Рішення № 43050200, 03.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/144/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2015 Справа № 908/5507/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк"Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, ідентифікаційний код 24214088)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнис" (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 30, ідентифікаційний код 22136987)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "АЛЬБА "УКРАЇНА" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, ідентифікаційний код 22946976).

про стягнення 1 178 605, 50 грн.

Головуючий суддя Соловйов В.М.,

судді Алейникова Т.Г., Кагітіна Л.П.

при секретарі Гречка К.С.

Представники:

від позивача: Мироненко О.А., довіреність № 16 від 13.01.2015р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ПуАТ "Банк"Київська Русь" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "Юнис" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу № 252 від 04.01.2010р. та договором відступлення прав вимоги № 70589-20/14-7 від 05.06.2014р. в розмірі 1 178 605, 50 грн.

Відповідно до Витягу з реєстру автоматизованого розподілу справ від 04.12.2014р. автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл та справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 173-175, 12, 16, 271, 1049, 1050 ЦК України та ст.. 1, 2, 12, 54, 61, 64 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.12.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5507/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 22.12.2014р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 22.12.2014р. у зв'язку із клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи та ознайомлення з її матеріалами розгляд справи відкладений на 15.01.2015р.

Ухвалою голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 09.01.2015р. розгляд справи № 908/5507/14 перенесений на 20.01.2015р. о 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 17.01.2015р. відмовлено в задоволенні клопотання ПуАТ "Банк"Київська Русь" від 15.01.2015р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно ухвали від 20.01.2015р. виправлено описку у номері провадження справи.

В судовому засіданні 20.01.2015р. вирішено, що для подальшого розгляду справи, у зв'язку із її особливою складністю, неявкою представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів буде створено колегію.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 20.01.15р. № 01-04/19/15 справу № 908/5507/14 передано на розгляд колегії у складі трьох суддів: головуючий суддя Соловйов В.М., судді Алейникова Т.Г. та Кагітіна Л.П.

Ухвалою від 20.01.2015р. колегією суддів дану справу прийнято до провадження, справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 03.03.2015р. о 10 год. 30 хв. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено ПрАТ "АЛЬБА "УКРАЇНА".

В судовому засіданні 03.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 10.03.2015р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляла.

В судовому засіданні 03.03.2015р. представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві від 01.12.2014р. № 531, та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу № 252 від 04.01.2010р. та договором відступлення прав вимоги № 70589-20/14-7 в розмірі 1 178 605, 50 грн., з яких: 974 948, 17 грн. основний борг, 114 242, 56 грн. пені, 14 343, 76 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 75 071, 01 грн. втрати від інфляції грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору купівлі - продажу № 252 від 04.01.2010р. ПрАТ "Альба Україна" поставило за період з 26.03.2014р. по 19.04.2014р., а ТОВ "Юнис" прийняло лікарські засоби і вироби медичного призначення на загальну суму 974 948, 17 грн., що підтверджується видатковими накладними, доданими до матеріалів справи.

В подальшому між ПрАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" (Первісний кредитор) та ПуАТ "Банк" Київська Русь" (Новий кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги № 70589-20/14-7 від 05.06.2014р. за умовами якого ПрАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" відступило, а ПуАТ "Банк" Київська Русь" набуло право вимоги за зобов'язаннями ТОВ "Юнис" (Боржник) у сумі 991 636, 34 грн., а по наявним накладним - у сумі 974 948, 17 грн., що випливає з договору купівлі - продажу № 252 від 04.01.2010р. між Боржником та Первісним кредитором.

Зважаючи на п. 1.2 Договору відступлення, Первісний кредитор зобов'язаний повідомити відповідача як боржника про здійснення відступлення права вимоги за основним зобов'язанням протягом 3 днів з моменту набуття новим кредитором права вимоги.

Згідно п. 3.1 Договору відступлення, Новий кредитор набуває права вимоги, що відступається за цим договором після підписання сторонами зазначеного договору.

Пунктом 7.1 Договору відступлення передбачено, що Новий кредитор, а саме: ПуАТ "Банк "Київська Русь" набуває права вимоги від Боржника належного виконання зобов'язання по оплаті коштів Боржником у сумі, яка зазначена у пункті 1.1 вказаного договору, тобто 991 636, 34 грн., а по наявним накладним - у сумі 974 948, 17 грн.

Крім того, позивач, як Новий кредитор, набуває права стягнення з Боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за Договором купівлі-продажу (п.7.2 Договору відступлення).

11.08.2014р. позивач сповістив відповідача про необхідність виконання зобов'язання зі сплати заборгованості, проте претензія повернулась в зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Станом на час розгляду справи відповідач свої зобов'язання не виконав та оплати боргу не здійснив.

Представник відповідача в судові засідання 03.03.2015р. не з'явився.

02.03.2015р. від представника відповідача надійшло клопотання від 02.03.2015р. № б/н про перенесення розгляду справи у зв'язку із відрядженням до господарського суду міста Києва.

Представник позивача категорично заперечила проти задоволення даного клопотання.

Розглянувши дане клопотання судом відмовлено у його задоволенні з наступних підстав.

Як зазначено в підпункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Про час і місце судового засідання по справі № 908/5507/14 учасники судового процесу, в тому числі і відповідач, були повідомленні ухвалою від 20.01.2015р., тобто за 42 дні до судового засідання 03.03.2015р.

За цей час відповідач мав змогу належної підготовки до судового розгляду по справі № 908/5507/14, в тому числі шляхом забезпечення участі в судовому засіданні 03.03.2015р. свого представника чи його заміну.

Відповідачем не підтверджено поважність причини неявки представника у судове засідання та не доведено неможливість забезпечення явки іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Крім того, представник відповідача жодного разу не з'явився в попередні судові засідання, надсилаючи клопотання про відкладення розгляду справи.

Приймаючи судове рішення в цій частині, колегія суддів враховує також наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву № б/н від 14.01.2015р., зокрема зазначив, що позивач не має права стягувати з нього оплату за договором купівлі-продажу № 252 від 04.01.2010р., оскільки умови цього договору не передбачають права, обов'язку покупця перераховувати грошові кошти на рахунок будь-яких інших третіх осіб.

На думку відповідача, зміст договору відступлення права вимоги №70589-20/14-7 від 05.06.2014р. суперечить чинному законодавству України, укладений з порушенням прав та законних інтересів Відповідача (без надання згоди на його укладення), не містить всіх істотних умов господарського договору, без підтвердження суми, що відступається, належними первинними документами, договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідач наполягає на тому, що сума 991 636,64 грн., що відступається, не підтверджена належними документами. В матеріалах немає жодного документа яким можна підтвердити або визначити уповноважених осіб приймати товар за договором купівлі-продажу, що є порушенням п. 6.3. Договору.

В матеріалах справи містяться копії видаткових накладних, на які посилається позивач, як на первинні документи, що підтверджують наявність заборгованості. Проте, вказані видаткові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства до складання первинних документів та вимогам згідно умов договору купівлі-продажу.

Позивач отримав право вимоги від ПрАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" за договором купівлі-продажу, який був підписаний від імені ТОВ "ЮНИС" не уповноваженою особою.

Крім цього, відповідач вважає, що договір про відступлення прав вимоги не містить всіх істотних умов господарського договору, так як сторони не визначили строк дії договору.

Тому висувати вимоги на підставі цього договору, позивач не має правових підстав, так як цей договір вважається неукладеним.

Також відповідач не погоджується з розрахунком позивача штрафних санкцій, пені, 3-х відсотків річних та інфляційних витрат. У зв'язку із тим, що відсутня сума заборгованості, і не має правових підстав для виникнення права позивача на стягнення неустойки (ст. 549, 550 ЦК України).

Також відповідач заявив клопотання № б/н від 14.01.2015р. про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення за пов'язаною з нею справою за позовом ТОВ "ЮНИС" до ПрАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 70589-20/14 від 05.06.2014р., поданого до господарського суду Київської області.

В задоволенні клопотання відмовлено з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

В абзацах 1-3 пункту 3.16 постанови № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам такі роз'яснення:

Статтею 79 ГПК України, встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

В даному випадку, враховуючи матеріали справи, а також принцип презумпції правомірності правочину, встановлений статтею 204 ЦК України, такої неможливості не існує.

ПрАТ "АЛЬБА "УКРАЇНА" (третя особа) в судове засідання 03.03.2015р. не з'явилася.

Неявка третьої особи не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Між ПрАТ "Альба Україна" (Продавець) та ТОВ "ЮНИС" (Покупець) укладений договір купівлі - продажу № 252 від 04.01.2010р. (із змінами, внесеними протоколом розбіжностей до договору (т.1, а.с.40), та додатковими угодами від 04.01.2010р., 01.01.2011р., 04.01.2011р., 11.04.2011р., 03.01.2012р. (т.1, а.с. 25-39, 41-44)) за умовами якого Продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші супутні товари (Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, постачання Товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається Сторонами шляхом узгодження заказу Покупця.

Відповідно до п. 2.3 Договору, кожна товарна партія формується шляхом узгодження заказу. Узгодження заказу відбувається шляхом погодження наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, ціну, місце поставки, термін поставки. Узгодження заказу відбувається шляхом обміну інформації за телефоном, факсимільним зв'язком, електронним зв'язком чи за допомогою інших засобів зв'язку. Підтвердження виконання заказу Продавцем є підписання видаткової накладної Покупцем при прийомці - передачі партії товару.

Ціна за одиницю Товару, а також загальна сума товарної партії визначається відповідно до відпускних цін Продавця та згідно з узгодженим Сторонами заказом і зазначається у видаткових накладних (п.2.4 Договору).

Згідно пункту 4.2 Договору, Покупець зобов'язаний прийняти Товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного Договору.

В пункті 5.1 Договору сторони передбачили, що Покупець проводить оплату Товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Як зазначено в п. 6.1 Договору, Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем по кількості та асортименту в момент підписання Сторонами видаткової накладної на товарну партію.

Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання видаткових накладних. Ризик випадкової втрати чи пошкодження Товару несе його власник (п.6.2 Договору).

Додатковими угодами від 04.01.2010р., 01.01.2011р. (т.1, а.с. 25-39, 41) сторони домовилися, що поставка здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями товару транспортом Постачальника. Також цими додатковими угодами Покупець повідомив адреси доставки товару та матеріально-відповідальних осіб, що приймають товар.

Додатковою угодою від 04.01.2011р. сторони домовилися, що повернення Товару здійснюється транспортом Продавця (т.1, а.с.42).

На виконання умов договору купівлі - продажу № 252 від 04.01.2010р. ПрАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" у період з 26.03.2014р. по 19.04.2014р. поставило ТОВ "ЮНИС" лікарські засоби на загальну суму 974 948, 17 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких залучено до матеріалів справи (т. 2-11).

В подальшому між ПрАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" (Первісний кредитор) та ПуАТ "Банк "Київська Русь" (Новий кредитор) укладений договір відступлення прав вимоги № 70589-20/14-7 від 05.06.2014р. за яким Первісний кредитор відступає (продає), а Новий кредитор набуває (купує) за 991 636, 34 грн. у порядку та на умовах, визначених цим Договором, право вимоги за зобов'язаннями ТОВ "ЮНИС", ідентифікаційний номер 22136987, місцезнаходження: 69076. м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 30 (Боржник) у сумі 991 636, 34 грн., що випливає з Договору купівлі-продажу № 252 від 04.01.2010р. (договір купівлі - продажу), укладеного між Боржником та Первісним кредитором, в цілому надалі по тексту - "Основне зобов'язання" (п. 1.1 Договору відступлення).

Згідно підпункту 1.1.1 Договору відступлення, право вимоги Первісного кредитора (за зобов'язаннями Боржника на суму зазначену в п. 1.1. цього Договору, що випливає з Договору купівлі-продажу, підтверджується Випискою з балансового рахунку Боржника (довідка № 2003а від 04.06.2014р.).

Відповідно до п.п. 1.1.2 Договору відступлення, Первісний кредитор засвідчує, що заперечень, які можуть бути висунуті Боржником проти вимог Нового кредитора на момент підписання Договору, не існує, вимоги є дійсними та немає підстав для їх невиконання Боржником.

В пункті 1.2 Договору відступлення сторони визначили, що Первісний кредитор зобов'язаний повідомити Боржника про здійснення відступлення права вимоги (Додаток № 1) за Основним зобов'язанням протягом 3 днів з моменту набуття Новим кредитором права вимоги, в порядку передбаченому п. 3.1. цього Договору.

Повідомлення про здійснення відступлення права вимоги (Додаток № 1) підписується сторонами в 3-х екземплярах в момент укладення цього Договору, два з яких залишаються у Нового кредитора, а третій надасться Первісному кредитору для подальшого відправлення Боржнику.

Згідно п. 3.1 Договору відступлення, Новий кредитор набуває (купує) права вимоги, що відступається (продається) за цим Договором після підписання Сторонами цього Договору.

В пункті 7.1 Договору відступлення передбачено, що за цим Договором Новий кредитор набуває право вимоги від Боржника належного виконання зобов'язання по оплаті коштів Боржником у сумі, яка зазначена в п. 1.1 цього Договору.

Крім права вимоги, Новий кредитор набуває право на стягнення з Боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за Договором купівлі-продажу (п. 7.2 Договору).

11.08.2014р. ПрАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" та ПуАТ "Банк" Київська Русь" направили на адресу ТОВ "ЮНИС" повідомлення про здійснення відступлення права вимоги на підставі договору від 05.06.2014р. № 70589-20/14-7 (т.1 а.с.49).

Крім того, ПуАТ "Банк" Київська Русь" сповістив відповідача про необхідність виконати зазначене вище зобов'язання зі сплати заборгованості в сумі 991 636,34 грн. претензією від 11.08.2014р. № 5148/20-24901 (т.1, а.с.53).

Проте, вказані документи повернулись з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується копією рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення та копією конверту (т.1, а.с. 54).

Доказів оплати відповідачем 974 948, 17 грн. за договором відступлення прав вимоги № 70589-20/14-7 від 05.06.2014р. сторонами суду не надано.

Оцінивши представлені докази, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України.

Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір купівлі - продажу № 252 від 04.01.2010р. та договір відступлення прав вимоги № 70589-20/14-7 від 05.06.2014р.

Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Товар на суму 974 948, 17 грн. отриманий ТОВ "ЮНИС" про що свідчать видаткові накладні, належним чином засвідчені копії яких залучено до матеріалів справи (т. 2-11).

За умовами пункту 3.1 договору відступлення прав вимоги № 70589-20/14-7 від 05.06.2014р. Новий кредитор (позивач у справі) набуває (купує) права вимоги, що відступається (продається) за цим Договором після підписання Сторонами цього Договору

Згідно ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Стаття 512 визначає підстави заміни кредитора у зобов'язанні.

Так, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

3. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 515 ЦК України встановлено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

У відповідності до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (ст. 518 ЦК України).

Згадані приписи законодавства дотримано. Зокрема, 11.08.2014р. ПрАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" та ПуАТ "Банк" Київська Русь" направили на належну юридичну адресу ТОВ "ЮНИС" повідомлення про здійснення відступлення права вимоги на підставі договору від 05.06.2014р. № 70589-20/14-7. Також ПуАТ "Банк" Київська Русь" направив відповідачу претензію від 11.08.2014р. № 5148/20-24901 про необхідність виконати зазначене вище зобов'язання зі сплати заборгованості в сумі 991 636,34 грн.

Дані документи повернулись відправнику з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

В пункті 7.1 Договору відступлення прав вимоги № 70589-20/14-7 від 05.06.2014р. передбачено, що за цим договором Новий кредитор набуває право вимоги від Боржника належного виконання зобов'язання по оплаті коштів Боржником у сумі, яка зазначена в п. 1.1 цього Договору, тобто 991 636,34 грн.

Крім права вимоги, Новий кредитор набуває право на стягнення з Боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за Договором купівлі-продажу (п. 7.2 Договору відступлення).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 202 ГК України унормовано, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Відповідач не надав суду доказів виконання свого обов'язку зі сплати ПрАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" (первісному кредиторові) боргу за договором купівлі-продажу № 252 від 04.01.2010р. в сумі 974 948,17 грн. (ст. 516 ЦК України) чи сплати цієї суми Новому кредитору (позивачу).

Відтак, підстави для припинення зобов'язання за договором купівлі - продажу № 252 від 04.01.2010р. та договором відступлення прав вимоги № 70589-20/14-7 від 05.06.2014р. в частині розрахунків Покупцем за отриманий товар, які встановлені главою 50 ЦК України, відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ТОВ "ЮНИС" не в повному обсязі виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором купівлі - продажу № 252 від 04.01.2010р. та договір відступлення прав вимоги № 70589-20/14-7 від 05.06.2014р., вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 974 948, 17 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь 114 242, 56 грн. пені, 14 343, 76 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 75 071, 01 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В пункті 7.2 договору купівлі - продажу № 252 від 04.01.2010р. сторони передбачили, що у випадку порушення Покупцем п. 5.2., він виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума пені в розмірі 114 242, 56 грн. відповідає діючому законодавству та підтверджується розрахунком, що доданий до позовної заяви (т.1, а.с. 23).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором купівлі - продажу № 252 від 04.01.2010р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума 3 % річних в розмірі 14 343, 76 грн. відповідає діючому законодавству та підтверджується розрахунком, що доданий до позовної заяви (т.1, а.с. 23).

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем, господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 974 948, 17 грн. за період червень 2014р. - листопад 2014р. (індекс інфляції 109, 7501) втрати від інфляції грошових коштів складають 95 058, 94 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки такого клопотання стосовно стягнення втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 95 058, 94 грн. від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє вимогу позивача в цій частині в сумі 75 071, 01 грн., тобто в межах позовних вимог.

Заперечення відповідача спростовують вищенаведеним і до уваги судом не приймаються.

Так, на думку відповідача, позивач не має права стягувати з нього оплату за договором купівлі-продажу № 252 від 04.01.2010р., оскільки умови цього договору не передбачають права, обов'язку покупця перераховувати грошові кошти на рахунок будь-яких інших третіх осіб.

Такі заперечення відповідача не узгоджуються з приписами закону (ст. 514 ЦК України), відповідно до яких до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідачем також не доведено, що зміст договору відступлення права вимоги №70589-20/14-7 від 05.06.2014р. суперечить чинному законодавству України, укладений з порушенням прав та законних інтересів Відповідача (без надання згоди на його укладення), не містить всіх істотних умов господарського договору, без підтвердження суми, що відступається, належними первинними документами, договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як не доведено і те, що позивач отримав право вимоги від ПрАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" за договором купівлі-продажу, який був підписаний від імені ТОВ "ЮНИС" не уповноваженою особою.

Натомість, у відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів недійсності (нечинності) договору купівлі - продажу № 252 від 04.01.2010р. та договору відступлення прав вимоги № 70589-20/14-7 від 05.06.2014р. господарському суду сторонами не надано.

Твердження відповідача про те, що сума 991 636,64 грн., що відступається, не підтверджена належними документами, а надані видаткові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства до складання первинних документів, спростовується матеріалами справи - том 2-11.

Посилання відповідача на те, що договір про відступлення прав вимоги не містить всіх істотних умов господарського договору, так як сторони не визначили строк дії договору, а відтак цей договір вважається неукладеним, є помилковими.

Згідно п.6.1 Договору відступлення, він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення печатками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за ним.

Заперечення відповідача проти розрахунку позивача пені, 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів з посиланням на те, що відсутня сума заборгованості і не має правових підстав для виникнення права позивача на стягнення неустойки, також не приймаються судом.

Розрахунок суми пені, 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів правомірно здійснений позивачем з 05.06.2014р. по 30.11.2014р. від суми боргу, підтвердженої первинними документами - 974 948,17 грн., яка є меншою, ніж відступлена за договором № 70589-20/14-7.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнис" (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 30, ідентифікаційний код 22136987) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк"Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, ідентифікаційний код 24214088) 974 948 (дев'ятсот сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 17 коп. основного боргу, 114 242 (сто чотирнадцять тисяч двісті сорок дві) грн. 56 коп. пені, 14 343 (чотирнадцять тисяч триста сорок три) грн. 76 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 75 071 (сімдесят п'ять тисяч сімдесят одну) грн. 01 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 23 572 (двадцять три тисячі п'ятсот сімдесят дві) грн. 11 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 10.03.2015р.

Головуючий В.М. Соловйов

Судді Т.Г. Алейникова

Л.П. Кагітіна