Постанова № 43030872, 02.03.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року м. Житомир справа № 806/5724/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюка М.М.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

представника позивача Ратушного С.М.,

представників відповідача Катеринич І.С., Синицької Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Фасад Плюс" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2014 року № 0000082203,-

встановив:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир Фасад Плюс" звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 12 грудня 2014 року за № 0000082203, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 146308,00 грн (за основним платежем - 117046,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29262,00 грн).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Фасад Плюс" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Хімінвест" за серпень 2014 року, результати якої оформлено актом перевірки від 27.11.2014 № 7740/06-25-22-03/38330000. Під час проведеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення товариством вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в частині взаємовідносин з ПП "Хімінвест", що призвело до заниження сплати податку на додану вартість до бюджету в сумі 117046,00 грн. Свої висновки перевіряючі обґрунтували тим, що під час перевірки товариством не було надано належним чином оформлених документів, що підтверджують факт вчинення господарських операцій та надані документи оформленні без додержання вимог чинного законодавства, а саме: не надано сертифікати відповідності та товарно-транспортні накладні, видаткові та податкові накладні оформленні з порушенням вимог законодавства, що в свою чергу ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій та про безпідставність формування податкового кредиту ТОВ "Житомир Фасад Плюс". Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, безпідставним та необґрунтованим, а тому просить скасувати його в повному обсязі, оскільки під час перевірки ним було надано всю бухгалтерську документацію, яка підтверджує факт вчинення господарської операції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та письмових доказів приєднаних до неї.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення, посилаючись на які просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представників відповідача, показання свідка та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи зі слідуючого.

Пунктом 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно зі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир Фасад Плюс" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради та як платник податків перебуває на податковому обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.09.2012 № 200070072 являється платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що в період з 14.11.2014 року по 20.11.2014 року на підставі направлень від 14.11.2014 року №№ 1956, 1957, наказу на проведення перевірки від 14.11.2014 року № 2585 та у відповідності до вимог статей 20, 75, 78, 82 Податкового кодексу України посадовими особами Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Житомир Фасад Плюс" з питання фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Хімінвест" за серпень 2014 року, результати якої викладені в акті від 27.11.2014 № 7740/06-25-22-03/38330000.

Зазначеним актом зафіксовано порушення товариством вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в частині взаємовідносин з ПП "Хімінвест", що призвело до заниження сплати податку на додану вартість до бюджету в сумі 117046,00 грн.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2014 року за № 0000082203, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 146308,00 грн. (за основним платежем - 117046,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29262,00 грн.).

Висновки податкового органу про порушення податкового законодавства з боку позивача ґрунтуються на твердженні про відсутність поставок товарів від ПП "Хімінвест" у зв'язку із ненаданням останнім на перевірку відповідних первинних документів, оформлених належним чином.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених відповідачем в акті перевірки від 27.11.2014 № 7740/06-25-22-03/38330000 суджень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України), податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Положеннями п.187.1 ст.187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В той же час, у п.198.1 ст.198 ПК України зафіксовано операції, які надають право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім того, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно зі п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон).

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч. 1 ст. 2 Закону).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ч.1 ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, пп.1.1 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Підпунктом 2.1 п.2 Положення встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пп.2.2 п.2 Положення).

В той же час, згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 за № 742/11/13-11, "будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції".

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу".

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 за № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 03 лютого 2014 року між Приватним підприємством "Хімінвест" (яке виступає як Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир Фасад Плюс" (яке виступає як Покупець) було укладено договір купівлі-продажу продукції, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати на умовах даного договору у власність Покупця товар, а саме будівельні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити повну його вартість (а.с.38-41).

Підпунктом 1.2 пункту 1 Договору визначено, що найменування, кількість, асортимент, ціна товару, що постачається, визначається рахунками, які є невід'ємною частиною Договору.

Пп. 4.1.5 п. 4 Договору встановлено, що Продавець зобов'язаний в день передачі товару видати Покупцю:

- видаткові накладні на продукцію;

- рахунки-фактури на оплату вартості продукції;

- податкові накладні в день здійснення Покупцем оплати за товар або в день передачі Покупцю товару, в залежності від дати першої події, відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Покупець оплачує Продавцю товар за ціною, вказаною в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (пп.5.1 п. 5 Договору).

Згідно зі пп. 6.2 п. 6 Договору, прийом товару здійснюється Покупцем при наявності товаросупровідних документів (видаткової накладної, сертифікату відповідності, паспортів на обладнання) у відповідності зі Інструкціями № П-6 від 15.06.1965 "Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості" та № П-7 від 25.04.1966 "Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю".

На підтвердження виконання умов даного Договору позивачем на перевірку надавались наступні документи (а.с.12-13): договір купівлі-продажу продукції від 03.02.2014 (а.с.38-41); податкову накладну від 25.08.2014 № 93 на загальну суму з ПДВ 116640,00 грн (а.с.53); податкову накладну від 25.08.2014 № 92 на загальну суму з ПДВ 101421,00 грн (а.с.54); податкову накладну від 20.08.2014 № 49 на загальну суму з ПДВ 81471,88 грн (а.с.55); податкову накладну від 18.08.2014 № 48 на загальну суму з ПДВ 127646,40 грн (а.с.56); податкову накладну від 15.08.2014 № 47 на загальну суму з ПДВ 275100,00 грн (а.с.57); видаткову накладну № 47 від 15.08.2014 на загальну суму з ПДВ 275100,00 грн (а.с.58); рахунок-фактуру № СФ-00047 від 15.08.2014 на загальну суму з ПДВ 275100,00 грн (а.с.59); видаткову накладну № 48 від 18.08.2014 на загальну суму з ПДВ 127646,40 грн (а.с.60); рахунок-фактуру № СФ-00048 від 18.08.2014 на загальну суму з ПДВ 127646,40 грн (а.с.61); видаткову накладну № 49 від 20.08.2014 на загальну суму з ПДВ 81471,88 грн (а.с.62); рахунок-фактуру № СФ-00049 від 20.08.2014 на загальну суму з ПДВ 81471,88 грн (а.с.63); видаткову накладну № 92 від 25.08.2014 на загальну суму з ПДВ 101421,00 грн (а.с.64); рахунок-фактуру № СФ-000092 від 25.08.2014 на загальну суму з ПДВ 101421,00 грн (а.с.65); видаткову накладну № 93 від 25.08.2014 на загальну суму з ПДВ 116640,00 грн (а.с.66); рахунок-фактуру № СФ-000093 від 25.08.2014 на загальну суму з ПДВ 116640,00 грн (а.с.67); видаткову накладну № 108 від 26.08.2014 на загальну суму з ПДВ 116640,00 грн (а.с.68); рахунок-фактуру № СФ-000108 від 26.08.2014 на загальну суму з ПДВ 116640,00 грн (а.с.69); видаткову накладну № 109 від 26.08.2014 на загальну суму з ПДВ 116640,00 грн (а.с. 70); рахунок-фактуру № СФ-000109 від 26.08.2014 на загальну суму з ПДВ 116640,00 грн (а.с.71); копію витягу з журналу реєстрації довіреностей за 2012-2014 роки (а.с.72-73); товарно-транспортні накладні № 25 від 18.08.2014, № 28 від 20.08.2014, № 33 від 25.08.2014, № 34 від 25.08.2014 (а.с.123,124,126,127). До суду надано журнал-ордер та відомість по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за серпень 2014 року (а.с.79); журнал-ордер та відомість по рахунку 205 "Будівельні матеріали" за серпень 2014 року (а.с.80); виписку з рахунку в банку (а.с.81-88); довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2014 року форми КБ-3 (а.с.89-90); акт приймання виконання будівельних робіт № 1 за серпень 2014 року форми КБ-2в (а.с.91-96); довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2014 року форми КБ-3 (а.с.97); акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року № 1 форми КБ-2в (а.с.98-103); довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за жовтень 2014 року (а.с.104); акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 форми КБ-2в за жовтень 2014 року (а.с.105-111).

При цьому суд акцентує увагу, що зазначені податкові накладні містять в собі посилання на договори купівлі-продажу від 25.08.2014, від 20.08.2014, від 18.08.2014, від 15.08.2014 та жодного посилання на договір купівлі-продажу продукції від 03.02.2014, господарську операцію за яким було перевірено податковим органом.

Також суд звертає увагу на те, що згідно наданого позивачем журналу реєстрації довіреностей за 2012-2014 роки, який наявний в матеріалах справи, ТОВ Житомир Фасад Плюс" були видані довіреності № 50 від 15.08.2014, № 51 від 18.08.2014, № 53 від 20.08.2014, № 55 від 25.08.2014, № 56 від 25.08.2014, № 57 від 26.08.2014, № 58 від 26.08.2014 на отримання товару від ПП "Хімінвест" начальнику будівельної дільниці Яценку М.І., в той час як згідно видаткових накладних № 92 від 25.08.2014, № 93 від 25.08.2014, № 108 від 26.08.2014, № 109 від 26.08.2014 за довіреностями № 55 від 25.08.2014, № 56 від 25.08.2014, № 57 від 26.08.2014, № 58 від 26.08.2014 товар отримав директор ОСОБА_1 Даний факт свідчить про неналежне оформлення вказаних видаткових накладних.

Щодо товарно-транспортних накладних, то вони не є належним доказом, оскільки заповненні з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, а саме:

- у ТТН № 25 від 18.08.2014 та № 28 від 20.08.2014 автомобільним перевізником зазначено ПТВР "Крістал", автомобіль номерний знак АІ 3418 ВІ, проте згідно бази даних АІС "Автомобіль ДАІ" МВС України даний автотранспортний засіб ні за ким не зареєстрований. Також, в ТТН не зазначено про транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження товарів;

- у ТТН № 33, № 34 від 25.08.2014 автомобільним перевізником зазначено ТОВ "Кадітранс", автомобіль марки Mersedes Sprinter вантажний номерний знак АА 3518 КТ, проте згідно бази даних АІС "Автомобіль ДАІ" МВС України автомобіль являється марки Volkswagen Golf легковий. Даний факт свідчить про неможливість перевезення такої кількості будівельних матеріалів на легковому автомобілі.

Твердження представника відповідача та покази свідка ОСОБА_1 про те, що оригіналів вищевказаних товарно-транспортних накладних не існує і доставка товару здійснювалась не по ним, суд до уваги не приймає, оскільки з акту перевірки вбачається, що до перевірки надавались ці товарно-транспорті накладні (а.с.16), як то передбачено п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а наявні у відповідача та досліджені в судовому засіданні копії цих документів, були отримані останнім у позивача відповідно до п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що підпунктом 6.2 пункту 6 Договору купівлі-продажу продукції від 03.02.2014 визначено, що прийом товару здійснюється Покупцем при наявності товаросупровідних документів (видаткової накладної, сертифікату відповідності, паспортів на обладнання) у відповідності зі Інструкціями № П-6 від 15.06.1965 "Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості" та № П-7 від 25.04.1966 "Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю".

Інструкціями №№ П-6, П-7 встановлено основні вимоги стосовно оформлення первинних документів, згідно з якими передається відповідна продукція (п. 2, п. 3, п. 4, п. 6, п. 7-14), в яких відповідно до вимог Інструкції № П-7 та статті 13 Закону України "Про підтвердження відповідності" зазначено реєстраційні номери сертифікатів відповідності.

Відповідно до п. 2 Інструкції № П-6, при поставці товарів і створення умов для своєчасного та правильного приймання отримувач, відправник (постачальник) зобов'язаний дотримуватись:

а) суворого дотримання встановлених правил пакування і затарювання продукції, маркування і опломбовування окремих місць;

в) чіткого і правильного оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її.

Пунктом 12 Інструкції № П-6 визначено, що приймання продукції по кількості проводиться по чітко і ясно оформлених відпускних і розрахункових, транспортних та супровідних документів (рахунок-фактура, специфікації, акт приймання-передачі, описи, пакувальні ярлики, інші) постачальника або виробника. У випадку відсутності таких документів, складається акт про фактичну наявність продукції за участю представників, визначених п. 17, п. 18, п. 20-22 Інструкції № П-6 по формі, передбаченій п. 25 Інструкції № П-6, при цьому в акті зазначаються які супровідні документи відсутні.

Відповідно до п.2 Постанови Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", виробник (відправник) зобов'язаний забезпечити чітке і правильне оформлення документів, що підтверджують якість продукції і її комплектність (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість тощо), відвантажувальних і розрахункових документах, відповідність вказаних у них даних про якість і комплектність продукції фактичній якості та її комплектності; своєчасне направлення документів, що підтверджують якість і комплектність продукції, покупцю. Ці документи надсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено основними чи особливими умовами договору поставки, іншими зобов'язаннями для сторін правилами чи договором.

Позивачем не надано ані до перевірки, ані під час судового розгляду справи, належним чином оформлених доказів на підтвердження факту прийняття товару, кількості, якості, асортименту у відповідності до вимог Інструкцій №№ П-6, П-7, що прямо передбачено умовами підпункту 6.2 пункту 6 Договору купівлі-продажу продукції від 03.02.2014.

У судовому засіданні, в якості свідка, було допитано директора ТОВ "Житомир Фасад Плюс" ОСОБА_1, яка не змогла пояснити розбіжності в наданих до суду та під час перевірки документах та відсутність товаросупровідних документів, які передбачені укладеним Договором купівлі-продажу продукції від 03.02.2014.

Судом встановлено, що за результатами перевірки ТОВ "Житомир Фасад Плюс" були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Суд, в порядку передбаченому положеннями ч.1 ст. 114 Кодексу адміністративного судочинства України, пропонував особам, які брали участь у справі, подати додаткові докази, однак жодних додаткових доказів позивач не надав.

Як наслідок, з врахуванням положень статей 11, 69, 70, 71 КАС України, суд приймає рішення на підставі тих документів, що були подані сторонами.

У межах даного спору та на підставі наданих сторонами документах та пояснень, судом не встановлено здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Житомир Фасад Плюс" та його контрагентом - ПП "Хімінвест".

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст. 6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2, 3 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи відмову в задоволенні позову та приписи ст.ст. 87, 94 КАС України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", з позивача належить стягнути на користь Державного бюджету України судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 2633,53 грн.

Керуючись ст.ст. 158-162 КАС України, суд

постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Фасад Плюс" на користь Державного бюджету України судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 2633,53 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 10 березня 2015 р.