Рішення № 43045853, 03.03.2015, Піщанський районний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

іменем України

134/1290/14-ц

2/142/1/15

"03" березня 2015 р.

Піщанський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Фартух О.І.

при секретарі Яворській О.В.

з участю:

представника позивача Тимчик Б.О.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Піщанка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач просив про стягнення з відповідача 7406.26 доларів США чи 87097.56 гривнів по курсу 11.76 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.06.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 26.09.2008 року уклали кредитний договір № VIGWGA0000001022, згідно із яким позивач надав кредит відповідачу в розмірі 38534.41 доларів США на термін до 26.09.2013 року.

У відповідності із договором, відповідач мав погашати заборгованість щомісяця, в період сплати. Відповідач мав надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості, який складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших нарахувань згідно кредитного договору.

Відповідач не виконав своїх зобов»язань і станом на 05.06.2014 року утворив заборгованість 7406.26 доларів США чи 87097.56 гривнів по курсу 11.76 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.06.2014 року, яка складається з:

кредитом;

договором;

Відповідач позовних вимог не визнав і просив відмовити у їх

задоволенні виходячи з наступного.

Стверджував, що він виконував свої зобов»язання за кредитним договором у суворій відповідності із графіком погашення боргу.

Станом на 12.11.2010 року, він достроково розрахувався по кредитних зобов»язаннях.

Позивач до нього жодних претензій не заявляв більш двох років і лише 26.06.2014 року звернувся із зазначеним позовом.

Вважає, що розрахувавшись 12.11.2010 року він повністю виконав свої зобов»язання за договором і будь які вимоги до нього суперечать як чинному законодавству так і умовам укладеного 26.09.2008 року договору із позивачем.

В судовому засіданні, представник позивача не заперечував дострокового погашення відповідачем суми основного сальдо і нарахованих на день сплати інших платежів станом на 12.11.2010 року.

Разом із тим, наполягав на тому, що відповідно до п. 4 кредитного договору № VIGWGA0000001022 відповідач зобов»язаний був погасити винагороду за резервування банком ресурсів не на час дострокового погашення кредитного боргу, а суму вираховану до кінця дії кредитного договору в розмірі ціни позову.

С У Д В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 26.09.2008 року уклали кредитний договір № VIGWGA0000001022, згідно із яким позивач надав кредит відповідачу в розмірі 38534.41 доларів США на термін до 26.09.2013 року.

12.11.2010 року відповідач повністю і достроково виконав свої зобов»язання за договором, розрахувавшись на указаний день з усіма нарахуваннями, відповідно до договору.

Позивач дану обставину визнав.

Разом із тим наполягав на стягненні додаткової винагороди за резервування банком ресурсів, яка вирахована до кінця дії договору.

В позовній заяві, у розрахунках, мова про винагороду за резервування ресурсів не йдеться.

Розрахунки містять заборгованість по комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором, штрафи (процентна та фіксована складова).

Відповідач вважає, що у разі дострокового погашення кредиту у повному обсязі, винагорода за резервування ресурсів повинна нараховуватись та сплачуватись по день фактичного погашення кредиту.

Натомість, позивачем нараховано до сплати таку винагороду за період на який укладався договір - до 26.09.2013 року включно. Відповідач вважає, що такі дії позивача не відповідають ні вимогам закону, ні умовам договору та є незаконними.

Суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з того, що встановлення визначеної кредитним договором суми винагороди за резервування ресурсів обмежується терміном до повного погашення кредиту, будь-які додаткові умови, що пов»язують дату повного погашення кредиту із графіком його погашення відсутні, тому нарахування такої винагороди повинно здійснюватись до повного погашення кредиту за фактичну кількість днів резервування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до ч. І ст. 1048 ЦК України (параграф 1 глави 71) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання встановлюється договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач належним чином виконав свої зобов'язання щодо щомісячної сплати коштів за кредитним договором (погашення кредиту, відсотків, плати за резервування ресурсів), та, достроково погасив кредит, в тому числі винагороду за резервування ресурсів по час користування кредитом по дату фактичного погашення.

Відповідно до ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із ч. 1 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках встановлених договором або законом.

Відповідно до умов договору, погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступний спосіб: щомісяця в період сплати позичальник повинеї надавати банку кошти згідно графіку погашення для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Згідно п. 8.5 договору при достроковому (як повному, так і частковому) погашенні кредиту позичальник додатково сплачує банку за користування кредитом 0 % від суми кредиту. що погашається достроково.

Відповідно до п. 3.6 договору позичальник сплачує банку винагороду у розмірі й у строки, визначені п. 8.1 договору від дня списання коштів з кредитного рахунку до дати повного погашення кредиту. При цьому, незалежно від дня останнього періоду сплати до дня остаточного погашення кредиту винагорода сплачується у вказаному розмірі.

У п. 4.4 договору передбачено, що винагорода за резервування ресурсів нараховується за весь час резервування (до дати погашення кредиту), при цьому сумою зарезервованих ресурсів вважається сума, вказана у графіку погашення кредиту.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що нарахування винагород, передбачених, зокрема п. 8.1 здійснюється в останню дату їх сплати, зазначену в п. 7.1 договору. Разом з тим, п. 7.1 кредитної угоди вказане положення не врегульоване.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 розтлумачено положення пп. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», які поширюються на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат. Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує відсотки за користування кредитом та вартість всіх послуг, пов'язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом. Кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку додаткову плату, пов'язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає сплату споживачем будь-якої додаткової плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною.

Отже, на думку суду, сплата винагороди за резервування кредитних ресурсів не є самостійним зобов'язанням за вказаним кредитним договором, а є похідним від основного кредитного зобов'язання, у зв'язку з виконанням позивачем обов'язку повернення суми кредиту у відповідача після нього відпала потреба у резервуванні таких ресурсів, і відповідно до останнього дії по нарахуванню такої винагороди неправомірні, оскільки ним фактично поставлено питання про сплату винагороди за послугу, яка вже не надається.

Керуючись ст. 509, 531, 545, 598, 1048 - 1054 ЦК, ст. 213-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, відмовити із-за їх недоведеності.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» код ЕДРПОУ 14360570, МФО 305299, м. Дніпропетровськ вул.. Набережна Перемоги 50 на користь ОСОБА_2, мешканця АДРЕСА_1 ідн. НОМЕР_1 - 3000 гривнів у відшкодування витрат за надання правової допомоги.

З мотивувальною частиною рішення надати можливість ознайомитись сторонам 12 березня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено апеляційному суду Вінницької області, через Піщанський районний суд, шляхом подачи апеляційної скарги в 10 денний термін від дня проголошення рішення, а відсутні при його проголошенні особи, які брали участь у справі, в той же термін з дня отримання його копії.

СУДДЯ: