Постанова № 43032294, 06.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2015 року № 826/1037/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамбурс-Трайгон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві Управління державного казначейства у Шевченківському районі міста Києва про зобов'язати вчинити дії Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рамбурс-Трайгон» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Управління Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва з вимогами про стягнення з державного бюджету України на користь позивача пеню по бюджетній заборгованості у сумі 68 473,37 грн. за період з 10.10.2014р. по 20.01.2015р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України та зазначає, що в порушення вказаної норми відповідачами не відшкодовано суму ПДВ у строки встановлені податковим законодавством, що призвело до нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, яка складає 68 473,37 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач 1 - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач 2 - Управління Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва надав суду письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи, проте явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду.

В судовому засіданні відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 1 проведено дві позапланові виїзні перевірки визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року у розмірі 20 230 546,00 грн.

За результатами першої позапланової виїзної перевірки ТОВ "Рамбурс-Трайгон" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.09.2009 року по 30.10.2009 року за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.10.2009 року по 30.11.2009 року, за січень 2010, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року складено довідки від 16.04.2010 року № 217/07-20/35947583 та № 259/07-20/35947583.

Також за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "Рамбурс-Трайгон" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт від 20.01.2011 р. № 92/23-02/35947583.

16.05.2011 відповідачем 1 винесено податкові повідомлення-рішення, в тому числі № 0002862302 від 16.05.2011 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 617 647,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2014 у справі № 2а-7689/11/2670 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Рамбурс-Трайгон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень рішень, в тому числі № 0002862302 від 16.05.2011 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 617 647,00 грн. відмолено в задоволені позову. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 задоволено апеляційну скаргу позивача, скасовано вказану Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення в тому числі № 0002862302 від 16.05.2011.

Також з матеріалів справи вбачається, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2012 у справі № 2а-10425/11/2670, залишеною без зиін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2013 позовні вимоги задоволено, а саме: визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рамбрус-Трайгон" бюджетного відшкодування на суму 1 617 647,00 грн. та стягнуто на користь ТОВ "Рамбурс-Трайгон" з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування розміром 1 617 647,00 грн.

Зазначена постанова суду набрала законної сили відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.09.2013. В розумінні вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України вказане судове рішення набрало законної сили.

Згідно зі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З аналізу викладеного вбачається, що зі змісту судового рішення по вище зазначеним справам встановлено неправомірність зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 617 647,00 грн.

Проте, станом на час розгляду справи в суді, не зважаючи на набрання законної сили рішенням у справі № 2а-10425/11/2670 та № 2а-7689/11/2670 , рішення є невиконаними.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суд керується положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 200.1 статті 200.3 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України (пп. 200.7 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно із пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент подання заяв платником податку про бюджетне відшкодування названої суми ПДВ та проведення перевірок) та п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України (що діяв на момент закінчення процедури судового розгляду справи) визначено, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України).

Як вище вказувалось відповідачами не відшкодовано суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 1 617 647,00 грн.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Оскільки відповідачами не відшкодовано зазначену вище суму ПДВ у строки, встановлені пп. 200.13, 200.15 Податкового кодексу України, позивач набув право на нарахування пені в порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в Постанові від 18.03.2014 у справі № К/800/27708/13 та з висновками Верховного суду України в Постанові від 03.06.2014 № 21-131а14.

Заперечуючи проти позову відповідач 1 - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві вказував про направлення висновків до органу Державного казначейства, проте доказів направлення вказаного відповідачем надано не було.

Відповідач 2 - Управління Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва також в письмових поясненнях посилався на направлення пакету документів при цьому відповідачем 2 також не надано жодних підтверджуючих доказів вчинених дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.

А тому, враховуючи, що відповідачами позивач набув право на нарахування пені в порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, з жовтня 2014 року

Розрахунок пені здійснений позивачем, починаючи з 10.10.2014 з урахуванням облікової ставки Національного Банку України у розмірі 12,5 % річних, що складає 68 473, 37 грн. суд вважає обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вказувалось вище Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2012 у справі № 2а-10425/11/2670 визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рамбрус-Трайгон" бюджетного відшкодування на суму 1 617 647,00 грн. та стягнуто на користь ТОВ "Рамбурс-Трайгон" з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування розміром 1 617 647,00 грн. Вказана Постанова суду залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2013. З урахуванням положень ст. 200.15 контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний був подати відповідачу 2 висновок із зазначенням сум податку, що підлягає відшкодуванню із бюджету.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач 1 вказував на обізнаність про наявність вищевказаного рішення. Доказів неотримання Ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.09.2013 відповідачем надано не було, а тому останнім днем подачі висновку із зазначенням сум податку, що підлягають відшкодуванню слід вважати 30.09.2013, а відповідно Управління державного казначейства у Шевченківському районі міста Києва з урахуванням положень ст. 200.13 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку протягом п'яти операційних днів зобов'язаний був видати позивачу зазначену у висновку контролюючого органу суму бюджетного відшкодування.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено розрахунок пені з 10.10.2014, а саме з урахуванням набрання законної сили Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення в тому числі № 0002862302 від 16.05.2011 (яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 617 647,00 грн.). При цьому суд враховує, що Податковим законодавством не передбачено заборони платника податку нараховувати пеню пізнішою датою ніж визначено ст. 200.23.

За правилами ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 передбачено одо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Крім того, розмір суми пені по бюджетній заборгованості відповідачами не оспорювався.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені по бюджетній заборгованості в сумі 68 473, 37 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбурс-Трайгон» задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України через управління Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбурс-Трайгон» пеню про бюджетній заборгованості у сумі 68 473 (шістдесят вісім тисяч чотириста сімдесят три) грн. 37 (тридцять сім) коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя В. І. Келеберда