Рішення № 43050220, 16.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015Справа №910/28820/14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» доПриватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 32 445,75 грн.Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -не з'явилися від відповідача -Мамедова І.Р. дов. №01-15-01/01 від 05.01.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 32 445,75 грн., крім того просили судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно пошкодження транспортному засобу, який є предметом Генерального договору страхування наземних транспортних засобів №28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011, укладеного між позивачем і страхувальником. Позивачем на підставі вказаного Договору виплачено страхове відшкодування в сумі 32 945,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 порушено провадження у справі №910/28820/14 та призначено розгляд вказаної справи на 28.01.2015.

12.01.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання, відповідно до якого підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд далі розглядати справу без участі представника.

20.01.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від дирекції Моторного (транспортного) бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/28820/14 від 26.12.2014.

27.01.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи для долучення до метеріалів справи та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 розгляд справи відкладено на 16.02.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача у судове засідання 16.02.2015 не з'явився, проте у матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача в судове засідання 16.02.2015 з'явився, надав пояснення по суті спору, відзив на позовну заяву з додатками, відповідно до якого визнав суму заборгованості у розмірі 27 550,75 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог просив відмовити

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №№910/28820/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.02.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

27.12.2011 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - Позивач, Страховик) та п. ПІІ «ВІП-РЕНТ» (далі - Страхувальник) укладено Генеральний договір страхування наземних транспортних засобів №28-0199-2700-AVIS (далі - Договір), відповідно якого Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу «Ford Focus» (далі - застрахований ТЗ), державний реєстраційний номер АА3780МВ.

03.09.2014 у Києво-Святошинському районі Київської області на вул. Велика Кільцева, столичний ринок відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ, під керуванням п. Бондаренка Олега Вікторовича та транспортного засобу «Toyota Land Cruеser», державний реєстраційний номер АІ0010АК, під керуванням п. Артеняна Саши Сердайовича.

Факт ДТП підтверджується розширеною довідкою про ДТП №9431887 від 03.09.2014, наданою ВДАІ Києво-Святошинського РВ МВС України в Київській області (засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.09.2014 у справі №369/9249/14-п встановлено, що ДТП трапилося внаслідок порушень Правил дорожнього руху України водієм п. Артеняном Сашею Сердайовичем у зв'язку з чим, вказану фізичну особу притягнуто до адміністративної відповідальності, на підставі ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом накладення штрафу в сумі 425,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з рахунком-фактурою №СФ-0000919 від 01.10.2014, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Бровари моторс», вартість відновлювального ремонту застрахованого ТЗ в рехульті його пошкодження при ДТП з урахуванням ПДВ складає 32 945,75 грн.

Виходячи з приписів ст. 20 Закону України «Про страхування» Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Позивач на підставі Генерального договору страхування наземних транспортних засобів №28-0199-2700-AVIS від 27.12.2011, заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 04.09.2014, страхового акту №ДККА-39563 від 28.10.2014, розрахунку страхового відшкодування від 28.10.2014 здійснив на користь ТОВ «Бровари моторс» перерахування коштів для проведення ремонту на суму 32 945,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням №26515 від 30.10.2014 (засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи).

За правилами, встановленими ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, Позивач є саме тією особою, до якої перейшло право вимоги від Відповідача страхового відшкодування, виплаченого страхувальникові на підставі Договору добровільного страхування.

Згідно витягу з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди транспортним засобом «Toyota Land Cruеser», державний реєстраційний номер АІ0010АК, застрахована Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий союз», за заявою п. Артеняна Саши Сердайовича, що підтверджується Полісом серії АС №6232896 (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, - 50000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом «Toyota Land Cruеser» на момент скоєння ДТП, державний реєстраційний номер АІ0010АК, керував п. Артенян Саша Сердайович.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Звідси, матеріально-правова підстава для цивільно-правової відповідальності настала.

Судом встановлено, що до Позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та Страховиком за полісом АС №6232896 (відповідач) регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідач у власному відзиві звертав увагу суду на те, що згідно замовленого останнім звіту про визначення вартості матеріального збитку №С15-41 від 10.02.2015, наданого ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», розмір завданих збитків, з урахуванням коефіціенту фізичного зносу, власнику автомобіля «Ford Focus», державний реєстраційний номер АА3780МВ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 27 550,75 грн.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Як зазначив Вищий господарський суд України у власних в Постановах, а саме: №42/92 від 23.08.2011, №5011-72/9778-2012 від 15.01.2013, №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013, №5011-50/17051-2012 від 13.05.2013, №5011-50/17049-2012 від 14.05.2013 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування Страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Крім того, відповідно до правової позиції, відображеної Вищим господарським судом України в Постанові №925/112/13-г від 24.09.2013 останній прийшов до висновку, що виходячи з вимог ч. ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, доводи Відповідача, що саме звіт №С15-41 від 10.02.2015 є належним доказом розміру завданого збитку власнику автомобіля ««Ford Focus», державний реєстраційний номер АА3780МВ, судом до уваги не приймаються та відхиляються судом у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у розмірі 32 445,75 грн. При цьому, судом було враховано франшизу за Полісом серії АС №6232896, розмір якої - 500,00 грн.

За змістом ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по виплаті особі страхового відшкодування, яка має право на отримання такого відшкодування, становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву також вказував, що Позивач не звертався до нього протягом строку, передбаченого п.п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортих засобів», із заявою про страхове відшкодування.

Стосовно цього суд зазначає наступне.

Право на судовий захист гарантується Конституцію України та Законами України. Так, відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин.

Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Указана правова позиція була висновлена у Рішенні Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002.

Крім того, відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 за №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що згідно статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування, і не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування (Постанова ВСУ №3-38гс12 від 28.08.2012, Постанова ВГСУ №23/279 від 19.09.2012)

Підсумовуючи вищевикладене, аргументи Відповідача в цій частині не приймаються судом до уваги у зв'язку з необгрунтованістю, а отже відхиляються в повному обсязі.

Відповідачем не надано доказів на спростування тверджень Позивача, а відтак строк виконання останнім зобов'язання по страховому відшкодуванню шкоди, завданої транспортному засобу Ford Focus», державний реєстраційний номер АА3780МВ, станом на день звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до суду за захистом своїх прав настав.

Оцінюючи подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 32 445,75 грн. є обґрунтованими та законними, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої прийнято рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, а також витрати, пов'язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

За таких обставин, на підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (01025, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, офіс 1; код ЄДРПОУ 33552636) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32-А; код ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги, виплаченої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 32 445,75 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 10.03.2015.

Cуддя А.В.Яковенко