Рішення № 43049896, 02.03.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2015 р.Справа № 916/5115/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЯ-КАБЕЛЬ"

до відповідача: публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК"

про стягнення 1 556 308,03 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: Плюта Р.В., довіреність №ВК-249/14 від 15.12.2014р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛЯ-КАБЕЛЬ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" 1 556 308,03 грн., де 1 451 316,23 грн. - основний борг, 77 416,39 грн. - пеня, 27 575,01 грн. - індекс інфляції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2014р. позовну заяву (вх.№5271/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/5115/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

10.02.2015р. позивач звернувся до суду із уточненнями до позовної заяви (вх.№3818/15), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 1 451 316,23 грн. основного боргу, 35 626,83 грн. пені, 27 575,00 грн. індексу інфляції, яка судом прийнята до розгляду.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-803/15 від 12.02.2015р.) судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено до 05.03.2015р.

25.02.2015р. позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх.№2-1028/15), відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 1 451 316,26 грн. основного боргу, 35 626,83 грн. пені, 72 565,81 грн. інфляційні збитки.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01 лютого 2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛЯ-КАБЕЛЬ" (Замовник) та публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" (Банк) від імені та в інтересах якого діє товариством з обмеженою відповідальністю "ТРП" на підставі агентського договору №8 від 16.05.2011р. (Виконавець) було укладено договір про забезпечення приймання платежів через ПТКС №03-01-13, згідно п.2.1. якого, Банк за дорученням Замовника зобов'язується надавати послуги з організації діяльності щодо приймання платежів, спрямовані на приймання платежів, на забезпечення інформаційної та технологічної взаємодії при прийманні платежів, а Замовник зобов'язується виплачувати Банку винагороду, визначену цим Договором.

Відповідно до п.3.2. Договору зобов'язання з переказу Замовнику здійснених операцій із застосуванням ПТКС за звітний період (доба з 00:00:00 до 23:59:59 год. за Київським часом) має бути здійснено Банком протягом 3 (трьох) банківських днів із моменту закінчення звітного періоду шляхом забезпечення Розрахункової взаємодії.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що за порушення умов цього Договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013р. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку його дії цього Договору жодна зі сторін письмово не заявить про інше, цей Договір вважається пролонгований на наступний повний календарний рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій необмежена (п.8.1. Договору).

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідач всупереч взятим зобов'язанням не здійснив переведення 1 451 316,23 грн. на рахунок позивача, що підтверджується актом наданих послуг від 31.10.2014р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

З підстав невиконання відповідачем договірних зобов'язань позивач звернувся до останнього з претензією №887 від 28.11.2014р. згідно якої позивач вимагав протягом одного дня з моменту отримання цієї претензії здійснити перерахування грошових коштів.

Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Також, на підтвердження наявності суми боргу відповідача перед позивачем, свідчить наявний в матеріалах справи лист товариства з обмеженою відповідальністю "ТРП" №254 від 11.12.2014р., зі змісту якого вбачається, що через мережу терміналів ТОВ "ТРП" в період з 21.10.2014р. по 29.10.2014р. абонентами позивача було сплачено 1 451 316,23 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищенаведеним договором в частині переведення грошових коштів і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання щодо переведення грошових коштів в сумі 1 451 316,23 не виконані, внаслідок чого за ним утворилась сума боргу, встановлена судом в розмірі 1 451 316,23 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 1 451 316,23 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 35 626,83 грн. пені, 72 565,81 грн. інфляційних збитків.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції, суд зазначає наступне:

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, поданий позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що він містить арифметичні помилки, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано розмір втрат від інфляції за період з 01.11.2014р. по 31.12.2014р. виходячи з наступного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу с врахуванням індексу інфляції 01.11.2014 - 31.12.20141451316.261.05071941.751523258.01Отже загальна сума втрат від інфляції позивача за самостійним розрахунком суду складає 71 941,75 грн., у зв'язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача сума втрат від інфляції в розмірі 71 941,75 грн. В іншій частині заявлених до стягнення втрат від інфляції в розмірі 624,06 грн. суд відмовляє.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочки1451316.2601.12.2014 - 31.12.20143114.0000 %0.077 %*34513.49Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 34 513,49 грн., у зв'язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 34 513,49 грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені в розмірі 1 113,34 грн. суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЯ-КАБЕЛЬ", у зв'язку з чим стягненню з публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" на користь позивача підлягає 1 451 316,23 грн. основного боргу, 34 513,49 грн. 71 941,75 грн. індексу інфляції. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 31 155,43 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЯ-КАБЕЛЬ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65058, Одеська обл., м. Одеса, пр. Гагаріна, 12 А, код ЄДРЮОФОП 20971504) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЯ-КАБЕЛЬ" (02660, Київська обл., м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, поверх 4, код ЄДРЮОФОП 30777913) 1 451 316 (один мільйон чотириста п'ятдесят одна тисяча триста шістнадцять) грн. 23 коп. - основного боргу, 71 941 (сімдесят одна тисяча дев'ятсот сорок одна) грн. 75 коп. - індексу інфляції, 34 513 (тридцять чотири тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 49 коп. - пені, 31 155 (тридцять одна тисяча сто п'ятдесят п'ять) грн. 43 коп. - витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 10 березня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський