Ухвала суду № 43030592, 10.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 р. Справа № 876/10410/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна ТзОВ «Мізол»,-

В С Т А Н О В И Л А:

03.07.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол», що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 174, накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 02.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не допускав посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової виїзної перевірки, у зв`язку з цим, головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у Залізничному районі м.Львова ДПС в порядку п.п.94.2. ст.94 ПК України прийнято рішення від 02.07.2013 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків, обґрунтованість якого має бути перевірено судом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до п.п.20.1.5 п.20.1 ст.20 ПК України у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбаченні ст.94 цього Кодексу.

В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI).

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що в зверненні про застосування адміністративного арешту від 01.07.2013 року зазначено,що платник податків ТзОВ «Мізол» відмовляється від проведення планової виїзної перевірки та від допуску посадових осіб органу податкової служби, проте, проте працівниками органу податкової служби доказів такої відмови (акту, який засвідчує факт відмови) суду не надано. В матеріалах справи містяться лише акти про неможливість вручення направлення на проведення планової документальної виїзної перевірки.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Головне управління Міндоходів у Львівській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України видало накази від 30.05.2013 р №27 та від 13.06.2013 року №51 про призначення планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Мізол» з питань дотримання податкового,валютного та іншого законодавства.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України наказів Головного управління Міндоходів у Львівській області від 30.05.2013 р №27 та від 13.06.2013 року №51 виписано направлення на перевірку від 30.05.2013 р №2212, №2213, №2214,№2215,№2216,№2217,№2218 та від 13.06.2013 року №11,№12,№13,№14,№15,№16,№17.

30 травня 2013 року був здійснений вихід за юридичною адресою ТзОВ «Мізол», головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління Міндоходів у Львівській області, про що складено акт №39/22-40/33895476 про відсутність посадових осіб ТзОВ «Мізол» та про неможливість вручення направлення на перевірку.

13 червня 2013 року на підставі направлень був здійснений вихід за юридичною адресою ТзОВ «Мізол» головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління Міндоходів у Львівській області, про що складено акт №2/22-90/33895476 про відсутність посадових осіб ТзОВ «Мізол» та про неможливість вручення направлення на перевірку.

Для вручення направлень від 13.06.2013 року №11,№12,№13,14,15,№16,№17, було здійснено повторно вихід за юридичною адресою ТзОВ «Мізол» головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління Міндоходів у Львівській області для проведення планової документальної перевірки, за вказаною адресою директор був відсутній, а головний бухгалтер ОСОБА_1 відмовилась від отримання направлення на проведення планової документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства,. Про що було складено акт №7/22-90/33895476 від 25.06.2013 року.

01 липня 2013 року начальник Головного управління Міндоходів у Львівській області звернувся до начальника ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків у зв'язку із тим, що відповідач відмовляється від допуску посадових осіб Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо проведення документальної перевірки.

02 липня 2013 року о 17:30 год. за наслідками розгляду звернення прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол».

В судовому засіданні судом були допитанні свідки ревізори-інспектори ГУ Міндоходів у Львівській області ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та головний бухгалтер ОСОБА_1.

Колегія суддів надає віри поясненням свідка ОСОБА_4, що у той день він особисто у приміщення ТОВ «Мізол» не заходив, із головним бухгалтером ТзОВ «Мізол» ОСОБА_1 не зустрічався. Акт № 7/22-90/33895476 від 25.06.2013 р. складений та підписаний ним у приміщенні Головного управління Міндоходів у Львівські області.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України). Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна виїзна перевірка важається перевірка,яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності,стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 81.1 ст.81 ПК України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Кодексу, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Кодексу, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Таким чином, вищевказаними правовими нормами передбачено обов'язковість наявності двох умов, які дозволяють застосувати адміністративний арешт майна платників податків, а саме: 1) наявність законних підстав для проведення документальної перевірки; 2) факт відмови платника податків від проведення саме такої перевірки або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Також, пунктом 94.6 ст. 94 Кодексу передбачено, що керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Кодексу, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість, надані позивачем акти про відсутність посадових осіб товариства за юридичною адресою не можуть бути доказом відмови від допуску до перевірки чи доказом від відмови від проведення перевірки, оскільки такі акти підтверджують лише факти відсутності посадових осіб товариства в конкретний момент часу за юридичною адресою товариства.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що в зверненні про застосування адміністративного арешту від 01.07.2013 року зазначено,що платник податків ТзОВ «Мізол» відмовляється від проведення планової виїзної перевірки та від допуску посадових осіб органу податкової служби, проте, проте працівниками органу податкової служби доказів такої відмови (акту, який засвідчує факт відмови) суду не надано. В матеріалах справи містяться лише акти про неможливість вручення направлення на проведення планової документальної виїзної перевірки.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являється суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі №813/5013/13-а- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М. Ліщинський

Судді О.І. Довга

Р.М. Шавель