Рішення № 43030666, 10.03.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015 Справа № 920/2105/14

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Осокіній А.М.,

за участю представників:

позивача - Степанова Н.В.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/2105/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон - Україна", м.Київ

до Приватного підприємства "Лагуна - С", м.Суми

про стягнення 497556,05 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фалькон - Україна" з позовом до Приватного підприємства "Лагуна - С" про стягнення 497556,05 грн. заборгованості по договірним зобов'язанням.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він визнає позовні вимоги (а.с.56).

Крім того, відповідачем надано суду копії платіжних доручень №350 від 20.01.2015р. на 70000 грн., №22 від 10.02.2015р. на 30000 грн., №25 від 11.02.2015р. на 10000 грн. про часткову сплату відповідачем суми заявленої до стягнення.

Розгляд справи за клопотанням сторін неодноразово відкладався, в тому числі для надання сторонам можливості врегулювання спору в позасудовому порядку.

Однак, жодних документів щодо врегулювання спору, в тому числі і мирової угоди від сторін до суду не надійшло.

Представник відповідача 10.03.2015р. в судове засідання не з'явився, в умовах належного його повідомлення про судове засідання, що підтверджується підписом представника на роз'ясненні (а.с.75).

Суд наголошує, що 10.03.2015р. спливає передбачений статтею 69 ГПК України (з урахуванням продовження на 15 днів) строк розгляду справи, тому у суду відсутні правові підстави для відкладення розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи у відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами, відповідно до вимог статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між позивачем - ТОВ "Фалькон-Україна" (покупець) та відповідачем ПП "Лагуна-С" (постачальник), (надалі сторони), 9 жовтня 2013 року укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №09-10-І/ВІН (далі Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію (далі товар) у кількості, асортименті та якості, у строки і на умовах, передбачених Договором і додатками, які є його невід'ємними частинами.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору сторони передбачили, що ціна товару і загальна вартість кожної конкретної партії товару, що придбавається на умовах даного Договору, передбачена в специфікації. Кінцева загальна вартість даного Договору визначається сторонами за підсумками усіх укладених специфікацій, що є невід'ємною частиною Договору.

Порядок та умови оплати визначені розділом 5 Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Пунктом 5.2 визначено, що покупець зобов'язується здійснити передоплату та оплату, визначену в специфікаціях.

Відповідно до п.5.3, постачальник зобов'язався в разі порушення ним строків поставки товару та/або не поставки, повернути 100% передплату на рахунок покупця протягом 3-х банківських днів від строку поставки товару.

9 жовтня 2013 року сторони уклали специфікацію № 1 (додаток до Договору), відповідно до умов якої визначили товар - сою врожаю 2013 року, в кількості 180,00 тон +/- 10%, який постачає відповідач, загальною вартістю 684 000,00 грн., в тому числі ПДВ, строк поставки до 24 жовтня 2013 року. Також згідно специфікації №1 передоплата у розмірі 90% від загальної вартості товару здійснюється після підписання специфікації, а остаточний розрахунок здійснюється протягом 3-х банківських днів від дати виконання постачальником п.3.2. Договору.

24 жовтня 2013 року сторони уклали специфікацію № 2 (додаток до Договору), відповідно до умов якої визначили товар - сою врожаю 2013 року, в кількості 200,00 тон +/- 10%, який постачає відповідач, загальною вартістю 760000,00 грн., в тому числі ПДВ, строк поставки до 29 жовтня 2013 року. Також згідно специфікації №2 передоплата у розмірі 90% від загальної вартості товару здійснюється після підписання специфікації, а остаточний розрахунок здійснюється протягом 3-х банківських днів від дати виконання постачальником п.3.2. Договору.

Позивач, згідно платіжних документів, сплатив постачальнику усього 1419252, 00 грн.: 15.10.13 р. - 615600,00 грн., 24.10.13 р. - 123652,00 грн. та 300000,00 грн.; 25.10.13 р. перерахував на розрахунковий рахунок постачальника 380 000,00 грн.

Відповідач поставив товар в кількості 267,48 тон на загальну суму 1016424,00 грн. (видаткові накладні: № 2/10 від 18.10.2013р на 739252,00 грн; № 3/10 від 26.10.2013 року на 133304,00 грн; № 4/10 від 28.10.2013 року на 143868,00 грн.).

В зв'язку з невиконанням умов договору та недопоставкою товару, відповідач частково повернув передоплату на розрахунковий рахунок позивача, а саме: 12.02.2014 р. - 20958,00 грн.; 12.02.2014 р.- 1870,00 грн.; 18.04.2014 р. - 23130,00 грн.; 11.09.2014 р.-20000,00 грн., усього 65958 грн.

Оскільки поставка за специфікацією № 2 мала бути здійснена на 29 жовтня 2014 року, то 3 (три) банківські дні, встановлені для повернення передплати сплинули 1 листопада 2013 року та з 02 листопада 2013 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого обов'язку щодо повернення передплати.

Крім того, 28 березня 2014 року, враховуючи, що сторони мали одна перед одною зустрічні однорідні вимоги, які випливали з Договору поставки №09-10-1/ВІН від 9 жовтня 2013 року та договору про надання транспортних послуг, відповідно до якого ТОВ «ФАЛЬКОН-УКРАЇНА» придбало транспортні послуги у ПП «ЛАГУНА-С» на суму 66870,00 грн., провели залік взаємної заборгованості на суму 66870,00грн.

Тобто, за період з 02.11.2013 року по 27.03.2014 року відповідач мав заборгованість у розмірі 336870 грн., а за період з 28.03.2014 року по 04.12.2014 року - 270 000 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на 4 грудня 2014 року становить 270 000,00 грн., що також підтверджується актами звірки розрахунків.

Відповідачем надано суду копії платіжних доручень №350 від 20.01.2015р. на 70000 грн., №22 від 10.02.2015р. на 30000 грн., №25 від 11.02.2015р. на 10000 грн. про часткову сплату відповідачем суми заявленої до стягнення.

Відтак, враховуючи сплату відповідачем заборгованості на загальну суму 110000 грн., суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині цієї суми на підставі п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів погашення заявленої до стягнення позивачем суми основного боргу у розмірі 160000 грн. (270000 грн. - 110000 грн.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №09-10-І/ВІН на суму 160000 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування постачальнику неустойки в формі пені у розмірі 0,1% від неповернутої передоплати за кожен день прострочення та штрафу у розмірі 10% від загальної суми передоплати передбачено п.7.4 Договору.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за Договором №09-10-І/ВІН від 09.10.2013р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21681,89 грн. пені, 9634,77 грн. трьох відсотків річних, 54314,19 грн. інфляційних збитків, 141925,20 грн. штрафу - підлягають задоволенню, як такі, що нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються перевіреними судом розрахунками позивача.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 9951,12 грн.

За змістом позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 20000 грн. Однак, 10.03.2015р. представником позивача подано до суду заяву про зменшення судових витрат за послуги адвоката до 10000 грн.

Згідно ч. 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, порядок обчислення та сплати якого (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід зазначити, що відшкодування за рахунок відповідача фактичних витрат на правову допомогу особі, права якої були порушені, а згодом відновлені судовим рішенням, відповідає принципу справедливості.

На підтвердження надання адвокатом Сандул Н.В. (Степанова Н.В.) правової допомоги позивачу, останнім суду надано докази, а саме, копії договіру №15/11 про надання правової допомоги від 15.11.2014 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видаткового касового ордера.

Таким чином, у відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням зменшення заявлених до відшкодування судових витрат, витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 44, 49, п.1-1 ч.1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Провадження у справі в частині стягнення 110000 грн. - припинити.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Лагуна - С" (40030, м.Суми, вул. Малиновського, 12; ід. код 31651632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон - Україна" (03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 5-Б; ід. код 37674718) заборгованість за договором №09-10-1/ВІН від 09.10.2013р. у розмірі 387556,05 грн., в тому числі: 160000 грн. основного боргу, 21681,89 грн. пені, 9634,77 грн. трьох відсотків річних, 54314,19 грн. інфляційних збитків, 141925,20 грн. штрафу; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 9951,12 грн., витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 11.03.2015р.

Суддя (підпис) В.В. Рунова