Постанова № 43033199, 05.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5425/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Яковлева Ю.В.,

- Вербицької Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом Відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області до Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Відділ державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області (далі - позивач, або ВДВС Білгород-Дністровського МУЮ Одеської області) звернувся із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області (далі - відповідач, або УПФУ в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області), в якому позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача, що полягають у відмові від прийняття та виконання вимог державних виконавців щодо надання інформації про осіб-боржників, які отримують пенсії, розміри їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому вони перебувають, а також інформації про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи боржників, зобов'язати відповідача прийняти та виконати вимоги державних виконавців щодо надання інформації про осіб-боржників, які отримують пенсії, розміри їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому вони перебувають, а також інформації про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи боржників, у разі відсутності в матеріалах виконавчого провадження даних щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника або серії та номеру паспорта.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року вказані вимоги залишені без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі заявлені вимоги, наголошуючи, зокрема, порушенні судом норм матеріального права, неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

В судове засідання представник апелянта не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.119).

Представник відповідача в судове засідання, також, не прибув, попередньо звернувшись з заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с.111-113).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, старшими державними виконавцями ВДВС Білгород-Дністровського МУЮ Одеської області, в тому числі, на адресу УПФУ в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області направлено вимоги № 03-14-25845 від 22.07.2014 року, № 03-14-25895 від 23.07.2014 року, № 03-14-26075 від 24.07.2014 року та № 03-14-26662 від 26.07.2014 року про надання у 5-денний строк інформації щодо перебування боржників на обліку в органі пенсійного фонду та отримання пенсії, допомоги, їх розмір, тощо (а.с.09-11, 66-68).

Листом УПФУ в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області № 7124/09 від 29.07.2014 року про обробку запитів державних виконавців повернуто зазначені вимоги ВДВС Білгород-Дністровського МУЮ Одеської області без виконання (а.с.12-13).

Як вбачається із вказаного листа, підставою для повернення без виконання вимог державних виконавців є недотримання останніми вимог Порядку надання інформації Пенсійним фондом України на запити органів державної виконавчої служби, затвердженого 19.12.2011 року наказом Міністерства юстиції України № 3544/5 та постановою Пенсійного фонду України № 38-2, що полягає у недотриманні позивачем електронної форми відповідних запитів.

Враховуючи відмову відповідача у прийнятті та виконанні вимог державних виконавців, позивач повторно направив до УПФУ в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області вимоги державних виконавців (а.с.14-16), проте вони залишені відповідачем без виконання (а.с.17-18), що стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірне питання та залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивачем не дотримано вимоги спільно затвердженого між органом виконавчої служби та органом пенсійного фонду порядку надання відповідей на запити державних виконавців в електронній формі, відповідачем правомірно відмовлено у виконанні вимог державних виконавців.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1, абз. 1 ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, для чого здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом та наділений правом одержувати безоплатно, зокрема, від органів, установ, організацій, посадових осіб необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

За правилами ст.ст. 5, 90 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень та невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, підставою надіслання вимог державних виконавців до УПФУ в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області є необхідність в отриманні інформації для примусового виконання виконавчих документів, тобто зазначені заходи вжито державними виконавцями згідно із ст. 11 вищезазначеного Закону, а відтак ці вимоги в силу ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» є обов'язковими до виконання.

При цьому, спільно затвердженим 19.12.2011 року між Міністерством юстиції України та Пенсійним фондом України Порядком надання інформації Пенсійним фондом України на запити органів державної виконавчої служби, визначено процедуру надання інформації Пенсійним фондом України про осіб - боржників, які отримують пенсії, та інформації про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб на запити органів державної виконавчої служби.

Відповідно до цього Порядку Пенсійний фонд України надає інформацію про осіб - боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсії та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про осіб - боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про їх останнє місце роботи.

Слід зазначити, що правила цього Порядку розповсюджуються на обмін відповідної інформації між вказаними органами в електронному вигляді.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що правила вказаного Порядку щодо обміну відповідної інформації між зазначеними органами в електронному вигляді виключають можливість органу виконавчої служби отримувати необхідну інформацію в інший спосіб, зокрема, шляхом надіслання відповідних вимог, що прямо закріплено положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно надав оцінці правомірності відкриття відповідних виконавчих проваджень, в рамках яких позивачем і запитувалась інформація від відповідача, оскільки це не стосується предмету спору.

Водночас, колегія суддів наголошує, що відповідно до вимог ст.ст. 5, 90 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року не невиконання фізичними, юридичними чи посадовими особами законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно Законом.

Порядок притягнення до відповідальності таких осіб за правопорушення, вчинені під час виконавчого провадження, передбачений Розділом XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року.

За правилами цього Розділу Інструкції № 512/5 від 02.04.2012 року, притягнення осіб до відповідальності, зокрема, у відповідності до ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року полягає у зверненні державного виконавця до правоохоронних органів з відповідним поданням, з повідомленням до правоохоронних органів, складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, у разі невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, з направленням для розгляду до відповідного районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення, тощо.

Таким чином, нормами законодавства визначений особливий порядок притягнення до відповідальності за порушення вимог законодавства під час виконавчого провадження, яким не визначено повноваження органу державної виконавчої служби для звернення до суду із позовом про визнання неправомірними дій особи, яка ухиляється від виконання законних вимог державного виконавця та зобов'язання цієї особи вчинити певні дії в судовому порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на приписи ст. 2 КАС України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За правилами п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, оскільки чинним законодавством не передбачено вирішення правомірності порядку виконання законних вимог державного виконавця шляхом звернення органу державної виконавчої служби із відповідною позовною заявою, колегія суддів приходить до висновку, що вирішення такого спору за правилами Кодексу адміністративного судочинства не відповідає ст. 17 КАС України, а тому у задоволенні позову має бути відмовлено саме з цих підстав.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 201 КАС України, підлягає зміні в частині мотивів, з яких суд першої інстанції виходив, залишаючи позовні вимоги без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом Відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області до Управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - змінити, виключивши мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, та визначити мотиви за цією постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /Ю.В. Яковлев/

Суддя: /Н.В. Вербицька/