позивач на підставі Договору добровільного страхування №28-1102-11-1229 від 13.07.2011, заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 20.12.2011, страхового акту №ЦРКА-526 від 27.11.2011, розрахунку страхового відшкодування від 27.12.2013 здійснив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскур-Сервіс» перерахування коштів за проведений ремонт на суму 3 196,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13068 від 27.12.2011 (засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

За правилами, встановленими ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, Позивач є саме тією особою, до якої перейшло право вимоги від Відповідача страхового відшкодування, виплаченого страхувальникові на підставі Договору добровільного страхування.

Згідно витягу з бази даних, наданого за запит суду Моторним (транспортним) страховим бюро України вбачається що, станом на момент виникнення ДТП, цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди транспортним засобом «Богдан АО92», державний реєстраційний номер 06355КА, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» за заявою КП «Київпастранс», що підтверджується Полісом серії АВ №1220035 (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, - 50000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.).

Суд має намір зазначити, що положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "визначено, що страховий поліс є єдиною формою внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору. Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ).

У свою чергу, МТСБУ є оператором єдиної централізованої бази даних, який надає інформацію з метою співпраці з органами державної влади. З огляду на наведене, суд зауважує, що Поліс є першочерговим джерелом інформації щодо умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової організації.

Судом встановлено, що відповідно до Полісу серії АВ №1220035, наданого безпосередньо Відповідачем, франшиза останньго складає 500,00 грн., а не 1 000,00 грн., як вказано у витязі, наданим з МТСБУ.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Матеріаліалами справи підтверджується, що на момент скоєння ДТП транспортним засобом «Богдан АО92», державний реєстраційний номер 06355КА, керував п. Бабенко Володимир Васильович.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Звідси, матеріально-правова підстава для цивільно-правової відповідальності настала.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт неправомірного заволодіння транспортним засобом «Богдан АО92», державний реєстраційний номер 06355КА, п. Бабенко Володимиром Васильовичем, а тому підстава для цивільно-правової відповідальності настала.

Судом встановлено, що до Позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та Страховиком за полісом АВ №1220035 (відповідач) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Позивач, з метою реалізації свого права, забезпеченого ст. 27 ЗУ «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, звернувся до Відповідача із заявою №1707/АПС від 27.12.2013 про страхове відшкодування.

Однак, як указує Позивач, Відповідачем не було здійснено жодних дій, спрямованих на виплату страхового відшкодування.

З вказаним твердженням Позивача суд погодитися не може, оскільки у матеріалах справи наявна відповідь Відповідача за №499 від 23.01.2014, з якої вбачається, що Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» розглянута вказана претензія та направлена відповідь на останню. У власній відповіді Відповідач просить Позивача надати належні докази на підтвердження власних вимог, а саме висновок експерта проведення незалежної експертизи.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач отримав відповідь на претензію 29.01.2014 (копія зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення). Також з матеріалів справи вбачається, що Відповідач звертався до Аозивача з заявою №5708 від 27.06.2014 про надання копій документів, необхідних для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування (копія зворотнього повідомлення у матеріалах справи).

Доводи Відповідача про обов'язкову наявність звіту (висновку) експерта про розмір заподіяного збитку застрахованому ТЗ в результаті його пошкодження при ДТП для здійснення страхового відшкодування, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

При цьому, відповідно до платіжного доручення №13068 від 27.12.2011 Позивач сплатив страхове відшкодування у сумі 3 196,79 грн.

Як зазначив Вищий господарський суд України у власних в Постановах, а саме: №42/92 від 23.08.2011, №5011-72/9778-2012 від 15.01.2013, №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013, №5011-50/17051-2012 від 13.05.2013, №5011-50/17049-2012 від 14.05.2013 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування Страхувальнику, є саме платіжне доручення.

При цьому, судом також враховано положення п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Крім того, відповідно до правової позиції, відображеної Вищим господарським судом України в Постанові від 24.09.2013 у справі №925/112/13-г останній прийшов до висновку, що виходячи з вимог ч. ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

За змістом ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по виплаті особі страхового відшкодування, яка має право на отримання такого відшкодування, становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.

Щодо доводів Відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву з приводу того, що Позивач не надав останньому лист вигодонабувача про погодження виплати суми страхового відшкодування на рахунок СТО, у результаті чого, Відповідач не зобов'язаний здійснювати страхове відшкодування.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 35.2. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено чіткий перелік документів, які є необхідними для здійснення страхового відшкодування, а саме до заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника(за наявності).

Враховуючи викладене, чинне законодавство не передбачає обов'язку Позивача надання будь-яких інших додаткових документів, які, на думку Відповідача, є необхідними для здійснення страхового відшкодування, а тому вказані твердження Відповідача відхиляються судом, як необгрунтовані та недоведені належними доказами

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом враховано умови Полісу добровільного страхування серії АВ №1220035, відповідно до якого встановлено франшизу у розмірі 500,00 грн. У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, Позивач набув право на відшкодування суми страхового відшкодування у розмірі 2 686,79 грн.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по виплаті особі страхового відшкодування, яка має право на отримання такого відшкодування, становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.

Відповідачем не надано доказів на спростування тверджень Позивача, а відтак строк виконання Відповідачем зобов'язання по страховому відшкодуванню шкоди, завданої транспортному засобу «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер AA6806СР, станом на день звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до суду за захистом своїх прав настав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є законними та обґрунтованими стосовно стягнення 2 686,79 грн., вказана сума заборгованості була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає стягненню з Відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої прийнято рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, а також витрати, пов'язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145; код ЄДРПОУ 23734213) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32-А; код ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги, виплаченої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 2 686,79 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 11.03.2015.

Cуддя А.В.Яковенко