Рішення № 43033540, 06.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2015 р.Справа № 922/5913/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за первісним позовом Концерна "СоюзЕнерго" м. Новомосковськ до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ про та за зустрічним позовом-1 до про за зустрічним позовом-2 до про стягнення коштів в розмірі 730 007,74 грн. Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Концерна "СоюзЕнерго" м. Новомосковськ стягнення коштів в розмірі 47 791,26 грн. Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Концерна "СоюзЕнерго" м. Новомосковськ стягнення коштів в розмірі 165 873,06 грн. за участю представників сторін:

представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічними позовами) - Максименко С.В., довіреність № 08/05 від 28.04.2014р.;

представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічними позовами) - Зубова Л.І., довіреність №25-026-1824 від 25.12.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом - Концерн "СоюзЕнерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача за первісним позовом- Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 687717,66 грн., суму інфляційних збитків у розмірі 35 620,16 грн., три проценти річних у розмірі 6 669,92 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 14 600,15 грн.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.01.2015 р. об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2015 р. до сумісного розгляду з первісним позовом прийнятий зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" до Концерна "СоюзЕнерго" про стягнення штрафу в розмірі 47 791,26 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2015 р. до сумісного розгляду з первісним позовом прийнятий зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" до Концерна "СоюзЕнерго" про стягнення штрафу в розмірі 165 873,06 грн.

Ухвалами господарського суду від 15.01.2015р., 03.02.2015р. 19.02.2015р. розгляд справи відкладався на 03.02.2015р., 19.02.2015р., 06.03.2015р.

Ухвалою господарського суду від 19.02.2015р. було задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовами) про продовження строку розгляду спору за межами 2-х місячного терміну, встановленого ч. 3 ст. 69 ГПК України.

У призначеному 06.03.2015р. судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовами) позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, проти задоволення зустрічних позовів заперечував з підстав, викладених у відзивах на зустрічні позови. Через канцелярію суду надав клопотання (вх. №8753), в якому просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи. Надані документи судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

У призначеному 06.03.2015р. судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовами) проти заявлених позовних вимог за первісним позовом заперечував та просив суд відмовити в задоволенні первісного позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях, позовні вимоги за зустрічними позовами підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у зустрічних позовах та запереченнях на відзиви. Електронною поштою (вх. №254), а також через канцелярію суду надав заперечення на відзиви на зустрічні позовні заяви (вх. №751, 8752) та доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. №8750). Надані документи судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.03.2015р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за первісним та зустрічними позовами, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

25 лютого 2014 року між Концерном "СоюзЕнерго" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" було укладено договір поставки №АМК-677-2014-пст (надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, іменовану Товар, а покупець прийняти і сплатити товар на умовах, викладених в Договорі.

Сортамент, кількість і ціна товару вказується в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.1. Договору поставки ціна товару за одиницю і по позиціях, а також порядок і умови оплати за поставлений товар вказується в специфікаціях до договору, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.1. Договору поставки сторони погодили, що поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється переданий на умовах цього договору товар по одній специфікації.

Розрахунки за даною Договором здійснюються в національній валюті України. Оплата Товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі (п. 5.1., 5.2. Договору поставки).

Пунктом 5.3. Договору поставки встановлено, що покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в порядку, передбаченому Специфікаціями.

Приймання товару по кількості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів від 15.06.1965р. №П-6 зі змінами та доповненнями (п. 6.3. Договору поставки).

Приймання товару по якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами та доповненнями (п. 6.4. Договору поставки).

Пунктом 7.1. Договору поставки зазначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним Договором відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 7.3. Договору поставки при порушенні строків постачання, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 8% від вартості простроченої партії товару.

У разі постачання неякісного, некомплектного товару, або товару що не відповідає умовам договору постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 20% від вартості неякісного (некомплектного) товару.

Як встановлено судом, протягом дії Договору у поставки, сторонами було підписано Специфікацію №1 від 25.02.2014р. на суму 2 073 413,22 грн. та Специфікацію №2 від 12.03.2014р. на суму 2 021 567,72 грн., відповідно до яких зобов'язаними сторонами було узгоджено найменування товару, одиницю виміру, кількість товару, строк поставки товару та умови оплати. Специфікації є невід'ємною частиною договору.

Оплата товару згідно з Специфікацією №1 здійснюється на підставі виставленого рахунку на умовах: 50% - передоплата, 50% - за фактом готовності товару до відвантаження. Строки поставки: 90 календарних днів з моменту перерахування 50% передоплати з правом дострокової поставки.

Строк поставки продукції за Специфікацією №2 до 16.04.2014р., допоставка до 07.05.2014р. при умові 100% передоплати до 21.03.2014р.

В рамках укладеного між сторонами договору позивачем за первісним позовом поставлено, а відповідачем за первісним позовом отримано товар на загальну суму 4094980,94 грн., що підтверджується видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, наявними в матеріалах справи.

На виконання своїх зобов'язань відповідач частково здійснив оплату на розрахунковий рахунок позивача за первісним позовом в сумі 3 407 263,28 грн., що підтверджується банківськими виписками від 20.03.2014р., 26.03.2014р., 22.05.2014р.

Заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за Договором поставки №АМК-677-2014-пст віл 25.02.2014р. складає 687 717,66 грн.

Позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом листи: вих. №277 від 24.06.2014р., №346 від 07.08.2014р., №425 від 15.09.2014р. з вимогою виконати свої зобов'язання та погасити суму основного борг та окремо підписати Акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідач за первісним позовом направив повідомлення вих. №26-юр від 13.10.2014р. про форс-мажорні обставини.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем за первісним позовом існуючої суми заборгованості в розмірі 687717,66 грн. в добровільному порядку.

Окрім того, Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" подало до суду зустрічний позов, в якому просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь штраф за поставку неякісного товару в розмірі 47 791,26 грн.

Також, Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" подало до суду зустрічний позов, в якому просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь штраф за порушення строку поставки товару в розмірі 165 873,06 грн.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 стаття 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З умов Договору поставки (пункт 5.3.) вбачається, що покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в порядку, передбаченому Специфікаціями.

Сторонами у специфікації №1 від 25.02.2014р. обумовлено умови оплати товару: 50 % передоплата, 50% - за фактом готовності товару до відвантаження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ця умова відповідає 100% попередній оплаті за товар.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України вбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу частини 1 статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

З наведених норм права вбачається, що договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 687 717,66 грн. відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки в сумі 687 717,66 грн., у відповідності до положень специфікації є таким, що настав.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань стороні підтверджується первинними документами.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

В розрізі зазначеного вбачається, що видаткова накладна, копії яких є в матеріалах справи, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та є первинним документамм, які констатують факт здійснення господарської операції переведеної між зобов'язаними контрагентами (позивачем та відповідачем за первісним позовом).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару по договору поставки АМК-667/2014-пст від 25.02.2014р.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 687717,66 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 3% річних в сумі 6 669,92 грн., інфляційні збитки в сумі 35 620,16 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.1. Договору поставки зазначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним Договором відповідно до законодавства України.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, укладаючи договір, сторони мають право самостійно визначити, при настанні яких обставин вони будуть звільнені від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором.

В ч. 4 ст. 219 ГК України закріплено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини.

Відповідно до п. 9.1. Договору поставки жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань, якщо це викликано такими обставинами, як повінь, пожежу, землетрус і інші стихійними лихами, а також війною, страйками, вимушеними операціями або актами уряди, які можуть виникнути після укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Отже, зазначена стаття встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності, а саме : випадок та непереборна сила. При цьому доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Пункт 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України розкриває ознаки непереборної сили та визначає, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Таким чином, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. З наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставини непереборної сили; 2) її надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цією обставиною і понесеними збитками.

До обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища (землетрус, повінь, шторм тощо), а також суспільні явища (воєнні дії, страйки, введення мораторію та інше.)

Суд враховує, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції у Луганській та Донецькій областях України, відповідач за первісним позовом змушений був звернутися за висновком до Луганської торгово-промисловвої палати про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Факт форс-мажору належним чином підтверджено висновком Луганської торгово-промисловвої палати від 14.10.2014р. за №25.12-10/30С про настання обставин непереборної сили за Договором поставки №АМК-677-2014-пст від 25.02.2014р.

Отже, суд в даному випадку визнає проведення антитерористичної операції обставинами непереборної сили, що виникли з незалежних від відповідача причин.

Відповідач за первісним позовом у своєму відзиві просить звільнити його від відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, проте суд вважає зазначені вимоги неправомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення зобов'язання, оскільки, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошима, що належать кредиторові.

В п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" також роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Таким чином, нарахування 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями в розумінні ч. 3 ст. 550 та ст. 617 ЦК України, а отже, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не можуть бути підставою для звільнення відповідача від сплати 3% річних та інфляційних втрат та відмови у позові в цій частині.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6 669,92 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних витрат за період з 26.06.2014р. по 21.10.2014р., суд зазначає наступне.

В п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Позивачем за первісним позовом при розрахунку інфляційних збитків безпідставно включено індекс інфляції за червень 2014 року.

Враховуючи викладене, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача інфляційних збитків такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 28196,42 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Концерна "СоюзЕнерго" за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.

Щодо зустрічного позову про стягнення штрафу в розмірі 47 791,26 грн. за поставку неякісного товару, суд зазначає наступне.

28.05.2014р. Позивачем за зустрічним позовом було встановлено невідповідну якість поставленого відповідачем за зустрічним позовом товару за товарно-транспортними накладними №493 від 15.05.2014р., №536 від 21.05.2014р. на підставі договору поставки №АМК-677-2014-пст від 25.02.2014р., специфікації №1 від 25.02.2014р. до Договору.

Пунктом 6.4. Договору поставки зазначено, що приймання товару по якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами та доповненнями.

Статтею ст. 268 Господарського кодексу України унормовано, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів, остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Одночасно, статтею 678 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки передання товару неналежної якості.

Так, цією статтею унормовано, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на акт №182 від 28.05.2014р., складений представниками ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", яким зафіксована невідповідність клапанів "3BV-01 (КШС-ТФ-40-16) Ду 40 Ру" кількістю 165 шт. Виявлені порушення не дають дають можливості використати продукцію за призначенням.

Вказаний акт не може бути прийнятий судом в якості доказу на підтвердження неналежної якості спірного обладнання, з огляду на наступне.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991р. "Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"передбачено, що до прийняття відповідних актів України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Таким чином, оскільки статтею 271 ГК України передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, однак вказані документи ще не прийняті, при вирішенні спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів господарським судам згідно Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.11.93р. № 01-6/1205 (з наступними змінами) необхідно керуватися Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, стандартами, іншою обов'язковою для сторін нормативно-технічною документацією, Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (№ П-6) та якістю (№ П-7), а також договором.

Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР від 25.04.66 № П-7 (з доповненнями та змінами) (надалі - Інструкція), приймання продукції по якості здійснюється на складі покупця не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту або надходженні її на склад покупця при доставці продукції постачальником або при вивозі продукції покупцем.

Приймання продукції по якості здійснюється відповідно зі стандартами, технічними умовами згідно супровідних документів, що посвідчують якість продукції (товарів) - технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т.д. (п. 14 Інструкції)

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції, покупець зобов'язаний призупинити прийом продукції і скласти акт, в якому зазначити характер виявлених дефектів, а також викликати для участі при прийманні продукції представника постачальника (п. 16 Інструкції).

Інструкцією визначаються також інші вимоги, зокрема, щодо права осіб у прийманні продукції за якістю, їх компетентності у питаннях визначення якості підлягаючої прийманню продукції, а також щодо вимог до змісту складеного акта.

Зокрема, що стосується акта, то він повинен містити дані, щодо найменування одержувача продукції та його адреса; найменування та адреси відправника і постачальника; дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника виготовлювача (відправника) або відмітка про те, що виклик виготовлювача (відправника) Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором не передбачений; номер і дата договору на поставку продукції, рахунок-фактура, транспортна накладна і документ, що посвідчує якість продукції; дата прибуття продукції на станцію призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час відкриття контейнера чи автофургона та інших опломбованих транспортних засобів, час доставки продукції на склад одержувача; умови зберігання продукції на складі одержувача до складення акта; кількість некомплектної продукції та перелік відсутніх частин, вузлів і деталей і вартість їх; номери стандартів, технічні умови, креслення, зразки (еталони), за якими здійснювалася перевірка якості продукції, а також інші обов'язкові вимоги встановлені Інструкцією при прийомі продукції виробничо-технічного призначення (п. 29 Інструкції).

Акт повинен бути підписаний всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. Особа, яка не згодна із змістом акта, зобов'язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку (п. 30 Інструкції).

Акт, що встановлює неналежну якість або некомплектність продукції, складений за участю представників, зазначених в п. 20 п.п. "а", "б" і "в", затверджується керівником підприємства-одержувача або його заступником не пізніше триденного терміну після складання акта (п. 32 Інструкції).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, позивачем за зустрічним позовом порушений порядок і вимоги щодо складання акта виявлених дефектів та порядок залучення представника постачальника при складенні цього акта.

За умовами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, належні та допустимі докази неналежної якості поставленого за Договором поставки товару позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи не надані.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем за зустрічним позовом було заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статей 256 та 257 Цивільного кодексу України: позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 8 ст. 269 ГК України, позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідні недоліки (неналежна якість поставленого товару) позивачем встановлено 28.05.2014 року, а отже і строк пред'явлення позову був до 28.11.2014 року. Зустрічну позовну заяву відповідачем за первісним позовом подано до суду 12 січня 2015 року, тобто у строк перевищуючий 6 місяців.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що відповідач за зустрічним позовом заявив про строк позовної давності за вимогою позивача за зустрічним позовом, який сплив, суд прийшов до висновку, що в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Щодо зустрічного позову про стягнення штрафу в розмірі 165 873,06 грн. за порушення строку поставки товару, суд зазначає наступне.

Згідно Специфікації №1 від 25.02.2014р. до Договору поставки №АМК-677-2014-пст відповідач за зустрічним позовом зобов'язався поставити товар на загальну суму 2 073 413,22 грн.

Оплату товару відповідно до специфікації №1 сторони узгодили провести на умовах 50% передоплати та 50% за фактом готовності товару до відвантаження.

20.03.2014р. за платіжним дорученням №4956 на суму 1 036 706,61 грн. позивач за зустрічним позовом зробив передоплату у розмірі 50% за товар , що належить до постачання.

Відповідно до умов специфікації №1 від 25.02.2014р. термін поставки товару - 90 днів з моменту перерахування 50% передоплати з правом дострокової поставки, тобто до 18.06.2014р.

На думку позивача за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом порушив умови Договору поставки - товар за специфікацією №1 частково надійшов позивачу у встановлений строк, але вся партія товару за специфікацією №1 своєчасно не надійшла.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Норма ст. 538 ЦК України містить правила, які регулюють такий спосіб виконання зобов'язання як зустрічне виконання, при цьому зустрічним визнається таке виконання зобов'язання однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням свого обов'язку другою стороною і означає, що виконання свого обов'язку однією стороною неможливе до здійснення виконання другою стороною.

Частинами 3, 4 ст. 538 ЦК України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на факт відсутності 50% оплати по факту готовності товару до відвантаження, відповідач за зустрічним позовом не скористався своїм правом призупинити виконання свого обов'язку з поставки товару і надалі на свій ризик здійснював поставку товару позивачеві за зустрічним позовом, що підтверджується відповідними видатковими накладними підписаними як з боку позивача за зустрічним позовом так і відповідачем за зустрічним позовом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що поставку товару не можна вважати простроченою, тому що позивачем за зустрічним позовом не виконано зобов'язання з попередньої оплати 100% вартості товару за Специфікацією №1 від 25.02.2014р., у зв'язку з цим, в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі за первісним позовом на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог; судовий збір в розмірі 1827,00 грн. та 3317,50 грн. за розгляд зустрічних позовів покладається на позивача за зустрічними позовами.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 11, 263, 267, 525, 526, 530, 538, 550, 598, 599, 610-612, 614, 617, 625, 632, 678, 691, 692, 712 Цивільного кодексу, статтями 175, 193, 218, 219, 261, 265, 268, 269, 271 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (94202, Луганська обл., місто Алчевськ, вул. Шмідта, буд. 4, код ЄДРПОУ 05441447) на користь Концерну "СоюзЕнерго" (51200, Дніпропетровська обл., місто Новомосковськ, вул. Спаська, буд. 8, код ЄДРПОУ 31965106) основний борг у сумі 687 717 (шiстсот вiсiмдесят сiм тисяч сiмсот сiмнадцять) грн. 66 коп., інфляційні збитки в розмірі 28 196 (двадцять вiсiм тисяч сто дев'яносто шiсть) грн. 42 коп., 3% річних у розмірі 6 669 (шiсть тисяч шiстсот шiстдесят дев'ять) грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 14 451 (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн. 68 коп.

В частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 7 423,74 грн. - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову про стягнення 47 791,26 грн. - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову про стягнення 165 873,06 грн. - відмовити.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/5913/14