Ухвала суду № 43048275, 03.03.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/9382/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Князєв В. Б.Номер провадження 22-ц/788/477/15 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 34

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Лузан Л. В. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 30 січня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3

про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 30 січня 2015 року позов ОСОБА_5 задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 3 688 грн. на відшкодування майнової шкоди, спричиненої залиттям квартири, 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 600 грн. витрат за залучення спеціаліста, 243 грн. 60 коп. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову повністю.При цьому зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд не зазначив, які саме дії вчинила відповідачка, в чому полягає їх неправомірність та який причинний зв'язок між діями відповідачки та шкодою, що була завдана позивачу. В рішенні, як на доказ, суд посилається на Акт про залиття від 18 червня 2014 року, складений КП «Сумижитло» СМР, який вважає неналежним доказом у справі, оскільки не відповідає вимогам до типового акту, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 та роз'ясненням Міністерства з питань житлово-комунального господарства України щодо ремонту квартири після залиття (лист від 29 грудня 2009 року №12/20-11-1975). Зазначає, що відповідачку, як зацікавлену особу, взагалі не було повідомлено про складання вищезазначеного акту, хоча її участь при складанні акту є обов'язковою. Крім того, з самого акта вбачається, що причини залиття квартири встановити неможливо, що зайвий раз вказує на незаконність покладання вини по залиттю квартири позивача на відповідачку. Визначаючи розмір шкоди, експерт вказав, що ремонтні роботи необхідно виконати в наступних приміщеннях: кухня «З», туалет «6», кімната «2», проте у спірному Акті про залиття від 18 червня 2014 року зазначено, що сліди залиття мають лише кухня і туалет. Факт залиття кімнати жодним доказом у матеріалах справи не підтверджується. Також вказує, що всупереч вимогам діючого законодавства ні позивачем, ні судом навіть не зазначено, у чому ж саме полягає моральна шкода, якими неправомірними діями відповідачки її заподіяно позивачеві та якими доказами це підтверджується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, який апеляційну скаргу підтримує з мотивів у ній викладених, пояснення ОСОБА_5, який проти скарги заперечує, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, місцевий суд виходив з положень ст.1166, ст. 1192 ЦК України та доведеності заявлених позовних вимог.

Виходячи з положень ст.ст. 23,1167 ЦК України, засад розумності , справедливості та з урахуванням матеріального стану сторін, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення на користь позивача коштів на відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, вірно визначивши юридичну природу спірних правовідносин.

У вересні 2014 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, мотивував його тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1, відповідачка ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2, яка розташована над його квартирою. Вона неодноразово заливала його квартиру, зокрема, 29 травня 2007 року, 07 квітня 20098 року, 22 березня 2013 року. Черговий раз 18 червня 2014 року відбулося залиття житлової кімнати, кухні, туалету, в результаті чого були пошкоджені шпалери на стелі та стінах. Шпалери відклеїлись, з'явилися руді плями. Також вода потрапила на меблі та килими на підлозі. Причиною залиття є протікання води з квартири АДРЕСА_2, яка знаходиться поверхом вище, що підтверджується актом про залиття від 18 червня 2014 року, складеного комісією комунального підприємства "Сумижитло" СMP та експертним висновком будівельно-технічного обстеження № 726. З моменту залиття квартири і по даний час він живе в тому стані квартири, який виник після її залиття. Зазначав, що внаслідок залиття квартири та пошкодження майна він зазнав душевних та фізичних страждань, змінився його звичайний ритм життя, він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя у невідремонтованій квартирі. Просив стягнути з відповідачки на його користь 3 688 грн. на відшкодування майнової шкоди, спричиненої залиттям квартири, 1 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 600 грн. витрат послуг судового експерта та 243,60 грн. судового збору.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених чинним законом.

Ст.23 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди, які полягають у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряжається своїм майном на власний розсуд.

За ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_5 проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності, знаходиться на 7 поверсі 9-поверхового будинку та складається з: 1 житлової кімнати, площею 18,2 кв.м; кухні, площею 9,0 кв.м; коридора, площею 4,0 кв.м; ванної кімнати, площею 2,7 кв.м; вбиральні, площею 1,0 кв.м (а.с. 6-7).

ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_2, яка знаходиться на 8 поверсі, тобто поверхом вище над квартирою позивача, що підтвердив у суді апеляційної інстанції її представник.

18 червня 2014 року відбулося залиття квартири позивача, про що комісією у складі начальника ВТВ виконавця послуг ОСОБА_6 та начальника технічної дільниці ОСОБА_7 встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 сталося з вище розташованої квартири АДРЕСА_2, власником якої є відповідачка. На момент виходу комісії мешканці квартири АДРЕСА_2 відсутні, причину залиття встановити неможливо. 19 червня 2014 року КП "Сумижитло" СМР був наданий припис відповідачу про надання доступу для з'ясування причин залиття квартири позивача, на який відповідач не відреагувала (а.с. 32, 70).

З актів комісії КП «Сумижитло» СМР вбачається, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбувалося неодноразово з наступних причин: 25 травня 2007 року - з причини халатного відношення мешканців квартири АДРЕСА_2 до сантехнічного обладнання, 05 квітня 2009 року - в результаті протікання каналізації в квартирі АДРЕСА_2, 17 березня 2013 року - залиття сталося через протікання зливного бачка у санвузлі квартири АДРЕСА_2 (а.с.33, 34, 35).

Згідно акта КП «Сумижитло» СМР від 18 червня 2014 року внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 були пошкоджені шпалери на стелі в кухні та туалеті (а.с. 32).

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 726 від 11 липня 2014 року розмір матеріального збитку спричинений залиттям квартири АДРЕСА_1 становить 3 688,00 грн. (а.с. 8-31).

Не погоджуючись з визначеною експертом Андрєєвим Л.Г. сумою матеріального збитку, відповідачем на спростування зазначеного висновку не надано жодного доказу. У суді апеляційної інстанції представнику відповідача роз'яснено право заявити клопотання про проведення у справі судової експертизи, від чого останній відмовився.

Крім того, апелянтом зазначається про те, що матеріалами справи жодним чином не доведено, що внаслідок залиття квартири були пошкодженні шпалери у житловій кімнаті, зокрема, в акті про ці пошкодження не йдеться.

Як вбачається з акту від 18 червня 2014 року, в ньому дійсно не згадується про сліди залиття у кімнаті, але вони відображені на фотознімках, які виготовлені експертом при експертному дослідженні квартири позивача і з яких видно, що шпалери в житловій кімнаті мають сліди затікання - як наслідок залиття квартири позивача.

За викладених обставин колегія суддів знаходить належним доказом, не спростованим іншою стороною, експертний висновок, який покладений в основу судового рішення.

Не можливо погодитись і з доводами апеляційної скарги про те, що висновок суду про залиття квартири позивача з квартири відповідача є припущенням, оскільки, по-перше, ймовірність залиття квартири позивача іншим способом (окрім як з квартири відповідачки) не доведена відповідачем, а по-друге, залиття квартири уже має системний характер, про що свідчать складені акти.

Згідно з ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст. 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187 ЦК, п. 1 ч.2 ст. 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Таким чином вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, тобто відповідачки. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачку діючим законодавством покладено обов'язок доведення відсутності її вини в завданні шкоди позивачу.

В той же час законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідачки в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Саме до цього зводяться правові висновки, що висловлені Верховним Судом України в постанові від 03 грудня 2014 року N 6-183цс14, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Колегія суддів вважає, що відповідачка не надала суду доказів на підтвердження своїх доводів про відсутність її вини у заподіянні позивачу шкоди залиттям його квартири. При цьому слід зазначити, що своїми діями (бездіяльністю) вона не сприяла встановленню причини залиття квартири позивача.

Колегія суддів знаходить також вірним та обґрунтованим висновок суду про стягнення на користь позивача в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди - 500 грн., оскільки заподіяння моральної шкоди позивачеві - особі похилого віку - є очевидним, розмір заподіяної моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", а саме, з урахуванням характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього становища квартири. В цій частині рішення суду відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду.

В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.

У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З ОСОБА_3 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп., оскільки при подачі нею апеляційної скарги був сплачений судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп. за однією вимогою, а рішення суду оскаржується в повному обсязі: і в частині стягнення майнової і в частині стягнення моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 30 січня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп.за наступними реквізитами:

Код бюджетної класифікації доходів 22030001

Рахунок 31211206780002

Одержувач УДКС у м. Суми (м.Суми), 22030001

Банк одержувача ГУДКУ у Сумській області,

ЄДРПОУ 37970593

МФО 837013

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: