Ухвала суду № 43030766, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16658/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатара" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними (скасування) податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатара" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними (скасування) податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2014 року позов задоволено, визнано нечинними (скасовано) податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва ДПС №0004112250 та №0004122250 від 04.06.2013р

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було вчинено заходи щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатара» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «БЄЛЛІНІ» та ПП «АСКАТ» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки, складено акт 14.05.2013 №532/22.5-07/37095978 (том 1 а.с. 25-84).

Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем - підпункту 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями; - п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями; - ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємства за перевіряємий період на загальну на суму 19 089 509 грн., в тому числі за III кв. 2010 року на суму 2 453 112 грн., за IV кв. 2010 року на суму 838 225 грн., за І кв. 2011 року на суму 823 573 грн., за II кв. 2011 року на суму 1 876 703 грн., за III кв. 2011 року на суму 3 016 393 грн., за IV кв. 2011 року на суму 2 469 824 грн., за І кв. 2012 року на суму 1 582 183 грн., за II кв. 2012 року на суму 1421914, 0 грн., за III кв. 2012 року на суму 2570677,0 грн., за IV кв. 2012 року на суму 2 036 892 грн.; підпункту 7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР зі змінами та доповненнями;- п.18. Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30 травня 1997 року №165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. №233/2037 зі змінами та доповненнями; - п.198.2, п.198.3 та п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за перевіряємий період, на загальну суму 16 957 236 грн., у тому числі за липень 2010 року на суму 592 339, 44 грн., за серпень 2010 року на суму 546 932, 18 грн., за вересень 2010 року на суму 823 218 грн., за жовтень 2010 року на суму 670 580, 11 грн., за лютий 2011 року на суму 252 436 грн., за березень 2011 року на суму 406 421,83 грн., за квітень 2011 року на суму 578 032,78 грн., за травень 2011 року на суму 539 767, 25 грн., за червень 2011 року на суму 514 115, 77 грн., за липень 2011 року на суму 830 006, 83 грн., за вересень 2011 року на суму 1 049 209, 25 грн., за вересень 2011 року на суму 743 734, 29 грн., за жовтень 2011 року на суму 920 579, 63 грн., за листопад 2011 року на суму 655 737, 67 грн., за грудень 2011 року на суму 571 356,09 грн., за січень 2012 року на суму 268 221 грн., за лютий 2012 року на суму 537 570 грн., за березень 2012 року на суму 714 612 грн., за квітень 2012 року на суму 486 843, 07 грн., за травень 2012 року на суму 342 136,0 грн., за червень 2012 року на суму 525 225, 1 грн., за липень 2012 року на суму 720 845 грн., за серпень 2012 року на суму 913 676, 2 грн., за вересень 2012 року на суму 813 742, 92 грн., за жовтень 2012 року на суму 672 483 грн., за листопад 2012 року на суму 699 953, 4 грн., за грудень 2012 року на суму 567 461, 2 грн.

На підстав акту та за результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 4 червня 2013 року №0004112250, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 20 623, 852 грн., за основним платежем на суму 16 957 236, 00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на 3 666 617, 00грн. та №0004122250, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 21 815 262,00 грн., в тому числі за основним платежем на 19 089 50, 00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на 2 725 755,00 грн. (том 1 а.с. 10-11).

Податковий орган дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та ПП «БЄЛЛІНІ», ПП «АСКАТ» мають ознаки нереальності і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Разом з тим, відповідно до пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України);

Приписами ст. 81 ПКУ визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат (10 відсотків - для суб'єктів кінематографії, які здійснюють виробництво національних фільмів) за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічні положення містяться у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті Податкового кодексу України.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 39.1.9 пункту 39,1 статті 39 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

З матеріалів справи вбачається, що запитом Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва №7238/10/225-20 від 27.03.2013 у позивача витребувано пояснення та документальне підтвердження з питань взаємовідносин з ПП «БЄЛЛІНІ» та ПП «АСКАТ» за період з 01.12.2010 по 31.12.2012.

Листом від 08.04.2013 №006 позивачем були подані витребовувані документи, проте контролюючим органом не прийнято до уваги факт виконання платником податків обов'язку щодо подання доказів на підтвердження господарських правовідносин та в порушення приписів чинного податкового законодавства прийнято наказ №840 від 23.04.2013.

23 квітня 2013 року позивачем не допущено головного податкового ревізора - інспектора Бойко Олександра Миколайовича до проведення перевірки (том 1 а.с. 23-24).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу на те, що фактично документальна позапланова перевірка ТОВ «МЕГАТАРА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні і сплаті податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, при взаємовідносинах з ПП «БЄДДІНІ» та ПП «АСКАТ» не проводилася.

Також з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ПП «БЄЛЛІНІ» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №02 від 01.07.2010, за умовами якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його. Найменування товару, відповідно до п.1.2 договору. - мішки п/п, машинки, рукавиці, 6іг-беги, нитки, голки (том 2 а.с. 206).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано копії видаткових накладних №№ РН-ЛН02980 від 27.09.2010р.; РН-ЛН02368 від 15.09.2010р.; РН-ЛН02013 від 08.09.2010р.; РН-ЛН01918 від 01.09.2010р.; РН-ЛН01662 від 23.08.2010р.; РН-ЛН01663 від 02.08.2010р.; РН-ЛН00876 від 15.07.2010р.; РН-ЛН00875 від 07.07.2010р.; РН-ЛН01218 від 01.07.2010р.; РН-ЛН04400 від 25.10.2010р.; РН-ЛН03745 від 12.10.2010р.; РН-ЛН032220 від 01.10.2010р. (том 2 а.с. 211-223), податкових накладних від 25.10.2010 № 4402, від 12.10.2010 № 3746, від 01.10.2010 № 3204, від 27.09.2010 № 2982, від 15.09.2010 № 2370, від 08.09.2010 № 2012, від 01.09.2010 № 1769, від 23.08.2010 № 1533, від 09.08.2010 № 1534, від 02.08.2010 № 1535, від 15.07.2010 № 863, від 07.07.2010 № 862, від 01.07.2010 № 1218 (том 2 а.с. 224-236).

Також, між ТОВ «МЕГАТАРА» (Покупець) та ПП «АСКАТ» (Продавець) було укладено договір постачання товару №7 від 01.02.2011, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю (повне господарське відання) певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору (том 2 а.с. 91-92).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії видаткових накладних №№РН-010802 від 08.02.2011р.; РН-011502 від 15.02.2011р.; РН-021403 від 14.03.2011р.; РН-01003 від 01.03.2011р.; РН-010104 від 01.04.2011р.; РН-010604 від 08.04.2011р.; РН-011104 від 11.04.2011р.; РН-012604 від 26.04.2011р.; РН-022704 від 27.04.2011р.; РН-010405 від 04.05.2011р.; РН-011005 від 10.05.2011р.; РН-012305 від 23.05.2011р.; РН-020106 від 01.06.2011р.; РН-050706 від 07.06.2011р.; РН-011506 від 15.06.2011р.; РН-012206 від 22.06.2011р.; РН-013006 від 30.06.2011р.; РН-020107 від 01.07.2011р.; РН-010607 від 06.07.2011р.; РН-010807 від 08.07.2011р.; РН-021207 від 12.07.2011р.; РН-021407 від 14.07.2011р.; РН-021907 від 19.07.2011р.; РН-012007 від 20.07.2011р.; РН-022207 від 22.07.2011р.; РН-012607 від 26.07.2011р.; РН-012807 від 28.07.2011р.; РН-012907 від 29.07.2011р.; РН-060108 від 01.08.2011р.; РН-010308 від 03.08.2011р.; РН-010408 від 04.08.2011р.; РН-010508 від 05.08.2011р.; РН-040808 від 08.08.2011р.; РН-011008 від 10.08.2011р.; РН-021508 від 15.08.2011р.; РН-011808 від 18.08.2011р.; РН-012208 від 22.08.2011р.; РН-012308 від 23.08.2011р.; РН-012508 від 25.08.2011р.; РН-012608 від 26.08.2011р.; РН-110109 від 01.09.2011р.; РН-010209 від 02.09.2011р.; РН-010509 від 02.09.2011р.; РН-010709 від 07.09.2011р.; РН-010909 від 09.09.2011р.; РН-011409 від 14.09.2011р.; РН-011909 від 19.09.2011р.; РН-012209 від 22.09.2011р.; РН-040310 від 03.10.2011р.; РН-0104 10 від 04.10.2011р.; РН-020510 від 05.10.2011р.; РН-010710 від 07.10.2011р.; РН-011210 від 12.10.2011р.; РН-011410 від 14.10.2011р.; РН-0119І0 від 19.10.2011р.; РН-0124 10 від 24.10.2011р.; РН-022610 від 26.10.2011р.; РН-012810 від 28.10.2011р.; РН-030111 від 01.11.2011р.; РН-010211 від 02.11.2011р.; РН-010411 від 04.11.2011р.; РН-021011 від 10.11.2011р.; РН-021611 від 16.11.2011р.; РН-022111 від 21.11.2011р.; РН-022411 від 24.11.2011р.; РН-050212 від 02.12.2011р.; РН-010712 від 07.12.2011р.; РН-010812 від 08.12.2011р.; РН-021212 від 12.12.2011р.; РН-011512 від 15.12.2011р.; РН-032012 від 20.12.2011р.; РН-040112 від 01.12.2011р.; РН-033101 від 31.01.2012р.; РН-012401 від 24.01.2012р.; РН-012301 від 23.01.2012р.; РН-011201 від 12.01.2012р.; РН-030301 від 03.01.2012р.; РН-010102 від 01.02.2012р.; РН-010302 від 03.02.2012р.; РН-010602 від 06.02.2012р.; РН-020802 від 08.02.2012р.; РН-021402 від 14.02.2012р.; РН-01 1502 від 15.02.2012р.; РН-042002 від 20.02.2012р.; РН-012102 від 21.02.2012р.; РН-022302 від 23.02.2012р.; РН-012802 від 28.02.2012р.; РН-010103 від 01.03.2012р.; РН-010503 від 05.03.2012р.; РН-010603 від 06.03.2012р.; РН-011203 від 12.03.2012р.; РН-01 1303 від 13.03.2012р.; РН-021403 від 14.03.2012р.; РН-03 1603 від 16.03.2012р.; РН-022103 від 21.03.2012р.; РН-012703 від 27.03.2012р.; РН-012903 від 29.03.2012р.; РН-030204 від 02.04.2012р.; РН-020305 від 03.05.2012р.; РН-012611 від 26.11.2012р.; РН-012811 від 28.11.2012р.; РН-020312 від 03.12.2012р.; РН-010512 від 05.12.2012р.; РН-031112 від 11.12.2012р.; РН-011712 від 17.12.2012р.; РН-03192 від 19.12.2012р.; РН-022412 від 24.12.2012р.; РН-022712 від 27.12.2012 (том 3 а.с. 6-167); податкових накладних від 24.12.2012 № 44, від 19.12.2012 № 36, від 17.12.2012 № 31, від 11.12.2012 № 22, від 05.12.2012 № 7, від 03.12.2012 № 2, від 28.12.2012 № 59, від 16.11.2012 № 49, від 21.11.2012 № 47, від 16.11.2012 № 39, від 09.11.2012 № 21, від 05.11.2012 № 9, від 02.11.2012 № 7, від 29.10.2012 № 67, від 24.02.2012 № 52, 19.10.2012 № 40, від 11.10.2012 № 19, 09.10.2012 № 17, від 05.10.2012 № 7, від 02.10.2012 № 5, від 27.02.2012 № 49, від 25.09.2012 № 42, від 21.09.2012 № 34, від 19.09.2012 № 31, від 17.02.2012 № 29, від 14.09.2012 № 26, від 10.09.20.12 № 18, від 06.09.2012 № 12, від 03.09.2012 № 1, від 28.08.2012 № 28, від 21.08.2012 № 19, від 17.08.2012 № 16, від 16.08.2012 № 15, від 15.08.2012 № 13, від 09.08.2012 № 9, від 07.08.2012 № 7, від 09.08.2012 № 3, від 01.08.2012 № 1, від 30.07.2012 № 42, від 24.07.2012 № 38, від 20.07.2012 № 32, від 13.07.2012 №20, від 09.07.2012 №12, 06.07.2012 № 9, від 04.07.2012 № 6, від 02.07.2012 №2, від 26.02.2012 №37, від 20.06.2012 № 19, від 15.06.2012 № 17, від 14.02.2012 № 15, від 11.06.2012 №13, від 08.06.2012 № 8, від 05.06.2012 № 5, від 01.06.2012 № 2, від 28.05.2012 № 41, від 25.05.2012 № 35, від 23.05.2012 № 27, від від 08.05.2012 №8, від 03.05.2012 №2, від 25.02.2012 № 48, від 19.04.2012 № 35, від 16.04.2012 № 30, від 12.04.2012 № 26, від 10.04.2012 № 19, від 02.04.2012 №3, від 29.03.2012 №54, від 27.03.2012 № 48, від 21.03.2012 №38, від 16.03.2012 №27, від 14.03.2012 №23, від 13.03.2012 №21, 12.03.2012 № 18, від 06.03.2012 №10, від 05.03.2012 № 9, від 01.03.2012 №1, від 28.02.2012 №46, 23.02.2012 №36, від 21.02.2012 № 33, від 20.02.2012 № 32, від 15022012 №24, від 14.02.2012 № 23, від 08.02.2012 №12, від 06.02.2012 № 9, 03.02.2012 № 7, від 01.02.2012 « 1, від 31.01.2012 № 44, від 24.01.2012 №26, від 23.01.2012 №25, від 12.01.2012 №14, від 03.01.2012 №3, від 08.07.2011 №17, від 06.07.2012 № 14, від 01.07.2011 №3, від 30.06.2011 № 49, від 22.06.2011 №42, від 15.06.2011 № 31, від 07.06.2011 № 25, від 01.06.2011 №2, від 23.05.2011 № 26. від 10.05.2011 №13, від 04.05.2011 №9, від 27.04.2011 №17, від 26.04.2011 №12, від 11.04.2011 №6, від 06.04.2011 №3, від 01.04.2011 №1, від 14.03.2011 № 6, від 01.03.2011 №1, від 15.02.2011 №8, вівд 08.02.2011 № 4, від 26.08.2011 № 43, від 25.08.2011 №42, від 23.08.2011 № 41, від 22.08.2011 №40, від 18.08.2011 №33, 15.08.2011 № 29, від 10.08.2011 № 23, від 08.08.2011 №22, від 05.08.2011 №16, від 04.08.2011 № 15, від 03.08.2011 № 14, від 01.08.2011 №5, від 29.07.2011 №43, від 28.07.2011 № 41, від 26.07.2011 №; 40, 22.07.2011 №37, 20.07.2011 №31, від 19.07.2011 № 29, від 14.07.2011 №24, від 12.07.2011 №22, від 24.10.2011 №28, від 19.01.2011 № 27, від 14.02.2011 №25, від 12.10.2011 № 23, від 07.10.2011 №19, від 05.10.2011 №15, від 04.10.2011 № 12, від 03.10.2011 №5, від 22.09.2011 № 31, від 19.08.2011 №26, від 14.09.2011 №23, від 09.09.2011 № 20, від 07.09.2011 №18, від 05.09.2011 №15, від 02.09.2011 № 14, від 01.09.2011 № 11, від 20.12.2011 № 50, від 15.12.2011 № 41, від 12.12.2011 №37, від 08.12.2011 № 33, від 07.12.2011 №32, від 02.12.2011 № 21, від 01.12.2011 № 15, від 24.11.2011 № 45, від 21.11.2011 № 42, 16.11.2011 № 38, від 10.12.2011 №29, від 04.11.2011 № 23, від 02.11.2011 №16, від 01.11.2011 №3, від 28.01.2011 № 34, від 26.12.2011 № 31 (том 3 а.с. 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 208, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236, 238, 240, 242, 244, 246, 248, 250, том 4 а.с. 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101-172); товарно-транспортні накладні (том 4 а.с. 175-250, лм 5 а.с. 1-15)

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаним договором укладеним між позивачем та його контрагентом, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів зазначає, що на момент укладання договору контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось відповідачем.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів про визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, недійсними у судовому порядку, а також будь-яких докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта акти ДПІ складені за наслідками перевірок контрагентів позивача, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що висновками експертного почеркознавчого дослідження від 14.10.2013 та від 11.10.2013 № 0650 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вищевказаних податкових та иданкових накладних здійснені ними особисто (том 2 а.с. 77-79, 84-87).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що документальна позапланова перевірка ТОВ «МЕГАТАРА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні і сплаті податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, при взаємовідносинах з ПП «БЄДДІНІ» та ПП «АСКАТ» фактично не проводилася, в зв'язку з не допуском перевіряючого на підприємство, а також те, що господарські операції позивача з контрагентом здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23 лютого 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.