Постанова № 43033126, 06.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2015 року № 826/18653/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бермос-Телеком»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014 р. № 136526552209,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бермос-Телеком» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014 р. № 136526552209.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міноходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 18.09.2014 р. № 859/26-55-22-09/34048600 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 р. № 136826552209, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 61 664,00 00 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з огляду на їх необґрунтованість та просив відмовити в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 19.02.2015 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Бермос - Телеком» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ВЕСТЕС» за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Бермос-Телеком» п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 49 331,00 грн., в тому числі за: березень 2014 р. – 49 331,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 18.09.2014 р. № 859/26-55-22-09/34048600 та винесено податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 р. № 136826552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 61 664,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 49 331,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12 333,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бермос-Телеком» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на облік у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. На момент проведення перевірки був зареєстрований платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є діяльність у сфері інжинірингу.

Як вбачається з матеріалів справи предметом перевірки стали фінансово –господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «ВЕСТЕС».

З урахуванням вищенаведеного, слід зазначити наступне.

1. Між ТОВ «Бермос-Телеком» (замовник) та ТОВ «ВЕСТЕС» (підрядник) укладено договір на виконання робіт № 060214 від 06.02.2014 р., відповідно до умов якого, підрядник зобов’язується виконати роботи і здати в обумовлений строк замовнику, а замовник зобов’язується надати підрядникові об’єкт, прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання робіт за вказаним вище договором позивачем надано суду акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, виписки по особовим рахункам, повідомлення про закінчення виконання робіт, технічні завдання, звіт про виконані роботи, фотоматеріали, подорожні листи службового легкового автомобіля, подорожні листи вантажного автомобіля.

2. Між ТОВ «Бермос-Телеком» (замовник) та ТОВ «ВЕСТЕС» (підрядник) укладено договір № 070214 на виконання аварійно-відновлювальних робіт на об’єктах радіоелектронних засобів, відповідно до умов якого, підрядник за завданням замовника приймає на себе зобов’язання здійснювати аварійно-відновлювальні роботи з ліквідації наслідків аварій і пошкоджень на об’єктах радіоелектронних засобів з метою повного відновлення функціонування і доведення параметрів до встановлених норм, а замовник зобов’язується оплачувати виконану підрядником роботу. За даним договором аварійно-відновлювальні роботи включають: здійснення вимірювань з метою визначення місця та характеру пошкодження, безпосереднє виконання аварійно-відновлювальних робіт.

Аварійно-відновлювальні роботи здійснюються згідно направлених на електронну адресу листів із вказаним номером Work Oder в подальшому № WO та детальним описом аварії.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду перелік місць розташування ОРЕЗ, на яких здійснюються аварійно відновлювальні роботи, терміни виконання аварійно-відновлювальних робіт, акт відновлення працездатності ОСО, типові схеми з організації сервісів.

3. Між ТОВ «Бермос-Телеком» (замовник) та ТОВ «ВЕСТЕС» (підрядник) укладено договір № 100214 на виконання робіт від 10.02.2014 р., відповідно до умов якого, підрядник зобов’язується виконати роботи і здати в обумовлений строк замовнику, а замовник зобов’язується надати підрядникові об’єкт, прийняти та оплатити виконані роботи.

Як зазначив позивач, вищевказані договори, які стали предметом перевірки податкового органу, укладені на виконання:

- договору на виконання робіт № READ-2012:363542, укладеного між Дочірнім підприємством з 100 % іноземними інвестиціями «Еріксон» (замовник) та ТОВ «Бермос-Телеком» (підрядник), відповідно до умов якого, замовник замовляє, а підрядник зобов’язується виконати роботи, визначені в прайс-листах до цього договору.

Відповідно до умов п. 2.6 вказаного договору забезпечення виконання робіт матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, при цьому замовник залишає за собою право видавати матеріали підряднику в роботу.

Підрядник зобов’язується здійснювати закупівлю матеріалів, які будуть використовуватися ним для виконання робіт у постачальників вказаних замовником (п. 2.7 договору).

Норми витрат матеріалів поставки підрядника для виконання робіт різних типів погоджуються та вказуються сторонами у додатку № 5 «Перелік матеріалів та їх постачальників, норми витрат» (п. 2.8 договору).

Вартість робіт встановлюються сторонами в прайс-листах.

Відповідно до умов п. 16.1 договору підрядник зобов’язаний у страховій компанії, попередньо письмово погодженій із замовником формі, укласти за свій рахунок на весь період чинного договору договори страхування майна, страхування загальної відповідальності. Вигодонабувачем за договором повинен бути замовник.

Пунктом 25.2 договору визначено, що підрядник не може укласти договір субпідряду без попередньої письмової згоди замовника.

На підтвердження виконання робіт позивачем надано суду акти здачі-приймання робіт, фотоматеріали, заявки, акти відновлення працездатності ОСО.

На підтвердження виконання робіт в іншому ланцюгу постачання позивачем надано акти прийому-здачі виконаних робіт, укладених між позивачем та ТОВ «Атраком».

Як вбачається висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на акт ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВЕСТЕС» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за березень 2014 року від 18.07.2014 №569/26-57-22-04-10/39050876, згідно якого, перевіркою не можливо встановити місцезнаходження ТОВ «ВЕСТЕС». Згідно реєстраційної частини облікової справи ТОВ «ВЕСТЕС» стан платника - 9 -направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

З огляду на вищевикладене, було здійснено аналіз бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» по коду ЄДРПОУ 39050876 ТОВ «ВЕСТЕС» за період з 01.03.14 по 31.03.14, згідно якого вбачається товарний обрив за весь період, тобто була придбана одна група товару, а реалізовується інша, яка не була придбана. Підприємство купує: харчову продукцію та автошини, а продає: будівельно-монтажні роботи.

Спростовуючи висновки відповідача, позивач посилається на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2014 р. у справі № 826/14053/14 за позовом ТОВ «ВЕСТЕС» до ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо внесення до інформаційних баз даних АС “Податковий блок”, АС “Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” інформації на підставі акту від 18 липня 2014 року № 569/26-57-22-04-10/39050876 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Вестес” (код ЄДРПОУ 39050876) щодо підтвердження господарських відносин із платниками за березень 2014 року”; зобов’язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі ГУ Міндоходів у Києві вилучити з інформаційних баз даних АС “Податковий блок”, АС “Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” інформацію, внесену на підставі акту від 18 липня 2014 № 569/26-57-22-04-10/39050876 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Вестес” (код ЄДРПОУ 39050876) щодо підтвердження господарських відносин із платниками за березень 2014 року”. Рішення набрало законної сили.

Проте, суд не може прийняти до уваги вищенаведене, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

З наданих позивачем первинних та бухгалтерських документів не можливо встановити зв'язок в ланцюгу генпідрядник-підрядник-субпірядник, тобто договори підряду не містять будь-яких посилань, що останні укладені на виконання основного договору генпідряду № READ-2012:363542. Крім того, позивачем не надано суду письмової згоди ДП з 100 % іноземними інвестиціями «Еріксон» на залучення до виконання робіт субпідрядника ТОВ «ВЕСТЕС».

Також позивачем не надано доказів руху активів між ним та ДП з 100 % іноземними інвестиціями «Еріксон», доказів укладення додатків до договору «Перелік матеріалів та їх постачальників, норми витрат», доказів закупівлі матеріалів необхідних для виконання робіт, доказів укладення догорів страхування майна та відповідальності, доказів отримання ліцензій, дозволів, сертифікатів або інших дозвільних документів; суду не надано ані укладених та затверджених кошторисів, ані прайс-листів.

Слід зауважити, що акти приймання-здачі робіт не містять відповідальних за виконання роботи осіб. Також суд критично ставиться до наданих позивачем заявок, оскільки з останніх не вбачається, що саме ДП з 100 % іноземними інвестиціями «Еріксон» їх надавало.

Суд не приймає до уваги надані позивачем фотозвіти, оскільки останні не місять погодження уповноважених представників сторін, зокрема з останніх не можливо встановити на яких об’єктах виконувалися роботи.

З наданих позивачем документів неможливо встановити, якими силами та засобами виконувалися роботи, які витрати позивач поніс при їх виконанні, не вбачається формування основних фондів позивача.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг та виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

У зв’язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв’язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов’язують виникнення у позивача права на спірні суми валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України ТОВ «Бермос-Телеком» в порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 49 331,00 грн., в тому числі за: березень 2014 р. – 49 331,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014 р. № 136526552209, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв’язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Бермос -Телеком» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бермос -Телеком» (код ЄДРПОУ 34048600) решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору в розмірі 1644,30 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бермос -Телеком» (код ЄДРПОУ 34048600) доручити ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук