Ухвала суду № 43030188, 03.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2015 року

справа № 804/9282/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 29.09.2014р. у справі №804/9282/13-а

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд»

до:

про:

Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

09.07.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочна фабрика «Рейнфорд» (далі – ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі – Лівобережна МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 3-8/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/9282/13-а за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві з урахуванням уточнень позовних вимог /а.с. 65-66/ на те, що в результаті проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АНІ» за жовтень 2011р. податковим органом було зроблено висновок недодержання вимог ст. ст. 203,215,216,662,655,656 ЦК України в момент вчинення правочинів між позивачем та його контрагентом ТОВ «АНІ», які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, що свідчить про нереальність здійснення цих господарських операцій та їх нікчемність, що призвело до порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства в частині завищення підприємством об’єкта оподаткування за 2-4 квартали 2011р. на 952928 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2011р. на суму 87419 грн., та заниження податку на додану вартість (далі – ПДВ) за жовтень 2011р. у сумі 258101 грн., що було відображено у акті перевірки, на підставі якого за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) було прийнято податкові повідомлення-рішення №0007771501, №0007781501, №0007791501 від 06.12.2012р., позивач не погодившись з висновками податкового органу за результатами перевірки та прийнятими ним рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку, та за результатами розгляду скарг позивача частково скасовано податкове повідомлення-рішення №0007771501 від 06.12.2012р. в частині збільшення основного платежу з податку на прибуток на 19776,0 грн., в решті це та інші рішення відповідача, які прийняті за результатами перевірки, залишені без змін та відповідачем за результатами розгляду скарг позивача 08.05.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002481501, позивач вважає , що податковим органом призначено та проведено документальну позапланову перевірки з порушенням норм чинного законодавства – без достатніх підстав для її проведення, та без повідомлення позивача про дати та строк проведення перевірки, крім цього позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом ТОВ «АНІ» своїх зобов’язань за договорами, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність, визначено розмір валових витрат підприємства, об’єкт оподаткування податком на прибуток та сформовано податковий кредит, тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0007781501, №0007791501 від 06.12.2012р. та №0002481501від 08.05.2013р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2014р. у справі №804/9282/13-а адміністративний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення №0007781501, №0007791501 від 06.12.2012р. та №0002481501від 08.05.2013р. (суддя Парненко В.С.) / а.с. 136-141/.

Лівобережна об’єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області , яка є правонаступником відповідача у даній адміністративній справі, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2014р. у даній справі, подала апеляційну скаргу / а.с. 146-148/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 29.09.2014р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 176-184/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було об’єктивно та повно з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та постановлено рішення у справі без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову сулу першої інстанції від 29.09.2014р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні:

- представника відповідача, який підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 29.09.2014р. у даній справі скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі;

- представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 29.09.2014р. у даній справі залишити без змін;

перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «АНІ» за жовтень 2011р., за результатами якої складено акт №5062/22/13472597 від 14.11.2012р. (далі – акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки /а.с. 13-36/ податковим органом було зроблено висновок про те, що позивачем порушено:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ст. ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбання та наступному продажу товарів (послуг), нереальність проведення господарських операцій між ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» з ТОВ «АНІ» у жовтні 2011р. та юридичну дефектність первинних документів, здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вимоги для третіх осіб;

- п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України при визначенні об’єкту оподаткування податком на прибуток по операціях, які складені без мети настання реальних наслідків з підприємствами постачальниками та покупцями по ланцюгу постачання, що призвело до завищення об’єкту оподаткування за 2-4 квартали 2011р. на суму 952928 грн. та до заниження суми податку на прибуток за 4 квартал 2011р. на загальну суму 97419 грн..

- пп.198.3 ст.198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при визначенні податкового кредиту по операціям, які складені без мети настання реальних наслідків по ланцюгу постачання, внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 258101 грн. за жовтень 2011р.

За результатами перевірки на підставі акту №5062/22/13472597 від 14.11.2012р. податковим органом 06.12.2012р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0007771501, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на прибуток на 97419 грн. / а.с. 10/;

- №0007781501, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з ПДВ на 322626,00 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) – 258101,00грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 64525,00 грн. /а.с. 11/;

- №0007791501, яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2011р. на 952928,00 грн. /а.с. 12/.

Позивач, не погодившись з висновками податкового органу за результатами перевірки та прийнятими ним за результатами перевірки податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку, і за результатами розгляду скарг позивача частково скасовано податкове повідомлення-рішення №0007771501 від 06.12.2012р. в частині збільшення основного платежу з податку на прибуток на 19776,0грн., в решті це та інші рішення відповідача, які прийняті за результатами перевірки, залишені без змін /а.с. 37-58,/ та відповідачем за результатами розгляду скарг позивача 08.05.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002481501 /а.с. 67/, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на прибуток на 77643 грн.

З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що позивачем у справі оскаржуються в порядку адміністративного судочинства податкові повідомлення-рішення №0007781501, №0007791501 від 06.12.2012р. та №0002481501від 08.05.2013р.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем висновок про порушення позивачем у даній справі вимог чинного законодавства зроблено виключно на підставі аналізу документів та інформації, що стосується контрагентів постачальника позивача – ТОВ «АНІ» по ланцюгу постачання, а саме акти перевірок цих підприємств, які проведено податковими органами за місцем їх податкового обліку, за висновками яких підприємства, які є постачальниками ТОВ «АНІ», у якого у свою чергу позивачем у справі у жовтні 20011р. було придбано певні товари, визнано такими, що здійснювали свою діяльність з наданням податкової вигоди третім особам, їхні операції не створюють реальних правових наслідків, у підприємств контрагентів позивача відсутні об’єкти оподаткування ПДВ по операціях придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, і саме на підставі цих актів перевірок по операціях з придбання товарів та їх подальшої реалізації по ланцюгу постачання – ТОВ «АНІ» - ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд», податковим органом зроблено висновки про протиправність формування позивачем показників податку на прибуток та ПДВ та про нереальність правочинів між позивачем та його контрагентом ТОВ «АНІ».

Під час розгляду справи судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду – жовтень 2011р., контрагентом позивача ТОВ «АНІ» здійснювалась поставка товару позивачу у справі відповідно до умов договору поставки №110329 від 01.03.2011р., який було укладено між позивачем (покупець) та ТОВ «АНІ» (постачальник) / а.с. 84-85/, контрагент позивача на момент укладення договору та виконання сторонами своїх зобов’язань за договором був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований у якості юридичної особи та платника податків, у тому числі ПДВ, сторонами за договором свої зобов’язання виконано у повному обсязі – постачальником поставлено покупцю визначений умовами договору товар, а покупцем сплачено вартість отриманого товару, при цьому позивачем було надано податковому органу під час проведення перевірки та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи усі первинні документи за цим правочином, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов’язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов’язань за цими договорами, та подальше використання отриманих позивачем за цим договором товарів у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов’язання та податковий кредит / а.с. 84-105/, а тому колегія суддів вважає, що податковим органом зроблено неправомірний висновок щодо нереальності проведених позивачем господарських операцій .

Стосовно висновку відповідача про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «АНІ» правочину по всьому ланцюгу постачання, який був ним зроблений на підставі актів перевірки контрагентів ТОВ «АНІ», то колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов’язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов’язують недійсність господарського зобов’язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентами, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов’язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (послуг) покупець зобов’язаний сплатити вартість товару (послуг) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов’язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуг) цього обов’язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару (послуг), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов’язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуг) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР – 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв’язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2013р. у справі №804/10772/13-а, яка набрала законної сили 18.09.2014р., визнано протиправним та скасовано наказ № 1040 від 13.11.2012р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» (код ЄДРПОУ 13472597)», виданий Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби; визнано протиправними дії Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Молочна фабрика «Рейнфорд» (код ЄДРПОУ 13472597) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ані» (код ЄДРПОУ 31321052) за жовтень 2011 року», в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено / а.с. 129-130, 199-203/.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення чинного податкового законодавства, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення об’єкта оподаткування, розміру податкових зобов’язань, та формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагента ТОВ «АНІ» товарів, та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від його контрагентів, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов’язань з ПДВ та з податку на прибуток не відповідають вимогам Податкового кодексу України, і висновок податкового органу про заниження об’єкта оподаткування податком на прибуток і як наслідок заниження податку на прибуток, заниження ПДВ у перевіряємому періоді по операціям з контрагентом ТОВ «АНІ» є безпідставним, а суд першої інстанції зробив правильний висновок про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0007781501, №0007791501 від 06.12.2012р. та №0002481501від 08.05.2013р. та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 29.09.2014р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2014р. у справі №804/9282/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 10.03.2015р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко