Вирок № 43041462, 10.03.2015, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/4276/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015 м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Курбановой Н.М.,

при секретарі - Жирковой М.В.,

за участю прокурора - Чуєнко К.С.,

за участю захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013050780001297 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, одруженого, маючого двох малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого ТОВ "Організаційно-комерційна фірма"Цитадель", робочим, не судимого в силу ст. 89 КК України, який проживає в АДРЕСА_1 та зареєстрованого в АДРЕСА_2

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Новокузнецьк Кемеровської області РФ, громадянина України, росіянина, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 1) 13.02.2008 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя за ст. 309 ч. 1, 75 КК України до 1 року обмеження волі з випробувальним строком на 1 pік; 2) 31.03.2009 pоку Іллічівським районним судом м. Маріуполя за ст. 185 ч. 1, 71, 72 КК України до 1 року та 6 місяців позбавлення волі; 3) 03.11.2011 року Приморським районним судом м. Маріуполя за ст. 395 КК України до 2 місяців арешту; 4) 05.12.2013 р. Приморським районним судом м. Маріуполя за ст. 185 ч. 2 КК України до 1 року та 6 місяців обмеження волі, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

05 липня 2013 року приблизно о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_6, знаходячись біля будинку АДРЕСА_4, діючи навмисно, керуючись корисливим мотивом, із застосуванням насилля, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що виразилось в нанесені ОСОБА_3 одного удару невстановленим в ході досудового розслідування предметом по голові ОСОБА_7, спричинивши тим самим останньому тілесні ушкодження, у вигляді садна в центрі тім'яної області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, після чого відкрито заволоділи майном останнього, а саме: мобільним телефоном "ALCATELOT-800" ИМЕЙ:НОМЕР_1 вартістю 323,40 гривень, з сім-карткою "Київстар" НОМЕР_2 вартістю 25 гривень на рахунку якої знаходились гроші в сумі 20 гривень, карта пам'яті 4гб. вартістю 100 гривень, біжутерією, а саме: ланцюжком вагою 5.73гр. вартістю 25 гривень, хрестиком вагою 6,73 гр. вартістю 30 гривень, спричинивши тим самим матеріального збитку потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 523,40 гривень.

05 липня 2013 року приблизно о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_3, знаходячись біля будинку АДРЕСА_4, діючи навмисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, із застосуванням насилля, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що виразилось в нанесені ОСОБА_3 одного удару невстановленим в ході досудового розслідування предметом по голові ОСОБА_7, спричинивши тим самим останньому тілесні ушкодження, у вигляді садна в центрі тім'яної області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, після чого відкрито заволоділи майном останнього, а саме: мобільним телефоном "ALCATELOT-800" ИМЕЙ:НОМЕР_1 вартістю 323,40 гривень, з сім-карткою "Київстар" НОМЕР_2 вартістю 25 гривень на рахунку якої знаходились гроші в сумі 20 гривень, карта пам'яті 4гб. вартістю 100 гривень, біжутерією, а саме: ланцюжком вагою 5,73гр. вартістю 25 гривень, хрестиком вагою 6.73 гр. вартістю 30 гривень, спричинивши тим самим матеріального збитку потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 523,40 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєному правопорушенні визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, пояснивши, що дійсно він з ОСОБА_6 в липні 2013 року вживали у нього вдома спиртні напої, були сильно напідпитку. У вечірній час вони вийшли з квартири і пішли до магазина "Лайм". По дорозі вони зустріли дівчину з хлопцем, який також був у стані алкогольного сп,ягніння, які в них спитали, як пройти до магазина. Вони їм відповіли, що вони також туди йдуть і їм по дорозі. Йшли усі разом, хлопець трохи спереду. У нього та ОСОБА_6 виник умисел пограбувати хлопця. Він наніс удар рукою по голові потерпілого, той від удару впав на землю, вдарившись головою, після чого не зміг підвестися. Він побачив на землі ланцюжок з хрестиком і взяв його собі, а ОСОБА_6 підібрав з землі мобільний телефон. Після цього він з ОСОБА_6 підняли хлопця з землі та повели на лавочку. Після цього підбігли інші хлопці і затримали його, передавши працівникам міліції, а ОСОБА_6 втік.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, підтвердив, що разом із ОСОБА_3 знаходились у стані алкогольного сп,яніння, пішли в магазин та по дорозі зустріли хлопця з дівчиною, які в них запитали як пройти до магазину. Вони запропонували їй пройти разом, але по дорозі між ним та ОСОБА_3 виник умисел пограбувати хлопця, ОСОБА_3 пішов чуть вперед з хлопцем, а він йшов з дівчиною. Він не бачив, як ОСОБА_3 наніс удар хлопцеві, але побачив, що той впав та ОСОБА_3 біля нього присів, він підійшов та побачив телефон потерпілого, який в нього випав. Він підібрав телефон та положив собі у карман. Після цього допоміг разом із ОСОБА_3 хлопцю піднятися. Потім він побачив, що до них біжать друзі цього хлопця та затримали ОСОБА_3, а він втік разом із телефоном. У скоєному щиро покаявся, просив не обирати міру покарання, зв,язану із позбавленням волі.

У зв'язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то не було сторони, визнанням у повному обсязі обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_6 своєї вини в інкримінованому їм кримінальному правопорушенні, погодження з кваліфікацією вчинених ними діянь, підтвердженням ними їх фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням роз'ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинувачених, а також документами, що характеризують особи обвинувачених.

Таким чином, оцінивши всі в сукупності зібрані та перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що події злочину мали місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена повністю, а його умисні дії, що виразилися у відкритому викрадені чужого майна (грабежі), поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, правильно кваліфіковано за ст.186 ч.2 КК України.

Оцінивши всі в сукупності зібрані та перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що події злочину мали місце, вина обвинуваченого ОСОБА_6 доведена повністю, а його умисні дії, що виразилися у відкритому викрадені чужого майна (грабежі), поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненим повторно, за попередньою змовою групою осіб, правильно кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступень тяжкості вчинених злочинів, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_3 в силу ст.89 КК України не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, має сім'ю та двох малолітніх дітей, працює, має постійне місце реєстрації та проживання, не знаходиться на обліках в наркологічному та психіатричному диспансерах.

До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3, відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить: повне визнання своєї вини обвинуваченим, щиросердечне каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3, відповідно до ст. 67 КК України, суд відносить: вчинення злочину ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння.

Аналізуючи викладене, а також беручи до уваги, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному злочині, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що є підставою до призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ст. 186 ч.2 КК України та вважає можливим застосувати до нього вимоги ст.ст. 75, 76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, судимості в установленому порядком не погашені, на даний час відбуває покарання у вигляді обмеження волі за вчинення умисного злочину проти власності, за місцем проживання характеризується негативно, до відбуття покарання у вигляді обмеження волі не працював.

До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_6, відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить повне визнання своєї вини обвинуваченим, щиросердечне каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6, відповідно до ст. 67 КК України, суд відносить вчинення злочинів ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину.

Беручи до уваги тяжкість скоєного злочину, суд приходить до висновку про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, що є підставою до призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі, передбаченого санкціями ст. 186 ч.2 КК України.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 вчинив злочин до постановления попереднього вироку Приморським районним судом м. Маріуполя від 05 грудня 2013 року, за яким він був засуджений за ч. 2 ст.185 КК України до 1 року та 6 місяців обмеження волі, суд приходить до висновку, що остаточне покарання необхідно визначити із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання новопризначеним більш суворим покаранням.

ОСОБА_6 з 17 листопада 2014 року відбуває покарання у вигляді обмеження волі за вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 05 грудня 2013 року та по день винесення цього вироку відбув 113 днів обмеження волі, що відповідно до п.п.б п.1 ч.1 ст. 72 КК України складає 57 днів позбавлення волі.

Таким чином, в строк покарання ОСОБА_6 суд зараховує час його перебування під вартою у Маріупольському СІ з 02 серпня 2013 року по 30 вересня 2013 року включно та 113 днів обмеження волі, які складають 57 днів позбавлення волі.

У зв,язку з тим, що судом ОСОБА_6 обрана міра покарання у вигляді позбавлення волі та на час винесення вироку він відбуває покарання у вигляді обмеження волі, суд приходить до висновку про необхідність обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 процесуальні витрати за проведення експертизи на користь держави у розмірі 244,50 гривень, тобто по 122, 25 гривень з кожного.

Речові докази: два фрагменти ланцюжка стального кольору загальною вагою 5,73 г., хрестик стального кольору вагою 6,71г., мобільний телефон "ALCATELOT-800" ИМЕЙ:НОМЕР_1, сім-карта мобільного оператора "Київстар" НОМЕР_2 та карта пам'яті об'ємом 2гб, передані на зберігання потерпілому ОСОБА_7, підлягають залишенню в його ж користуванні, як належне йому майно.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним та призначити покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати засудженого в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_6 визнати винним та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 05 грудня 2013 року, більш суворим новопризначеним покаранням, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду, помістити до ІТТ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області, після чого - до Маріупольського слідчого ізолятору для направлення у місця відбуття покарання.

Строк покарання ОСОБА_6 відраховувати з моменту його затримання.

Зарахувати у строк покарання термін перебування ОСОБА_6 під вартою в Маріупольському СІ з 02 серпня 2013 року по 30 вересня 2013 року включно та 113 днів обмеження волі, які складають 57 днів позбавлення волі, відбуті за вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 05 грудня 2013 року.

Речові докази: два фрагменти ланцюжка стального кольору загальною вагою 5,73 г., хрестик стального кольору вагою 6,71г., мобільний телефон "ALCATELOT-800" ИМЕЙ:НОМЕР_1, сім-карта мобільного оператора "Київстар" НОМЕР_2 та карта пам'яті об'ємом 2гб, передані на зберігання потерпілому ОСОБА_7 - залишити в його ж користуванні, як належне йому майно.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у розмірі 244,50 (двісті сорок чотири грн. 50 коп.), по 122, 25 гривень з кожного.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.М.Курбанова