Ухвала суду № 43030838, 04.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15976/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Безименної Н.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Самсонова М.М., за участю сторін: представник позивача Богдан І.В., представник відповідача Сперкач С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПП-Центр" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІПП-Центр" (далі ТОВ "ІПП-Центр") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2012 року №0013152203 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності угод між позивачем та контрагентами ТОВ "ІПП-Центр" та ТОВ"ТЕСЕЙ ЛТД" та визнання їх такими, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, базуючись на висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці, є необґрунтованими та безпідставними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2014 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві 28 листопада 2012 року №0013152203.

Суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з ТОВ"ТЕСЕЙ ЛТД" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2014 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що діяльність позивача не була направлена на ведення підприємницької та господарської діяльності в розумінні чинного законодавства. Правочин, укладений між ТОВ "ІПП-Центр" та ТОВ"ТЕСЕЙ ЛТД" є нікчемним та укладеним з метою, завідомо суперечно інтересам держави та суспільства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 27.11.2012 року Інспекцією на підставі наказу від 27.11.2012 року № 1974 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "ІПП-Центр" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД" за періоди листопад 2011, грудень 2011, січень 2012, березень 2012, квітень 2012, травень 2012, червень 2012.

За результатами перевірки складно акт від 27.11.2012 № 1093/22-3/24264063 (а. с. 11-27) про порушення позивачем вимог п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, пп. А п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість всього у сумі 1 417 146 грн.

Зазначене порушення в Акті перевірки обґрунтовано тим, що правочини, укладені між ТОВ "ІПП-Центр" та ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД", є нікчемними та такими, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, базуючись на висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці.

Нікчемність правочинів, на думку відповідача, свідчить про неможливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД".

На підставі акту перевірки відповідачем 28.11.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0013152203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 771 433 грн.00 коп., з них за основним платежем -1 417 146 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 354 287 грн.

Не погодишвись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням ТОВ "ІПП-Центр" звернулося до суду.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно матеріалів справи, а саме з акту Інспекції від 27.11.2012 № 1093/22-3/24264063 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ "ІПП-Центр" та ТОВ"ТЕСЕЙ ЛТД".

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ІПП-Центр" здійснює діяльність у сфері дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, виконує роботи з розробки методик, галузевих стандартів і норм розрахунку елементів конструкцій на міцність, розробка, впровадження і супровід спеціалізованих комп'ютерних систем моніторингу і прогнозування технічного стану конструкцій, розрахунку конструкційної міцності і довговічності відповідальних елементів конструкцій для різних режимів і умов навантаження, аналізу залишкового ресурсу конструкцій, проведення комплексного діагностичного обстеження трубопровідного транспорту і видача висновку для їх подальшої експлуатації, проведення процедури ризику-аналізу, експертизи причин руйнуванню.

За даними позивача чисельність персоналу ТОВ "ІПП-Центр" складає 33 співробітники, що мають необхідні знання, досвід роботи та допуски до особливих робіт; позивач має матеріально-технічну базу, необхідну для надання послуг для атомної енергетики та нафтогазового комплексу, зокрема розрахункові коди (Microsoft Visual Studio Professional 2010, ANSYS, 3D PipeMaster, KPAM), комп'ютерне обладнання; позивачем отримано ліцензії на використання програмного комплексу ANSYS, Microsoft Visual Studio Professional 2010 та свідоцтва про реєстрацію авторського прав на твори, у тому числі "Комп'ютерний розрахунковий комплекс 3D PipeMaster".

У перевіряємому періоді ТОВ "ІПП-Центр" здійснювало господарську діяльність із ТОВ"ТЕСЕЙ ЛТД" щодо отримання послуг та виконання робіт: між ТОВ "ІПП-Центр" (замовник) та ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД" (виконавець) укладено договори про надання послуг та про виконання робіт від 12 вересня 2011 року №ІТ-1109-01, від 05 жовтня 2011 року №ІТ-1110-01, від 05 жовтня 2011 року №ІТ-1110-02, від 09 грудня 2011 року №ІТ-1112-01, від 20 січня 2012 року №ІТ-1201-01, від 16 березня 2012 року №ІТ-1203-01, від 11 квітня 2012 року №ІТ-1204-01, за умовами яких виконавець зобов'язується: надати послуги на тему "Розрахунок на статичну міцність та опір крихкому руйнуванню паропроводу свіжої пари (від ГПЗ до СРК) та трубопроводу обезсоленої води в межах АПЕН-1 (2RL31D01) турбінного відділення енергоблоку №2 ВП ЮУАЕС"; виконати науко-технічні роботи по темі "Оцінка технічного стану та перепризначення терміну експлуатації трубопроводів та обладнання 1-го контуру енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС"; виконати науково-технічні роботи по темі "Оцінка технічного стану та перепризначення терміну експлуатації реактора енергоблоків №1 та №2 ВП ЗАЕС"; виконати науково-технічні роботи на тему "Розробка розрахункової процедури для оцінки запасу крихкої міцності тіл з тріщинами"; виконати науко-технічні роботи на тему "Створення ER-моделі інформаційного модуля на вузол ЗЗ №111, виготовлення зразків для проведення комплексних лабораторних випробувань металу та розробка розрахункових моделей для оцінки міцності вузла приварювання"; виконати науко-технічні роботи на тему "Виконання комплексу робіт з оцінки технічного стану та обґрунтування можливості перепризначення терміну експлуатації реактора енергоблоку №2 ВП ЮУАЕС"; виконати науково-технічні роботи на тему "Розробка розрахункової процедури для оцінки запасу крихкої міцності тіл з тріщинами".

Разом з тим, між ТОВ "ІПП-Центр" (замовник) та ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД" (виконавець) укладено договір про проведення науково-дослідних робіт та створення науково-технічної продукції «Визначення в'язкості руйнування корпусної реакторної сталі» від 04 листопада 2011 року №ІТ-1111-01, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе проведення науково-дослідних робіт та створення науково-технічної продукції за проектом «Визначення в'язкості руйнування корпусної реакторної сталі».

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано акти здавання-приймання робіт, звіти про виконання науково-технічних робіт протягом листопада, грудня 2011 року, січня, березня - червня 2012 року, податкові накладні на загальну суму 8 536 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 422 667,00 грн., виписки банку щодо розрахунків між сторонами у безготівковій формі шляхом перерахуванням на розрахунковий рахунок виконавця робіт грошових коштів, довідки про наявність працівників відповідної кваліфікації та наявність обладнання і матеріально технічної бази, дипломи, свідоцтва про присудження премій, атестати, які підтверджують кваліфікацію співробітників, накази про надання допуску до робіт на Южно-Українській АЕС.

Крім того, виконання науково-технічних робіт позивач замовляв у ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД" з метою виконання господарських зобов'язань перед Державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" та для власних потреб щодо розробки та удосконалення існуючих алгоритмів та програмних кодів для здійснення розрахунків на міцність різноманітних конструкцій.

Наведене вказує, що ТОВ "ІПП-Центр" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД" робіт та послуг з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "ТЕСЕЙ ЛТД" був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Не заслуговують уваги посилання апелянта на висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці від 22 жовтня 2012 року №462, в якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_4, виконаний в сертифікаті електронних ключів ймовірно виконаний другою особою, оскільки вказаний документ не стосується спірних правовідносин та не впливає на право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на пункт 1 статті 203 ЦК України, правочин не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт допущення порушень суб'єктом господарювання певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Позивачем доведено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отримані, сторони претензій один до одного не мають.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом протиправно збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 771 433 грн.00 коп., з них за основним платежем -1 417 146 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 354 287 грн.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 06.03.2015р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2014 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПП-Центр" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Н.В. Безименна

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.