Ухвала суду № 43033170, 11.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/349/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

11 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.

Собківа Я.М.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліський виробничо-експериментальний завод» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 15.10.2014 № 0003582200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 15.10.2014 № 0003582200.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірного правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Поліський ВЕЗ» з питань достовірності, повноти декларування в податковій звітності з ПДВ за листопад 2012 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Шоковіта» та в декларації з податку на прибуток за відповідний період.

За результатом даної перевірки ДПІ у м. Чернігові складено акт від 29.09.2014 № 2205/22/33336034, яким встановлено порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2012 року на загальну суму 11506,00 грн.

За результатом акту перевірки від 29.09.2014 № 2205/22/33336034 та викладених у ньому порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 0003582200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Поліський ВЕЗ» подало скаргу від 22.10.2014 № 67 до ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області, за результатом розгляду якої прийнято рішення від 18.12.2014 № 402/10/25-01-10-05-15, яким у задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Також подано скаргу до ДФС України від 24.12.2014 № 90, за результатом розгляду якої прийнято рішення від 16.01.2015 № 564/6/99-99-10-01-01-25, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Даючи правову оцінку обставинам справи та діям відповідача, колегія суддів Київського апеляційного адміністаривного суду зазначає наступне.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «Поліський ВЕЗ» здійснювало господарську діяльність із ТОВ «Шоковіта» відповідно до укладеного договору поставки від 30.10.2012 № 30/01, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця макуху, жмих, шрот соняшника, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість в порядку та в строки передбачені договором.

На підтвердження реальності виконання договору позивачем надано первинні документи, а саме: видаткова накладна від 05.11.2012 № РН-0000072 на загальну суму 69036,70 грн, в т.ч. ПДВ 11506,12 грн, податкова накладна від 05.11.2012 № 220 на загальну суму 69036,70 грн, в т.ч. ПДВ 11506,12 грн, товарно-транспортна накладна від 02.11.2012, виписка по рахунку, виписка по операції за 06.11.2012, тобто правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

З оглду на це, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар (роботи/послуги) були передані, оплата проведена, договір виконаний сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з податкової накладної, виданої ТОВ «Поліський ВЕЗ», вонамістить всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, що підтверджується актом перевірки, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом першої інстанції обґрунтовано відкинуті доводи податкового органу, як на підставу нереальності договору позивача із контрагентом, на наявність розбіжності на загальну суму ПДВ 11506,12 грн за листопад 2012 року, що виникла на підставі внесення змін до АІС «Податковий блок» автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України на підставі акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.12.2012 № 7206/229/33421689, з огляду на таке.

По-перше, Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 по справі № 804/1271/13-а (а. с. 75-80), залишено без змін постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013, в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689) за період з липня 2012 по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності № 7206/224/33421689 від 21.12.2012, з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689) під час здійснення господарських відносин з БПП «Сура» (код ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ «Компанія «Хімагросервіс» (код ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689) у податкових деклараціях за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року, зобов'язання Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689) за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689) включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2014 року по справі № К/800/45832/14 відмовлено Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 у справі № 804/1271/13-а.

По-друге, необґрунтованим є врахування висновків акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.12.2012 № 7206/229/33421689, згідно якого період перевірки з липня 2012 по жовтень 2012 року, а взаємовідносини ТОВ «Поліський ВЕЗ» із ТОВ «Шоковіта» відбувались у листопаді 2012 року, тобто за різний період.

В свою чергу, судом встановлено, що договір був виконаний сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Інші доводи апелянта є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній постанові.

З урахуванням викладеного, із системного аналізу вище викладених норм та обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, та необґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 11 березня 2015 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П.Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.