Рішення № 43035482, 04.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/11808/13 Головуючий у І інстанції Дутчак І. М.Провадження № 22-ц/780/1149/15 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.Категорія 47 04.03.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Коцюрби О.П.,

при секретарі: Франюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, його поділ та визнання права власності на ? частку спільного майна, зустрічним позовом ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року, ОСОБА_3 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, його поділ та визнання права власності на ? частку спільного майна, мотивуючи свої вимоги тим, що у серпні 2007 року вона познайомилася з ОСОБА_4, колегою по роботі, на той час працювали у Київському виробничому об'єднанні птахівничої промисловості «Київптахпром». Починаючи з вересня 2007 року вони стали фактично спільно проживати як чоловік та жінка однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

У період з вересня 2007 року по жовтень 2008 року вони проживали разом у місті Бровари Київської області у належній ОСОБА_4 квартирі АДРЕСА_1; з листопада 2008 року по березень 2009 року у м. Березань Київської області у належному її матері житловому будинку АДРЕСА_5; з квітня по липень 2009 року у м. Бровари за адресою: АДРЕСА_2, що належала відповідачу на праві приватної власності; з липня 2009 року по грудень 2012 року знову в АДРЕСА_5.

22 січня 2010 року сторони зареєстрували шлюб.

У період спільного фактичного проживання без реєстрації шлюбу ними за їхні спільні кошти було придбано спільне майно, яке оформлене на ОСОБА_4:

- 16 квітня 2008 року - автомобіль марки «Деу Ланос», загальною вартістю 55200 грн., д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується договором купівлі-продажу автомобіля, придбаного в кредит, повернення якого фактично здійснювалося позивачкою, а 20 січня 2009 року вона від імені відповідача здійснила дострокове погашення всієї суми кредиту;

- 28 жовтня 2009 року - дві земельні ділянки площею 0,0072 га. і 0,0128 га., що розташовані за адресою: АДРЕСА_6, кадастрові номери 3210600000:00:057:1074, 3210600000:00:057:1075, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Державні акти видані на ім'я ОСОБА_4

На вказаних земельних ділянках ними у період шлюбу було збудовано житловий будинок, право власності на який 28 грудня 2011 року зареєстровано за ОСОБА_4

У подальшому 16/50 часток даного житлового будинку 19 січня 2012 року за договором купівлі-продажу в рівних частках відчужено ОСОБА_5 та ОСОБА_6

На день подачі позову за ОСОБА_4 рахується 34/50 часток зазначеного житлового будинку, набутого ними в шлюбі.

В ході розгляду справи позивачка уточнювала позовні вимоги та згідно останніх уточнень просила суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з листопада 2007 року по 22 січня 2010 року; визнати за ОСОБА_3 право власності на 17/100 часток житлового будинку та ? частку двох земельних ділянок площею 0,0072 га. і 0,0128 га., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6.

У лютому 2014 року ОСОБА_4 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3, у якій просив визнати 34/50 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 особистою приватною власністю ОСОБА_4, посилаючись на те, що будівництво цього будинку здійснено за його особисті кошти, одержані ним у 2009 році від продажу належної на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_3.

19 березня 2014 року ухвалою суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час розгляду справи відповідач ОСОБА_4 помер.

11 квітня 2014 року ухвалою суду провадження у даній справі зупинено до 07 жовтня 2014 року для з'ясування правонаступників померлого відповідача.

07 жовтня 2014 року провадження у справі було відновлено.

22 жовтня 2014 року ухвалою суду до участі у справі в якості правонаступника померлого ОСОБА_4 залучено його правонаступника - батька ОСОБА_2, який просив відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року, первісний позов ОСОБА_3 задоволено, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_2 було відмовлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 січня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції Київської області, актовий запис №4 (а.с. 8, Т. 1).

28 січня 2014 року заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано (а.с. 137, Т. 1).

Із копії трудової книжки ОСОБА_4 вбачається, що він в період з 01 серпня 2007 року по 27 лютого 2008 року працював заступником голови правління виробничого об'єднання «Київпрахпром». Там же з 16 липня 2003 року на посаді головного бухгалтера працює позивач ОСОБА_3 (а.с. 243, Т. 1; а.с. 2, Т. 2).

18 квітня 2008 року ОСОБА_4 придбав автомобіль «Деу Ланос», 2008 року випуску. У період шлюбу сторін 11 квітня 2013 року цей спірний автомобіль було переоформлено на ОСОБА_2

28 жовтня 2009 року за договором купівлі-продажу №3678, ОСОБА_4 придбав дві земельні ділянки площею 0,0072 га. та 0,0128 га., розташовані за адресою: АДРЕСА_6, кадастрові номери 3210600000:00:057:1074 і 3210600000:00:057:1075, цільове призначення яких: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Право власності ОСОБА_4 на ці земельні ділянки посвідчується виданими на його ім'я державними актами на право власності на земельні ділянки серії ЯМ №984092 та 984093 від 20 липня 2012 року (а.с. 87, 88, Т. 1).

На вказаних земельних ділянках був збудований житловий будинок загальною площею 359,9 кв.м., житловою площею 128,9 кв.м., право власності на який 28 грудня 2011 року було зареєстровано за ОСОБА_4 згідно із рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 13 грудня 2011 року №637 (а.с. 51-60, Т. 1).

33/50 часток зазначеного будинку за договорами купівлі-продажу від 19 січня і 10 липня 2012 року ОСОБА_4 відчужено іншим особам: 16/50 часток ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках, 17/50 часток ОСОБА_7 (а.с.51-52, Т. 1; а.с. 36, Т. 2).

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції керувався дослідженими в судовому засіданні доказами, показами свідків, фотографіями, де відображені події до реєстрації між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 шлюбу, які підтверджують притаманні подружжю відносини та вважав встановленим факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з листопада 2007 року по 22 січня 2010 року.

Оскільки зазначене майно, а саме: автомобіль марки «Деу Ланос», 2008 року випуску, дві земельні ділянки площею 0,0072 га. і 0,0128 га. та 17/50 часток житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6, набуте сторонами в період фактичних шлюбних відносин та в період шлюбу визнається судом спільним сумісним майном ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у разі поділу кожний з них має право на ? його частку.

Крім цього, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_4 не доведений та задоволенню не підлягає.

Проте з такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного подружнього проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлене письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно з роз'ясненнями п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» під час застосування ст. 74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі й між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Частиною 1 ст. 256 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Предметом доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, передусім складає сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім'ї: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків.

Відповідно до Постанови Верховного суду України від 12 грудня 2012 року у справі №6-148цс12, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України висловила правову позицію: ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Встановлюючи факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без шлюбу суд першої інстанції проігнорував відсутність доказів ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї.

У справі відсутні будь-які докази ведення сторонами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції взяв за основу покази свідків та фотографії, які не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження факту проживання однією сім'єю сторін до реєстрації шлюбу, оскільки вказані докази не підтверджують ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї.

Оскільки встановлення належності майна на праві спільної сумісної власності на підставі ст. 74 СК України залежить від встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу, за відсутності правових підстав для задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в період з листопада 2007 року до 22 січня 2010 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за нею права спільної часткової власності на 17/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_6 а також по ? частин земельних ділянок площею 0,0072 та 0,0128 га. за цією ж адресою задоволенню не підлягають.

Окрім цього, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, а відповідно до п. 3 зазначеної статті, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 червня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу квартири №08/06, за яким ОСОБА_4 виступив у якості покупця квартири АДРЕСА_4 (а.с. 121-122, Т. 1).

В подальшому, вищезазначену квартиру ОСОБА_4 продав ОСОБА_10 за договором купівлі продажу від 20 листопада 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_11 (а.с. 125-126, Т. 1).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 28 жовтня 2009 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_4, останній придбав земельну ділянку площею 0,060 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_6., посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_13

З п. 15 зазначеного вище договору вбачається, що покупець не перебуває в зареєстрованому шлюбі та ні з ким не проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а грошові кошти є його особистою власністю.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області №167 від 13 квітня 2010 року, ОСОБА_4 надано містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок об'єктів містобудування на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_6 (а.с. 127, Т. 1).

Таким чином, кошти за які було придбано земельну ділянку та здійснено на ній будівництво будинку належали ОСОБА_4 особисто та були отримані ним від продажу власної квартири.

Разом з тим, ОСОБА_3 не надала суду належних та допустимих доказів того, що будинок було побудовано сторонами за спільні кошти в період до реєстрації та після реєстрації шлюбу.

Відповідно до правових висновків, які містяться в Постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року, для визнання права власності на частку в спірному майні за особою, яка проживала з іншою особою без укладення шлюбу, вона повинна надати суду належні та допустимі докази про власну участь у придбанні цього майна, оскільки сам по собі факт спільного проживання без реєстрації шлюбу без визначення ступені її участі працею й коштами у створенні спільної часткової власності не може бути підставою для визнання права власності на половину спірного майна.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_2

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, його поділ та визнання права власності на ? частку спільного майна відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю задовольнити.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 34/50 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: