Рішення № 43046050, 19.02.2015, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 127/8227/14-ц Провадження № 22-ц/772/29/2015Головуючий в суді першої інстанції Воробйов В. В.Категорія 53 Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Нікушина В.П. ,Луценка В.В.

при секретарі: Кирилюк Л.М.

за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача Остаповця Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Ферко» про стягнення заробітної плати, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою ТОВ «Ферко» на рішення Вінницького міського суду від 02.10.2014 року ,-

В с т а н о в и в :

23.04.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що наказом № 5-11 від 01.02.2011 року його було прийнято на роботу на посаду начальника приймального пункту ТОВ «Ферко» у м. Вінниця.

Наказом товариства №8у від 17.05.2012 року позивача звільнено з посади за власним бажанням.

Зазначив, що з вини відповідача у передбачені законом строки йому не була виплачена заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку ,не проведений повний розрахунок ,а також не видана трудова книжка.

Тому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.02.2011 року по 17.05.2012 року ,а також 1094 грн. грошової компенсації за невикористану відпустку та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.05.2012 року по 01.04.2014 року в загальній сумі 41282 грн., а також зобов'язати відповідача повернути трудову книжку.

26.06.2014 року ТОВ «Ферко» звернулось до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 98 315,41 грн., посилаючись на договір про відступлення права вимоги .

Ухвалою Вінницького міського суду від 09.09.2014 року у приєднанні зустрічної позовної заяви до спільного розгляду - відмовлено.

03.09.2014 року позивач збільшив позовні вимоги (а.с.95),просив стягнути заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 31.08.2014 року ,загальною сумою 47 372 грн. та компенсацію за відпустку-1094 грн.

Рішенням Вінницького міського суду районного суду від 02.10.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Ферко» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 15822,43 грн. , компенсацію за невикористану відпустку - 1094 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.05.2012 року по 11.07.2014 року в розмірі 25 328,63 грн .,а також судовий збір 422,45 грн. на користь держави .В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Ферко» просить зазначене рішення в частині стягнення заробітної плати скасувати через порушення норм матеріального і процесуального права ,а по справі ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовити. Зазначили, що заробітна плата за період роботи позивачу виплачена ,що підтверджують копії платіжних відомостей з підписами позивача ,які судом безпідставно не взяті до уваги.

Заперечуючи проти скарги ОСОБА_2 вважає рішення суду законним і обґрунтованим ,а доводи скарги безпідставними.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі ,перевіривши матеріали справи ,рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення має бути законним і обґрунтованим. Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює, зокрема, обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані(пропущення строку позовної давності тощо),які мають значення для вирішення справи ,та докази на їх підтвердження, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум ,що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, власник або уповноважений ним орган повинен в зазначений строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 Кодексу ,при відсутності спору про їх розмір підприємство повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено ,що позивач працював у ТОВ «Ферко» начальником пункту ТОВ «Ферко» у м. Вінниці з 01.02.2011 року і був звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП наказом ВАТ за №8у від 17.05.2012 року року. При звільненні з ним вчасно не провели повний розрахунок та не видали трудову книжку. Остання була надіслана поштою під час розгляду справи в суді, яку він отримав 11 .07.2014 року.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову , суд першої інстанції вірно встановив обставини справи в цій частині ,а саме те, що при звільненні з роботи позивача з вини відповідача не було вчасно проведено повного розрахунку, несплачена грошова компенсація за невикористану відпустку та не видана трудова книжка.

Суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права, ст.116,117 КЗпП України та дійшов підставного висновку про необхідність стягнення на користь позивача середньомісячного заробітку за час затримки видачі трудової книжки та розрахунку, оскільки Інструкція зі статистики відносить грошову компенсацію за невикористану щорічну до додаткової заробітної плати.

Разом з тим, стягуючи на користь позивача невиплачену заробітну плату та визначаючи розмір середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки, суд допустив порушення норм процесуального права у вигляді невірної оцінки доказів отримання заробітної плати та її розміру ,а також припустився помилки в обрахунку розміру середньомісячного заробітку за затримку.

Так, відповідно до ст. ч. 2 ст. 15 ЦПК суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного й повного з'ясування обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках, передбачених цим Кодексом ЦПК України.

Суд належним чином не роз'яснив наслідки вчинення процесуальних дій по з'ясуванню дійсних обставин справи, залучивши в матеріали справи в якості письмових доказів непосвідчені належним чином ксерокопії відомостей по виплаті заробітної плати, в порушення зазначеної норми не попередив відповідача про наслідки ненадання належним чином посвідчених письмових доказів ,а обмежився негативною оцінкою їх допустимості.

Оскільки суд не в повній мірі виконав вимоги закону по сприянню сторонам в з'ясуванні дійсних обставин справи , допущені порушення були усунуті судом апеляційної інстанції шляхом роз'яснення відповідачеві наслідків ненадання належним чином посвідчених письмових доказів, зокрема відомостей про виплату заробітної плати та довідки про розмір середнього заробітку позивача, які підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції.

Згідно з вимогами Національного стандарту «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2003 копії документів засвідчуються із зазначенням назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, з відміткою «Згідно з оригіналом», засвідченою печаткою, дати засвідчення копії.

Відповідно до наданих апеляційному суду належним чином засвідчених копій відомостей про виплаті заробітної плати ТОВ «Ферко» ОСОБА_2 в період з 01.02.2011 року по 01.05.2012 року було отримано 13 627,47 грн. заробітної плати із нарахованої 15822,43 грн.

Враховуючи вказане ,а також те ,що позивач, хоча і ставив під сумнів належність йому підписів у відомостях, проте питання про призначення судово - почеркознавчої експертизи перед судом не порушував, до правоохоронних органів по факту фальсифікації вказаних відомостей та свого підпису не звертався ,колегія суддів розцінює належні чином посвідчені копії допустимим доказом факту отримання позивачем в цей період зазначених сум заробітної плати ,а тому висновки суду в цій частині не відповідають дійсним обставинам справи і доводи апеляційної скарги в цій частині підставні.

Разом з тим , вказані відомості ,а також довідки про виплату заробітної плати не містять даних про виплату її позивачу за травень 2012 року по день звільнення. Як вбачається з табелю обліку робочого часу, робочих днів за період з 01.05.2012 року по 17.05.2012 року було 10 , а тому несплачена за цей період заробітна плата підлягає стягненню на користь позивача ,а рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Крім того, при визначенні розміру середньоденного заробітку, що підлягає стягненню, суд не врахував ,що такий розмір повинен обраховуватись відповідно до ст.27 Закону «Про оплату праці»та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995р. № 100, не витребував у відповідача, відповідну довідку про розмір середньомісячного заробітку позивача провівши розрахунок самостійно. В результаті чого невірно встановив розмір середньоденного заробітку та помилився у визначенні суми стягнення в цілому.

Як вбачається з довідки наданої відповідачем, заробітна плата позивача за останні повні два місяці роботи /березень-квітень 2012 року/ становила 1090 грн. за відпрацьованих 43 дні, а не 41 день, як порахував суд, а отже середньоденна зарплата позивача складає: 50,69 грн.

Таким чином ,заробітна плата ,що підлягає стягненню за травень 2012 року складає 10х50,69 грн. = 506,90 грн. і розмір середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки , що стягнув суд на користь позивача, підлягає відповідно зменшенню: 50,69 грн. х539 днів - 3330 грн. = 23 991,91 грн.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, що за наявності підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення або змінює його й не має права передавати із цих підстав справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначеними підставами є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. У разі ухвалення нового рішення або зміни рішення суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення дає оцінку доказам, що наявні в матеріалах справи, а також новим доказам, якщо вони досліджувалися, в їх сукупності за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

Враховуючи викладене ,а також те, що суд допустив недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального, процесуального права, то рішення суду в частині розмірів стягнутої заробітної плати та середньомісячного заробітку підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.307, 309, 315 ЦПК України ,-

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «Ферко» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду від 02.10.2014 року в частині розміру стягнення заробітної плати , середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку ,затримки видачі трудової книжки ,а також судовий витрат змінити.

Замість слів«заборгованість по заробітній платі 15 822,43 грн.» вказати «заборгованість по заробітній платі 2180,14 грн.»,замість слів « середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з 17.05.2012 року по 11 липня 2014 року в розмірі 25328,63 грн.» вказати «середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з 17.05.2012 року по 11.07.2014 року в розмірі 23991,91 грн.»,замість слів « судовий збір в сумі 422,45 грн.» вказати «судовий збір в сумі «255,93»

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: