Ухвала суду № 43046677, 11.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/3405/13-к 11.03.2015 11.03.2015 11.03.2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області

у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Фаріонової О.М. Івченко О.М. Кваші С.В.

за участю секретаря: Борейко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013160080000077

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2014 року у відношенні

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст.89 КК України раніше не судимого

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 1,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор Лук'янова Г.О.

захисник ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_4

Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

Обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати та пом'якшити покарання до 15 років позбавлення волі.

Іншими учасниками судового провадження вирок не оспорюється.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:

Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області визнаний винним та засуджений:

ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого п.п. 1,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі;

Постановлено стягнути:

у солідарному порядку з ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 в рахунок відшкодування майнової шкоди 1808 грн. та моральної шкоди 75000 грн.; на користь потерпілої ОСОБА_9 в рахунок відшкодування майнової шкоди 925 грн. 20 коп. та моральної шкоди 25000 грн.; у солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області 14605 грн.

Узагальнені доводи ОСОБА_4:

Стверджує, що не бажав наслідків у вигляді смерті потерпілих, та вважає обвинувачення в цій частині таким, що не знайшло свого підтвердження. Посилається, що суд першої інстанції не врахував його показання.

Визнає свою вину частково, а саме в нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_10 та убивстві ОСОБА_11 Суд не врахував його роль у вчиненні злочину та роль кожного із співучасників.

Стверджує, що тілесні ушкодження наносилися як із сторони потерпілих, так і з сторони обвинувачених. На його думку, потерпілі самовільно зайшли на територію дачі та саме їх поведінка спровокувала бійку.

Зазначає, що не існувало змови на позбавлення потерпілих життя між ним та іншими засудженими, так бійка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин. Єдиний умисел був направлений лише на приховання злочину.

Вказує, що в описовій частині вироку, суд першої інстанції зазначив, що в нього на утриманні є троє неповнолітніх дітей, але при призначенні покарання не врахував, цю обставину, як пом'якшуючу.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково вказав, що біля роботи ОСОБА_12 всі потерпілі подавали ознаки життя, так як один з них вже помер.

Звертає увагу, що судовий розгляд справи проводився за його відсутністю і на думку апелянта, його незаконно було видалено із-залу суду, що позбавило його права на захист, а саме висловити свою позицію щодо скоєного злочину.

Вважає, що до показань засудженої ОСОБА_13 слід ставитись критично, оскільки вона є заінтересованою особою по справі і використовує свої показання як спосіб захисту.

Вказує, що судово-медичні експертизи по справі лише констатують, що смерть потерпілих настала від тілесних ушкоджень, але не підтверджують, ким саме вони були нанесені, кількість нанесення тілесних ушкоджень потерпілим та можливість настання від його ударів смерті останніх.

Встановлені судом першої інстанції обставини:

Відповідно до вироку суду, 29 квітня 2013 року близько 16 години обвинувачений ОСОБА_4 разом з засудженими ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13 на автомобілі АЗЛК «Москвич», реєстраційний номер НОМЕР_1, прибули до дачної ділянки по АДРЕСА_3, де розпивали спиртні напої.

Близько 21 години обвинувачений ОСОБА_4 та засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13 почали збирати свої речі, щоб повернутись до м. Миколаєва. В цей час повз територію вказаної дачної ділянки, в стані алкогольного сп'яніння проходили ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_11, які самовільно зайшли на подвір'я дачної ділянки АДРЕСА_3.

В цей же час на подвір'я дачної ділянки з приміщення кухні вийшов обвинувачений ОСОБА_4, який, побачивши незнайомих йому ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_11, почав виганяти їх з подвір'я дачної ділянки. В результаті виникла сварка, яка переросла в бійку між обвинувачений ОСОБА_4, з одного боку та ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_11 з іншого.

В свою чергу, засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_6, почувши звуки виниклої сварки, вийшли з приміщення кухні та, побачивши сутичку незнайомих їм ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_11 з обвинуваченим ОСОБА_4, активно включилися в бійку, яка з подвір'я дачі перемістилася на вулицю та супроводжувалася нецензурною лайкою.

Діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, із особливою зухвалістю, нехтуючи загальнолюдськими правилами поведінки і нормами моралі в суспільстві, усвідомлюючи протиправність своїх дій, обвинувачений ОСОБА_4, використовуючи малозначний привід, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 безпричинно, хаотично, діючи узгоджено, не розподіляючи між собою хто і кому саме буде спричиняти тілесні ушкодження, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та байдуже ставлячись до настання наслідку у вигляді смерті потерпілих, нанесли руками та ногами численні удари в область голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_11

В результаті нанесення потерпілим ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_11 численних тілесних ушкоджень, останні були доведені до безпорадного стану, в якому лежали на землі на вулиці перед дачною ділянкою АДРЕСА_3.

Далі обвинувачений ОСОБА_4 та засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7, продовжуючи діяти узгоджено, перенесли потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_11 до автомобіля АЗЛК «Москвич» та поклали їх до багажного відділу вказаного автомобіля, чим проявили винятковий цинізм, що виразився в знущанні над особами, які внаслідок побиття, в силу обмежених фізичних можливостей, не могли чинити та не чинили їм будь-який опір.

Після закінчення бійки, на подвір'я дачної ділянки вийшла обвинувачена ОСОБА_13, котра спостерігала за тим, як потерпілих затягували на територію дачної ділянки та поклали їх до багажного відділення автомобіля.

Після чого, на вказаному автомобілі, обвинувачений ОСОБА_4, засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вирішили відвезти потерпілих до ОСОБА_12 - власника дачної ділянки, який в той час перебував за місцем роботи на території ВАТ «Миколаївбудавто» в м.Миколаєві, проспект Жовтневий, 57/3.

Під час руху за вищезазначеною адресою обвинувачені в салоні автомобілю чули крики потерпілих, які просили випустити їх та припинити знущання. Проте обвинувачений ОСОБА_4, засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 продовжуючи діяти з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, на прохання потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_11 не реагували.

На шляху руху обвинувачений ОСОБА_4 в телефонній розмові по мобільному телефону із ОСОБА_12, запропонував останньому, щоб той тимчасово залишив місце роботи та вийшов з території ВАТ «Миколаївбудавто» з метою зустрічі.

Близько 23 години обвинувачений ОСОБА_4, засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 під'їхали до місця роботи ОСОБА_12 В присутності ОСОБА_12, який вже їх чекав біля прохідної ВАТ «Миколаївбудавто», інша особа, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дістали з багажного відділення автомобіля тіла потерпілих, які вже знаходились в непритомному стані, проте подавали ознаки життя, та кинули їх на землю.

За вказівкою обвинуваченого ОСОБА_4, засуджена ОСОБА_13 та ОСОБА_12 перевірили пульс ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_11, і виявили, що один з потерпілих мертвий, та запропонували викликати швидку допомогу, але їм з використанням погроз обвинувачений ОСОБА_4 заборонив це робити.

Після чого, обвинувачений ОСОБА_4, засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на вбивство всіх трьох невідомих їм чоловіків, діючи узгоджено, проявляючи винятковий цинізм, близько однієї години, з перервами для відпочинку, продовжили хаотично, не розподіляючи між собою, хто і кому саме буде спричиняти тілесні ушкодження, стали умисно наносити численні удари руками та ногами по різним частинам тіла потерпілих, які лежали на землі та не здійснювали опір протиправному посяганню на своє життя та здоров'я. При цьому обвинувачений ОСОБА_6 не менше двох разів ногами з силою наступав та стрибав на тілі одного з потерпілих.

Далі, вважаючи спільний умисел досягнутим, обвинувачений ОСОБА_4, засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вирішили позбутись тіл ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_11 заховавши їх.

З метою приховання слідів вчиненого злочину обвинувачений ОСОБА_4, засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поклали тіла ОСОБА_10, ОСОБА_14 до багажного відділення автомобіля, а тіло ОСОБА_11 на підлогу салону автомобіля за переднім пасажирським сидінням.

Потім, обвинувачений ОСОБА_4 наказав засудженій ОСОБА_13 віддати йому належний їй телефон «Нокія-Х2», який він заставив в ломбарді «Скарбниця» для придбання пального для автомобіля.

Після чого, за пропозицією обвинуваченого ОСОБА_4, вони поїхали до міського сміттєзвалища біля с.Весняне Миколаївського району Миколаївської області.

Зупинивши автомобіль біля міського сміттєзвалища на відстані 600 м від автодороги «ТІ513» Миколаїв-Очаків», обвинувачений ОСОБА_4, засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 дістали трупи ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_11 з багажного відділення та поклали на землю біля автомобіля.

Потім обвинувачений ОСОБА_4 наказав ОСОБА_13 перевірити пульс потерпілих. Перевіривши пульс потерпілих, ОСОБА_13 повідомила, що у одного з потерпілих пульс прослуховується. Після чого, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_4 відтягли тіла потерпілих до краю траншеї. ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_4 каменем нанесли не менше двох ударів кожний в область голови потерпілого, у якого прослуховувався пульс.

Після чого, обвинувачений ОСОБА_4, засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 за пропозицією ОСОБА_4 зняли наявний на потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_11 одяг та скинули їх до траншеї.

Залишивши місце приховання трупів, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13 та обвинувачений ОСОБА_4 повернулись на територію дачної ділянки.

Вранці 30 квітня 2013 року з метою приховання слідів вчиненого злочину ОСОБА_6, ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_13 спалили окремі предмети власного одягу та одягу ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_11

Крім того, 30 квітня 2013 року обвинувачений ОСОБА_4 запропонував прослідувати до околиці с.Весняне Миколаївського району Миколаївської області та перевірити місце залишення трупів потерпілих, та в разі необхідності засипати їх. Для того, щоб придбати пальне для заправки автомобіля, обвинувачений ОСОБА_4 наказав ОСОБА_13 віддати йому належний їй фен та під заставу якого в ломбарді «Скарбниця» він отримав грошові кошти.

1 травня 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_4, з метою приховання слідів вчиненого вбивства потерпілих, прослідували до місця залишення трупів ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_11 При цьому на шляху руху побачили на узбіччі мішки із будівельним сміттям, які поклали до автомобіля.

Прибувши до вказаного місця, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за вказівкою обвинуваченого ОСОБА_4, засипали трупи ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_11 будівельним сміттям, після чого зникли з місця приховання трупів та направились до Корабельного району м. Миколаєва.

Загалом ОСОБА_6, ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4, в область голови, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок ОСОБА_10 було нанесено не менше 8-10 ударів, ОСОБА_14 - 20 ударів, ОСОБА_11 - не менше 21 удару.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини:

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4 та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

В апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, було визначено обсяг доказів та порядок їх дослідження, а саме допит потерпілих, дослідження письмові доказів по справі, допит свідків, а потім обвинуваченого.

Вказаний обсяг і порядок дослідження доказів підтверджується журналом судового засідання (т.3 а.с.189) та не суперечить вимогам ст.349 КПК України.

В подальшому, в судовому засіданні під час допиту засудженої ОСОБА_13 та після двох попереджень обвинуваченого ОСОБА_4, останнього було видалено із залу суду засідання на весь час судового розгляду в зв'язку з порушенням порядку судового засідання (т.3 а.с.233).

Обвинувачений ОСОБА_4 в апеляційному суді пояснив, що він дійсно був видалений із залу судового засідання з приводу його реакції на неправдиві показання засудженої ОСОБА_13, і сам заявив клопотання про його видалення, але ж лише на час допиту ОСОБА_13

В зв'язку з цим вважає, що суд не надав йому права надати показання, висловити свою позицію в судових дебатах та останньому слові, чим порушив його право на захист.

Відповідно до ч.2 ст.330 КПК України, якщо обвинувачений порушує порядок у залі судового засідання або не підкорюється розпорядженням головуючого у судовому засіданні, останній попереджає обвинуваченого про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з зали судового засідання. При повторному порушенні обвинуваченим порядку судового засідання він може бути видалений за ухвалою суду з зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду.

Згідно до п.п.13, 14 ч.1 ст.7 КПК України доступ до суду не може бути обмежений та кожному надається право на захист. Проте ці вимоги суду законом порушені.

Апеляційний суд вважає, що видалення ОСОБА_4 з залу судового засідання на весь час судового розгляду не було належним чином мотивоване, і цей захід не відповідав поведінці обвинуваченого, який хоча і висловлював обурення з приводу показань засудженої ОСОБА_13, але ж і сам просив видалити його з залу суду на час її допиту.

ОСОБА_4 не допустив такої явної неповаги до суду, які б давали підстави для його видалення з залу судового засідання на весь час судового розгляду.

Видаливши обвинуваченого з зали суду на весь час судового розгляду, а не тимчасово, як це передбачає ч.1 ст.330 КПК України, суд не звернув уваги на встановлений ним порядок дослідження доказів, згідно якому ОСОБА_4 підлягав допиту після пояснень свідків.

Таким чином, суд позбавив обвинуваченого можливості надання пояснень по справі, які він мав намір надати, і постановив вирок без врахування його показань.

Отже, суд фактично обмежив його право на захист, чим порушив загальну засаду кримінального провадження - доступ до правосуддя, а також вимоги статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Відповідно до положень ч.1 ст.412 КПК України, вказане вище порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення та є підставою для скасування судового рішення відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.409 КПК України.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та з необхідністю призначення нового розгляду в суді першої інстанції в іншому складі суду для здійснення нового судового провадження, як це передбачено ст.416 КПК України, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_4 частковому задоволенню.

Інші доводи апелянта суд не обговорює, оскільки вирок скасовується з процесуальних підстав.

У зв'язку із скасуванням вироку та направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_4 слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки не зменшились ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а також продовжувати злочинну діяльність.

Відповідно до ч.2 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років, здійснюється колегіальним судом у складі трьох професійних суддів.

Оскільки в Жовтневому районному суді Миколаївської області по даному кримінальному провадженню неможливо встановити новий склад суддів, тому кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 слід направити на розгляд Корабельного районного суду м. Миколаєва.

Керуючись ст.ст. 31, 194, 405, 407, 412, 415, 416, 424,532 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_4 - скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 направити на розгляд до Корабельного районного суду м. Миколаєва.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 - залишити у виді тримання під вартою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Судді:

Фаріонова О.М. Івченко О.М. Кваша С.В.