Ухвала суду № 43044926, 04.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 642/3874/14-ц

Провадження № 22-ц/790/173/15 Головуючий 1-ї ін-ї. - Бородіна О.В.

Категорія - договір іпотеки Доповідач - Тичкова О.Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії - Піддубного Р.М., Бровченко І.О.

за участю секретаря - Доля О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2014 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року до суду звернувся позивач з дійсним позовом, у якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором від 05.09.2008 року № ML 708/176/2008 у розмірі 2 568 485 гривень 13 копійок шляхом визнання за ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права продажу будь-якій особі покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором від 05.09.2008 року № PML 708/176/2008, а саме: однокімнатної квартири АДРЕСА_1 з наданням всіх повноважень продавця; встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на час продажу; передати предмет іпотеки на період до його реалізації в управління ТОВ "ОТП Факторинг України" та виселити всіх мешканців, що проживають у предметі іпотеки.

В обґрунтування посилався на те, що 05 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_4 було укладений кредитний договір № МL 708/176/2008, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 45 900,00 доларів США строком до 07.09.2015 зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у Кредитному договорі (надалі Договір кредиту). В якості забезпечення виконання кредитного зобов'язання 05.09.2008 року між Банком та відповідачами у справі був укладений договір іпотеки № РМL708/176/2008 (надалі Договір іпотеки), згідно з умовами якого предметом іпотеки було визначено однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 36,6 кв.м., житловою площею 15,9 кв. м., що належить відповідачам на праві приватної власності.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору про відступлення права вимоги від 12.11.2010 року, ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (надалі Банк) прийняло право вимоги за Договором кредиту, укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4, і Договором іпотеки, укладеним між Банком та відповідачами.

У зв'язку із цим усі права вимоги Банку за Договором кредиту до ОСОБА_4 та за Договором іпотеки до відповідачів належать ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

Банк взяті на себе зобов'язання по видачі коштів ОСОБА_4 виконав, однак з 07.12.2009 року кошти для погашення заборгованості відповідачем не висились, у зв'язку із цим заборгованість за Договором кредиту станом на 17.04.2014 року склала: 42 909,06 доларів США за тілом кредиту; 5 560,32 доларів США по відсоткам за користування кредитом; 176 913,22 доларів США - пеня за прострочення виконання зобов'язань.

Таким чином, станом на 17.04.2014 року ОСОБА_4 мала суму заборгованості у розмірі 225 383,14 доларів США, що у гривневому еквіваленті дорівнювало 2 568 485,13 грн. через що і виникла необхідність звернення до суду із дійсним позовом.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2014 року позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" були залишені без задоволення.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача у даній справи. В обґрунтування посилається на порушення судом норм матеріального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого став ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_4 було укладений кредитний договір № МL 708/176/2008, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 45 900,00 доларів США строком до 07.09.2015 зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у Кредитному договорі (а.с. 7-12).

Цього ж дня між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено Договір іпотеки № РМL708/176/2008, згідно з умовами якого останні передали в іпотеку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 36,6 кв.м., житловою площею 15,9 кв. м., що належить відповідачам на праві приватної власності, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань боржника за Договором кредиту (а.с. 13-16).

12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" були укладені договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права вимоги, за яким ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за Договором кредиту, укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4, і Договором іпотеки, укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 19-29).

З огляду на викладене вище, позивачем у дійсній справі виступає саме ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

Згідно розрахунку заборгованості, наданого до суду першої інстанції, заборгованість ОСОБА_4 за Договором кредиту станом на 17.04.2014 року склала 48 469 доларів США 38 центів та 1 990 641 гривня 35 копійок пені, що разом скало 2 568 485 грн. 13 коп. (а.с. 48).

Відмовляючи Банку у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції обґрунтовано керувався статтею першою Закону України № 1304-VIІ від 03 червня 2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (надалі Закон) та виходив з того, що дія вказаного Закону поширюється на дійсні правовідносини.

Стаття перша Закону встановлює, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, Банк посилається на те, що мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, що є предметом іпотеки за валютними кредитами, не може бути підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, а поширюється лише на виконання рішення про звернення стягнення під час його примусової реалізації з прилюдних торгів в ході виконавчого провадження.

Разом з тим, підставою для вчинення державним виконавцем дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме примусового відчуження нерухомого майна є рішення суду про звернення стягнення на зазначене майно, яким визначений розмір заборгованисті за основним зобов'язанням та порядок примусового стягнення. Застосування вимог Закону лише на стадії виконання судового рішення позбавить боржника можливості в майбутньому визначити або змінити визначений розмір заборгованості в порядку ст. 3 Закону.

З огляду на вищевикладене, право Банку на отримання задоволення за Договорм Кредиту за рахунок майна, що передано в іпотеку за Договором іпотеки, підлягає захисту, але здійснити цей захист можливо тільки після втрати чинності Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" № 1304 від 03 червня 2014 року.

Тому судова колегія вважає доводи апелянта не обґрунтованими та такими, що висновки суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319, 360-7 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :