Постанова № 43032355, 11.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2015 року № 826/1371/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000012201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 25.12.2015 №6951/26-58-22-01-18/24249750 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «ТОРГ-Інвест», ТОВ «Завод УКРРЕММАШ», ПОГ «СОЛОМІЯ «ЛООВГО УСІ» та ТОВ «Фібіліте» їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень-вересень 2014 року» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «ТОРГ-Інвест», ТОВ «Завод УКРРЕММАШ», ПОГ «СОЛОМІЯ «ЛООВГО УСІ» та ТОВ «Фібіліте» їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень-вересень 2014 року, за результатом якої складено акт від 25.12.2015 №6951/26-58-22-01-18/24249750 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 148 709,5 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000012201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 223 065 грн. (за основним платежем 2 148 710 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 074 355 грн).

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень слугували наступні порушення податкового законодавства, які викладено в акті, а саме: згідно даних інформаційних систем «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань ат податкового кредиту в розрізі контрагентів» та «Єдиний реєстр податкових накладних» ТОВ «ФАБІЛІТЕ» за період 01.07.2014-30.09.2014 закуповувало цукор білий та мішки; ТОВ «ТОРГ-Інвест» закуповувало брус дерев'яний під стрілочні переводи та шпали; ПОГ «Соломія ЛООГВО УСІ» закуповувало шпали та брус дерев'яний; ТОВ «Завод Укрреммаш» закуповувало запасні частини, а саме: ланки гусеничні, зуб ковша, пакет пружин та броню і корпус стріли.

У зв'язку з неможливістю підтвердити поставки вказаним контрагентам позивача податковий орган вказує на відсутність поставок позивачу зазначеними контрагентами.

Крім того, податковий орган вказує, що за ТОВ «ТОРГ-Інвест», ПОГ «Соломія ЛООГВО УСІ», ТОВ «ФАБІЛІТЕ» відсутні транспортні засоби, що унеможливлює поставку ТМЦ відповідно до спірних договорів.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ «ФАБІЛІТЕ», ТОВ «ТОРГ-Інвест», ПОГ «Соломія ЛООГВО УСІ» з контрагентами не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо (ухвала від 31.03.2011 у справі №К-12509/08).

Щодо посилання податкового органу на те, що за контрагентами позивача не зареєстровано автомобільний транспорт, суд зазначає, що відповідно до умов вказаних договорів поставка товару здійснюється або автомобільним транспортом або загальним залізничним транспортом, отже відсутність у контрагентів зареєстрованого автомобільного транспорту на думку суду не є доказом безтоварності спірних договорів.

Крім того, відповідно до умов спірних договорів поставка товарів здійснюється на умовах СРТ відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2010), за якими до обов'язків покупця не відноситься оформлення договору перевезення та договору страхування.

Враховуючи наявність товарно-транспортних накладних на перевезення ТМЦ, відсутність у контрагентів позивача зареєстрованого автомобільного транспортну не є доказом безтоварності спірних договорів.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «ТОРГ-Інвест» було укладено наступні договори купівлі-продажу: від 04.07.2014 №ЦУПП-04/0018/14, від 28.07.2014 №ЦУПП-04/0034/14, від 04.07.2014 №ЦУПП-04/0011/14, від 26.08.2014 №ЦУПП-03/0016/14, від 11.07.2014 №ЦУПП-03/0015/14, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ПОГ «СОЛОМІЯ ЛООГВО» було укладено наступні договори купівлі-продажу: від 04.07.2014 №ЦУПП-04/0009/14, від 28.07.2014 №ЦУПП-04/0033/14, від 28.07.2014 №ЦУПП-04/0027/14, копії яких долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Завод УКРРЕММАШ» укладено наступні договори купівлі-продажу: від 26.08.2014 №ЦУПП-03/0014/14, від 19.03.2014 №ЦУПП-03/0001/14, від 17.07.2014 №ЦУПП-03/0008/14, від 31.03.2014 №ЦУПП-03/0002/14, копії яких долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що ТОВ «Фабіліте» поставлено позивачу товару на загальну суму 39957,9 грн. згідно видаткових накладних від 29.08.2014 №рн0000022, №рн0000015, від 23.07.2014 №РН0000012, №РН0000011, №РН0000010, копії яких долучено до матеріалів справи.

В ході виконання вказаних договорів сторонами складено видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, специфікації, акти приймання-передачі копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт оплати позивачем ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Позивач зазначає, що придбаний відповідно до умов спірних договорів товар було поставлено на відокремлений структурний підрозділ Новомосковський шпалопросочувальний завод та, в подальшому, використано для потреб залізниці.

На підтвердження факту використання придбаного відповідно до спірних договорів товару позивачем надано суду копії: журналу-ордеру, рахунку №63101, вимог на масло для просочування деревини, актів приймання ТМЦ, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) ТМЦ.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та вказаними контрагентами виконувались сторонами в повному обсязі.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість. Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавався.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридичні особи контрагентів позивача не були припинені.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «ТОРГ-Інвест», ПОГ «СОЛОМІЯ ЛООГВО», ТОВ «Завод УКРРЕММАШ», ТОВ «Фабіліте» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем ст. 22, ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000012201 безпідставним та неправомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ТОРГ-Інвест», ПОГ «СОЛОМІЯ ЛООГВО», ТОВ «Завод УКРРЕММАШ», ТОВ «Фабіліте», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 № 0000012201 прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 11.03.2015