Постанова № 43030798, 04.11.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2014 року Справа № 810/6005/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулось до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 26.06.2014 № 0002552201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 5323670 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2636724 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 04.11.2014, з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи представник позивача повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з'явився та надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (ідентифікаційний код 30160757, місцезнаходження: 07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка) зареєстроване в якості юридичної особи 05.09.2007, перебуває на податковому обліку у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та здійснює господарську діяльність пов'язану, зокрема, з розведенням свійської птиці (копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 9-13).

У травні 2014 року посадовими особами Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.4 статті 78 та пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством "Агропромтехком" за період з 01.01.2011 по 31.08.2013.

За результатами перевірки складено акт від 28.05.2014 № 1208/22-01/30160757 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" під час декларування податкових зобов'язань за господарською операцією з придбання у його контрагента - Приватного підприємства "Агропромтехком" товарів не дотримано вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 та пунктів 209.1, 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за червень-липень, жовтень 2011 року, січень, квітень-листопад 2012 року та березень-травень 2013 року на загальну суму 5323670 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведені вище звітні періоди контролюючим органом прийнято до уваги відомості, отримані від інших органів доходів і зборів про господарську діяльність Приватного підприємства "Агропромтехком" та про характер господарських взаємовідносин Приватного підприємства "Агропромтехком" з іншим суб'єктом господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нельсон Інтерхолд" по ланцюгу постачання.

Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведених юридичних осіб, стосовно:

- відсутності Приватного підприємства "Агропромтехком" за податковою адресою та неподання ним протягом вересня - грудня 2013 року податкової звітності з податку на додану вартість;

- відсутності у Приватного підприємства "Агропромтехком" достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників;

- наявності пояснень громадянки ОСОБА_1 (яка у перевіряємому періоді була засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Нельсон Інтерхолд" - контрагента Приватного підприємства "Агропромтехком") стосовно непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- проведення досудового розслідування відносно службових осіб Приватного підприємства "Агропромтехком", внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013110080000099, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28 та частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагент позивача - Приватне підприємство "Агропромтехком" є юридичною особою з ознаками фіктивності, його правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договори, за якими Приватне підприємство "Агропромтехком" зобов'язалось передати товарно-матеріальні цінності, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на додану вартість відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень-липень, жовтень 2011 року, січень, квітень-листопад 2012 року та березень-травень 2013 року на загальну суму 5323670 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2014 № 0002552201, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 та пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7960394 грн. 00 коп., з яких: 5323670 грн. 00 коп. - за основним платежем; 2636724 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області, позивач оскаржив його до суду.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з Приватним підприємством "Агропромтехком" належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками вчинення господарських операцій з Приватним підприємством "Агропромтехком" ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарських операцій позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування податкового кредиту, первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

Господарські правовідносини позивача з Приватним підприємством "Агропромтехком", за результатами яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" сформовано податковий кредит за червень-липень, жовтень 2011 року, січень, квітень-листопад 2012 року та березень-травень 2013 року виникли у процесі виконання укладених ними договорів поставки від 03.01.2012 № 12-75/БФ-Ю (т. 1 а.с. 87-89); 03.01.2012 № 12-76/БФ-Ю (т. 1 а.с. 90-92); 04.11.2012 № 12-1685/БКЗ-Ю (т. 1 а.с. 93-95); 29.05.2012 № 12-948/КК-Ю (т. 1 а.с. 96-100); 29.05.2012 № 12-946/КК-Ю (т. 1 а.с. 101-105) та 29.05.2012 № 12-947/КК-Ю (т. 1 а.с. 106-111), відповідно до умов яких контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити на користь позивача (його філій) товари (пшеницю, соєві боби, соєву макуху, висівки пшеничні, рослинну олію), а позивач зобов'язався прийняти вказані товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

Прийняття позивачем товарів у його контрагента проводилось у період з 23.06.2011 по 31.05.2013 шляхом підписання видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, на загальну суму 14918429 грн. 28 коп., у тому числі ПДВ - 2486404 грн. 88 коп.

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем його контрагентом у цей же період виписано податкові накладні, а саме: за договором від 03.01.2012 № 12-75/БФ-Ю - податкові накладні на загальну суму 60799 грн. 98 коп., у тому числі ПДВ - 10133 грн. 33 коп., за договором від 03.01.2012 № 12-76/БФ-Ю - податкові накладні на загальну суму 87700 грн. 26 коп., у тому числі ПДВ - 14616 грн. 71 коп., за договором від 04.11.2012 № 12-1685/БКЗ-Ю - податкові накладні на загальну суму 2186135 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ - 364355 грн. 89 коп., за договором від 29.05.2012 № 12-948/КК-Ю - податкові накладні на загальну суму 1217537 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 202922 грн. 84 коп., за договором від 29.05.2012 № 12-946/КК-Ю - податкові накладні на загальну суму 1677474 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 279579 грн. 00 коп., за договором від 29.05.2012 № 12-947/КК-Ю - податкові накладні на загальну суму 9688782 грн. 66 коп., у тому числі ПДВ - 1614797 грн. 11 коп.

Податковим органом також встановлено, що у 2011-2013 роках позивачем придбано у ПП "Агропромтехком" товари, а саме: висівки, кукурудзу, сою, макуху соєву, олію соняшникову, олію соєву. Придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалось без укладання договорів на підставі виписаних контрагентом позивача рахунків-фактур.

В цей же період між Приватним підприємством "Агропромтехком" та позивачем підписано видаткові накладні, відповідно до яких позивач прийняв товари на загальну суму 17023590 грн. 42 коп., у тому числі ПДВ - 2837265 грн. 07 коп.

За результатами виконання протягом жовтня 2011 року - травня 2013 року власних господарських зобов'язань перед позивачем його контрагентом виписано податкові накладні на загальну суму 17023590 грн. 42 коп., у тому числі ПДВ - 2837265 грн. 07 коп.

Оплату за отримані від Приватного підприємства "Агропромтехком" товарно-матеріальні цінності у сумі 31942019 грн. 70 коп. здійснено позивачем протягом 2011-2013 років у повному обсязі шляхом перерахування коштів на рахунки його контрагента, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Податок на додану вартість у загальній сумі 5323670 грн. 00 коп. за наведеними вище господарськими операціями включено позивачем до податкового кредиту за червень-липень, жовтень 2011 року, січень, квітень-листопад 2012 року та березень-травень 2013 року.

За поясненнями представника позивача, наведені вище товарно-матеріальні цінності - пшениця, висівки, кукурудза, соєві боби, макуха, олії соняшникова та соєва замовлялись підприємством з метою виготовлення комбікормів для вигодування курчат-бройлерів при здійсненні його статутної діяльності, пов'язаної з розведенням свійської птиці.

З метою доведеності суду обставин, що свідчать про отримання позивачем вказаних вище матеріальних активів та наявність зв'язку між фактом придбання позивачем цих товарів із його господарською діяльністю, представником позивача подано суду належним чином засвідчені копії: витягу з книги обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за 2011-2013 роки, журналів зважування сировини, товарно-транспортних накладних, журналів перевірки якості сировини, рецептів виготовлення комбікормів відповідно до ДСТУ 4120-2002, протоколів партій, посвідчень про якість, ветеринарних свідоцтв, а також реєстри первинних та внутрішніх документів з використання сировини та оборотно-сальдові відомості, що підтверджують відображення придбаних у контрагента позивача товарів у бухгалтерському обліку підприємства.

Крім того, представником позивача надано суду копії свідоцтва про право власності підприємства на майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 98, а також договорів оренди від 01.01.2012 № 12-04/БКЗ-Ю та 01.01.2013 № 13-177/БКЗ-Ю, укладених позивачем з Публічним акціонерним товариством "Бориспільський експериментальний комбікормовий завод", та додаткових угод до них, що свідчать про наявність у позивача технічної можливості здійснювати виготовлення комбікормів для вигодування свійської птиці.

Так, відповідно до умов наведених вище договорів та додаткових угод до них, Публічним акціонерним товариством "Бориспільський експериментальний комбікормовий завод" передано позивачу у строкове платне користування будівлі, склади, виробничі корпуси, резервуари, сховища, водонасосні станції, котельні, газопроводи тощо. Цими ж договорами в строкове платне користування позивачу передано устаткування та обладнання (насоси, машину для очищення зернових, лінію гранулювання комбікормів, сепаратори, шафи сушильні, преса гідравлічні, екструдери тощо), що використовується у процесі виробництва комбікормів.

На підтвердження наявності у позивача необхідних для здійснення статутної діяльності матеріальних активів його представником надано суду звіти бухгалтерського обліку по основним засобам за період січень 2011 року - серпень 2013 року по філіях Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" - "Київкомбікорм" та "Бориспільський комбікормовий завод".

Як вказує позивач, отримана від Приватного підприємства "Агропромтехком" сировина розвантажувалась безпосередньо на територіях філій Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" - "Київкомбікорм" та "Бориспільський комбікормовий завод", де за відповідними рецептами виготовлялись комбікорми. На підтвердження вказаних обставин представником позивача долучено копії рецептів виготовлення повнораціонних комбікормів, протоколів партій, рапортів про виготовлення комбікормів тощо.

У свою чергу, готові комбікорми спрямовувались на адресу філії "Гаврилівський птахівничий комплекс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", де проводилась відгодівля птиці. Долучені до матеріалів справи копії звітів про рух матеріальних цінностей по рахунку "комбікорма", реєстрів відомостей витрат корму на птахофермі, реєстрів накладних на приход комбікорму по птахофермі, товарно-транспортних накладних на перевозку хлібопродуктів автомобільним транспортом підтверджують факти відповідного переміщення та використання вироблених комбікормів для відгодівлі курчат - бройлерів в межах встановлених норм використання на одну голову птиці.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, може обрати спеціальний режим оподаткування (пункт 209.1 статті 209 Податкового кодексу України).

В силу вимог пункту 209.6 статті 209 цього Кодексу, сільськогосподарським підприємством вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (пункт 209.7 статті 209 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України, дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється, зокрема, на розведення птиці (01.24.0 КВЕД).

Статтею 209 Податкового кодексу України встановлено спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, приписами якої передбачено, що сума податку на додану вартість, нарахована підприємством, яке перебуває на спеціальній системі оподаткування, на вартість поставлених ним товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 209.3 статті 209 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 198.4 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з приписами пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

При цьому, в силу приписів пункту 201.8 вказаної статті, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.7 пункту 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту (абзац 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 (який набрав чинності з 10.01.2011 та діяв до 16.12.2011), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналогічні правові норми містяться також в пункті 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 (який набрав чинності з 16.12.2011 та діяв до 01.03.2014).

Згідно з приписами пункту 5 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 (який був чинний до 10.01.2012), платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Податкового кодексу України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого вказаною статтею.

Аналогічні положення щодо порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість встановлено також пунктом 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (який набрав чинності з 10.01.2012 та діяв до 01.03.2014).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що платник податку на додану вартість, який здійснює діяльність, пов`язану, зокрема, з розведенням свійської птиці та відповідає критеріям, визначеним Податковим кодексом України для сільськогосподарського товаровиробника, має право декларувати операції, пов`язані з постачанням сільськогосподарської продукції за спеціальним режимом оподаткування, якщо питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Крім того, аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт постачання Приватним підприємством "Агропромтехком" на користь позивача товарно-матеріальних цінностей та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про поставлені на користь позивача товари, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; жодних обмежень, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, податковим органом не наведено.

Крім того, податковий орган не ставить під сумнів право позивача як сільськогосподарського товаровиробника на застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Водночас, у період виконання Приватним підприємством "Агропромтехком" господарських зобов'язань перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (розведення свійської птиці), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання у власній господарській діяльності отриманих від Приватного підприємства "Агропромтехком" матеріальних активів, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочинів власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від Приватного підприємства "Агропромтехком" товарів та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено інформацію стосовно господарської діяльності Приватного підприємства "Агропромтехком", що ґрунтується на суб'єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цим суб'єктом договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб'єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

У свою чергу, посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми податкового кредиту на нікчемність правочинів, укладених Приватним підприємством "Агропромтехком" з іншими суб'єктами господарювання, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб Приватного підприємства "Агропромтехком" у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Під час судового розгляду даної справи судом також встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 в адміністративній справі № 826/6992/14 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2014; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної перевірки Приватного підприємства "Агропромтехком", результати якої оформлені актом № 104/22-03/36628346 від 13.02.2014; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити дані обліку Приватного підприємства "Агропромтехком" у комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі "Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України "Податковий Блок", у тому числі в базі даних "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", які були змінені внаслідок складання акту №104/22-03/36628346 від 13.02.2014.

Оскільки саме вказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки та висновки, що у ньому викладені, використано відповідачем у даній справі як доказову базу, суд вважає, що твердження податкового органу про фіктивність правочинів позивача з Приватним підприємством "Агропромтехком" є безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на відомостях, що не мають юридичного значення.

Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов'язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов'язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання на користь позивача його контрагентом товарно-матеріальних цінностей були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суми податкового кредиту, задекларовані позивачем, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 26.06.2014 № 0002552201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 560 грн. 28 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 26.06.2014 № 0002552201, - визнати протиправним та скасувати.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 28 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.