Ухвала суду № 43044998, 26.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22ц/790/1283/15 Головуючий 1 інст. - Шиянова Л.О.

Справа № 639/9365/14-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: право власності

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 11 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1\2 частку квартири та визначення порядку користування квартирою,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання за ним право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, придбану під час їх шлюбу 31.05.2006 р. за спільні кошти та зареєстровану на ім'я відповідача. Також просив визначити порядок користування вказаною квартирою, виділивши йому у користування кімнату площею 23,5 кв. м., а ОСОБА_4 - жилу кімнату площею 7,3 кв. м., в загальному користуванні залишити туалет, площею 4,0 кв. м. та коридор площею 6,0 кв. м.

Зазначав, що квартира є їх спільною сумісною власністю, він як співвласник позбавлений можливості користуватися належним йому майном, так як у квартирі не визначений порядок користування нею.

Розгляд справи відбувся за відсутністю сторін.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 11 грудня 2014 року позов задоволено частково: визнано за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 як майно подружжя, придбане під час шлюбу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 11.12.2014 р., скасувавши його в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про визначення порядку користування квартирою, та ухвалити нове рішення про виділення йому у користування кімнату площею 23,5 кв. м., а ОСОБА_4 - жилу кімнату площею 7,3 кв. м., залишивши в загальному користуванні туалет та коридор. В іншій частині рішення суду не оскаржує.

Вказує, що районний суд не врахував, що ОСОБА_4 не проживає в спірній квартирі і не надала до суду своїх заперечень на позов.

Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що визначення порядку користування квартирою за варіантом ОСОБА_3 є неможливим, оскільки буде порушувати права ОСОБА_4 - іншого співвласника квартири, яка має неоднозначні за своєю площею житлові кімнати.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як правильно встановлено районним судом та підтверджується матеріалами справи спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 була придбана сторонами під час шлюбу і є їх сумісною власністю. Квартира складається з двох житлових кімнат площею 23,5 кв.м та 7,3 кв. м, туалета площею 4,0 кв. м. та коридору площею 6,0 кв. м.

У зв'язку з чим на підставі ст.ст. 60, 63 СК України та ч.3 ст. 368 ЦК України сторони мають рівні права на володіння, користування і розпорядження вищевказаним нерухомим майном.

В суді апеляційної інстанції сторони не заперечували, що між ними не має іншої домовленості щодо розпорядження вищевказаною квартирою.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 11.12.2014 р. визначена частка позивача ОСОБА_3 в цій квартирі, яка є рівною з часткою квартири, що належить ОСОБА_4

Зазначене рішення не оскаржено сторонами в цій частині.

За положениями ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен iз співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

На порушення зазначених норм права ОСОБА_3 просить виділити йому кімнату площею 23,5 кв.м, яка значно більша за його ідеальну частку, яка складає 15,4 кв.м. Виділення кімнати площею 7,3 кв.м відповідачу ОСОБА_4, яка значно менша ніж належна їй 1\2 частина вищевказаної квартири, порушує права відповідача та менша ніж рівень середнього розміру забезпеченості громадян жилою площею у місті Харкові.

У зв'язку з зазначеним є неможливим й посилання ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційної інстанції на те, що він згоден на виділення йому у користування кімнати житловою площею 7,3 кв.м.

Зазначене не позбавляє можливості сторони вирішити питання щодо володіння та користування квартирою відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення якого ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304,п.1ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 11 грудня 2014 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: