Ухвала суду № 43032105, 10.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19611/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2015 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, суму податкового боргу в розмірі 523 357,50 грн., шляхом перерахування коштів з відкритих рахункових рахунків, що знаходяться у банківських установах в рахунок погашення боргу з податку на додану вартість, а саме - 523 357,50 грн. на бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 23 червня 2004 року та взятий на податковий облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва як платник податків 30 червня 2004 року.

Станом на 01 грудня 2014 року у відповідача обліковується податковий борг перед Державним бюджетом з податку на додану вартість в загальній сумі 523 357,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань оприбуткування фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за період з 01 жовтня 2008 року по 30 грудня 2010 року.

За наслідками перевірки складено Акт від 06 грудня 2011 року № 58/1704-2825606070.

На підставі висновків акту перевірки, позивачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000911704 від 13 грудня 2011 року у розмірі 523 357, 50 грн., в тому числі основний платіж 418 686,00 грн. та штрафна санкція у сумі 104 671, 50 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2014 року по справі №2а-129/12/2670 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13 грудня 2011 року № 0000901704 та № 0000911704, в адміністративному позові відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року по справі № 2а-129/12/2670 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2014 року - без змін.

Отже, з урахуванням наведеного, сума податкового боргу ФОП ОСОБА_3 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) станом на час вирішення справи є узгодженою і складає 523 357,50 грн.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України - платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 36 ПК України - податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п. 38.1 статті 38 ПК України - виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно статті 59 ПК України - у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог вказаної статті, ДШ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відповідачу надіслано податкову вимогу № 4554-25 від 29 травня 2014 року. Суму податкового боргу відповідачем добровільно не сплачена.

Відповідно до пп. 20.1.18 статті 20 ПК України - органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 87 ПК України - джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають в його власності.

Відповідно до п. 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів платника податків проводиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надсилання такому платнику податків податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача відносно безпідставності звернення податкового органу до суду з вимогами про стягнення з ФОП ОСОБА_3 податкового боргу, які він обґрунтовує тим, що ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за скаргою апелянта у справі № 2а-129/12/2670, оскільки по такій справі вже є таке рішення, що набрало законної сили.

Разом з тим, суд звертає увагу апелянта на те, що у разі скасування Вищим адміністративним судом України рішень судів першої та апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_3 надано право звернутися до суду із заявою про поворот виконання судового рішення на підставі статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачено податковий борг у розмірі 523 357, 50 грн., суд апеляційної інстанції вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими.

Таким чином правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.