Рішення № 43034088, 11.03.2015, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/528/15-ц

Провадження № 2/163/112/15

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Любомль 11 березня 2015 року Любомльський районний суд Волинської області в складі:

головуючого -судді Мосієвича І.В.,

при секретарі Костюк Р.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Любомльської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності,-

встановив:

У суд з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 в якій просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності в порядку набувальної давності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок А-1, прибудову-а, веранду-а-1, хлів- Б-1, вбиральню -В, огорожу-1, хвіртку -2 та колодязь питний-Г у відповідності з даними технічного паспорта, яке знаходиться в АДРЕСА_1, та належало ОСОБА_2.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер її батько ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 померла її мати ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_7 помер брат позивачки ОСОБА_4. Після смерті батьків відкрилася спадщина за законом, позивачка мала право на спадщину як спадкоємець першої черги за законом, але ні вона ні хто інший спадщини не прийняв. З 15 червня 1990 року вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_1. З того часу вона добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно ним володіти, підтримує будинок та господарські будівлі в належному технічному стані, обробляє присадибну ділянку. Любомльська міська рада не зверталася до суду з позовом про визнання спадщини на нерухоме майно, що у АДРЕСА_1 відумерлою. А тому позивачка вважає, що вона на законних підставах набула право власності на в порядку набувальної давності, бо добросовісно заволоділа чужим нерухомим майном і продовжує безперервно і відкрито ним володіти понад 10 років.

Позивачка у позовній заяві вказала, що просить позов розглядати без її участі, вимоги позову підтримує повністю.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, проте від останнього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позов ОСОБА_1 визнає повністю.

Таким чином, судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, без фіксування процесу технічними засобами, що не суперечить та відповідає вимогам ч.2 ст.197 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведені попереднього судового засідання.

Відповідно до вимог ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено.

Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 11.10.1968 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Любомль.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 31.05.1979 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Любомль.

Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 03.12.1989 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Харцизьк Донецької області.

З свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 10.06.1966 року вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2.

Відповідно довідки від 25.02.2014 року № 548 виданої Любомльською міською радою ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1.

Відповідно довідки від 24.02.2015 року № 509 виданої Любомльською міською радою вилиця Кірова перейменована на АДРЕСА_1.

З повідомлення від 11.07.2014 року № 378 виконавчого комітету Любомльської міської ради вбачається, що міська рада з вимогами про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, відумерлою до суду не звертались.

З витягу зі Спадкового реєстру № 39381653 вбачається, що у реєстрі відсутня інформація щодо спадкової справи та виданих на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, щодо ОСОБА_3.

Відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.03.2011 року батьками ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, були ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

З свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 08.07.2003 року вбачається, що позивачка змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_3 на прізвище чоловіка ОСОБА_1.

Згідно технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна інвентаризаційна вартість житлового будинку АДРЕСА_1) становить 40450 грн.

Відповідно паспорта серії НОМЕР_3 ОСОБА_1, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Любомль зареєстрована за адресою АДРЕСА_1.

Згідно з п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Як вказує пленум ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 13 постанови "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідно п. 9, 10 вищевказаної Постанови, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, фактично позивачка почала володіти майном з 15.06.1990 року.

Згідно ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки позивачка з 15.06.1990 року володіє даним майном утримує його і по даний час продовжує відкрито безперервно користуватися і володіти даним нерухомим майном, при цьому жодна особа не заявляє вимог щодо повернення вказаного нерухомого майна, отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і тому є всі підстави для визнання за позивачкою права приватної власності за набувальною давністю і позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 130, 174 ЦПК України, на підставі ст. ст. 328, 344 ЦК України, суд, -

вирішив :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку порядку набувальної давності на на нерухоме майно, а саме: житловий будинок А-1, прибудову-а, веранду-а-1, хлів- Б-1, вбиральню -В, огорожу-1, хвіртку -2 та колодязь питний-Г у відповідності з даними технічного паспорта, яке знаходиться в АДРЕСА_1, що за життя належало ОСОБА_2.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а уразі якщо рішення було постановлено без участі осіб, які його оскаржують, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: суддя І.В.МОСІЄВИЧ