Ухвала суду № 43030133, 05.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2015 рокусправа № 808/3104/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Іоффе В.Л. (дов.від 02.02.2015 року)

відповідача: - Буряк Т.М. (дов.від 12.05.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Вільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 р. у справі № 808/3104/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит"

до Вільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

"13" травня 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит" звернулось до суду з адміністративним позовом до Вільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 року:

№ 0000611500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 007 452,19 грн., з яких 2 018 395,19 грн. за основним платежем та 989 057 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0000621500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 855 598,01 грн., з яких 1 253 849,38 грн. за основним платежем та 601 748,63 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0000631500, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 81 474 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо порушення податкового законодавства позивачем, оскільки угоди укладені позивачем мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому обліку позивача. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 р. у справі № 808/3104/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит" до Вільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Постанову суду мотивовано наявністю належним чином оформленої первинної документації, яка підтверджує реальність виконання укладених угод та правомірність формування податкового кредиту та валових витрат за даними операціями. Судом зазначено про наявність експертного висновку, щодо відсутності порушень податкового законодавства та нормативно-правових актів, що регламентують бухгалтерський та податковий облік в господарській діяльності позивача.

Не погодившись з постановою суду, Вільнянською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 р. у справі № 808/3104/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не в повному обсягу встановив та дослідив обставини по справі, та не приділив уваги поясненням відповідача щодо наявності податкової інформації про сумнівність контрагентів позивача. Крім того скаржник вказує, що через юридичну дефектність товарно-транспортних накладаних не можна вважати підтвердженим фактичне постачання придбаного позивачем товару, що свідчить про безтоварність господарських операцій. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом не досліджено економічну доцільність укладених договорів купівлі-продажу ТОВ «Фаворит» у ФОП ОСОБА_4, з огляду на те, що посадовою особою позивача, а саме директором ТОВ «Фаворит» є ОСОБА_4, а отже поєднання в одній особі продавця та покупця свідчить про нікчемність укладеного правочину.

Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин справи та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, фахівцями Вільнянської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фаворіт» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за період з 01.10.2010 р. по 31.08.2013 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 331/22/25492010 від 16.12.2013 р., яким зафіксовано виявлені під час перевірки порушення, а саме:

- порушення п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 253 849,38 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, ст. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 018 395,19 грн.

Висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтувались на податковій інформації щодо перевірок контрагентів позивача, якими встановлено нереальність здійснення господарської діяльності зазначеними контрагентами. Внаслідок чого, первинні документи, надані такими контрагентами не можуть вважатись належним доказом реального здійснення господарської діяльності та правомірності їх відображення в податковому обліку.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0000611500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 007 452,19 грн., з яких 2 018 395,19 грн. за основним платежем та 989 057 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000621500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 855 598,01 грн., з яких 1 253 849,38 грн. за основним платежем та 601 748,63 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000631500, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 81 474 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пояснень представника позивача за перевіряємий період ТОВ «Фаворит» мало господарські відносини з ПП «Грант ЗГО», ТОВ «Агро-Ера», ПП «Украгро-Трейд», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Авіс Фарм» (ПП «Калка»), ТОВ «Калев» (ПП «Зернопром»), ТОВ «Норт Вест 2012».

Так, між ТОВ «Фаворит» (Покупець) та ПП «Грант-ЗГО» (Продавець) укладено договори купівлі-продажу №0115-11 від 04.01.2011 року та №3101 від 31.01.2011 року, відповідно до умов яких Продавець передає, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (жмих соняшника, соя). Відповідно до видаткових накладних позивачем за даними угодами отримано товару на загальну суму 241 700 грн., у т.ч. ПДВ 40 283,33 грн. Витрати за даним договором на суму 201 416,67 грн. віднесено до складу валових за І квартал 2011 року. Сплачена сума ПДВ віднесено до складу податкового кредиту за січень 2011 року.

Між ТОВ «Фаворит» (Покупець) та ПП «Агро-Ера» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №ДГ-01/01 від 01.01.2011 року, відповідно до умов якого Продавець передає, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (сільгосппродукція). Відповідно до видаткових накладних позивачем за даною угодою отримано товару за серпень 2011 року на загальну суму 547 808 грн., у т.ч. ПДВ 91 301,33 грн. Витрати за даним договором на суму 456 506,67 грн. віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування. Сплачена сума ПДВ віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року.

Між ТОВ «Фаворит» (Покупець) та ПП «Украгро-Трейд» (Постачальник) укладено договори поставки №04/11/11-ІІ від 04.11.2011 року та №26/11/11-ІІ від 26.11.2011 року, відповідно до умов яких Постачальник постачає, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (жмих соняшника, запчастини). Відповідно до видаткових накладних позивачем за даною угодою отримано товару за листопад 2011 року на загальну суму 279 989 грн., у т.ч. ПДВ 46 664,83 грн. Витрати за даним договором на суму 233324,17 грн. віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування. Сплачена сума ПДВ віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2011 року.

Між ТОВ «Фаворит» (Покупець) та ФОП ОСОБА_4 (Продавець) укладено договори купівлі-продажу від 26.12.2011 р. № 163; від 26.12.2011 р. № 164; від 28.12.2011 р. № 171; від 03.03.2012 р.; від 23.03.2012 р.; від 05.04.2012 р.; від 05.04.2012 р.; від 11.04.2012 р.; від 17.04.2012 р.; від 18.04.2012 р.; від 26.04.2012 р.; від 30.05.2012 р.; від 31.05.2012 р.; від 05.06.2012 р.; від 07.06.2012 р.; від 18.06.2012 р.; від 06.09.2012., відповідно до умов яких Постачальник постачає, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (люпин, олія соєва, жмих соєвий). Відповідно до видаткових накладних позивачем за даною угодою отримано товару за період з грудня 2011 року по вересень 2012 року на загальну суму 3 021 591,20 грн., у т.ч. ПДВ 503 603,54 грн. Витрати за даним договором на суму 2 517 987,66 грн. віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування. Сплачена сума ПДВ віднесено до складу податкового кредиту за період з квітня 2011 року по січень 2012 року.

Між ТОВ «Фаворит» (Покупець) та ТОВ «Авіс Фарм» (ПП «Калка») (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №А-19/11/12-Ф від 19.11.2012 року, відповідно до умов Продавець передає, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (соя). Відповідно до видаткових накладних позивачем за даною угодою отримано товару за листопад 2012 року на загальну суму 2 439 103,33грн., у т.ч. ПДВ 487 820,67грн. Витрати за даним договором на суму 1 951 282,66 грн. віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування. Сплачена сума ПДВ віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2012 року.

Між ТОВ «Фаворит» (Покупець) та ПП «Зернопром» (ТОВ «Калев») (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № З-25/01/13-Ф від 25.01.2013 року, відповідно до умов яких Продавець передає, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (соя, олія соняшникова). Відповідно до видаткових накладних позивачем за даною угодою отримано товару за січень 2013 року на загальну суму 1 339 591,25 грн., у т.ч. ПДВ 269 918,25грн. Витрати за даним договором на суму 1 069 673 грн. віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування. Сплачена сума ПДВ віднесено до складу податкового кредиту за січень 2013 року.

Між ТОВ «Фаворит» (Покупець) та ТОВ «Норт Вест 2012» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 25/02-НВ від 25.02.2013 року, відповідно до умов яких Продавець передає, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (соя, олія соєва, люпин). Відповідно до видаткових накладних позивачем за даною угодою отримано товару за 2013 року на загальну суму 2 894 016,19 грн., у т.ч. ПДВ 578 803,27 грн. Витрати за даним договором на суму 2 315 212,92 грн. віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування. Сплачена сума ПДВ віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2013 року.

За результатами перевірки, внаслідок виявлення розбіжностей в результатах автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, податковим органом виявлено розбіжності між сумами сформованого позивачем податкового кредиту та задекларованими податковими зобов'язаннями його контрагентів. Враховуючи часткову відсутність товарно-транспортних накладних, відповідач дійшов висновку про відсутність підтвердження фактичного постачання товару та відповідно реального характеру виконання укладених господарських угод, внаслідок чого, на думку контролюючого органу позивачем протиправно занижено податок на прибуток на загальну суму 1 253 849,38 грн., у т.ч. по періодам: за І квартал 2011 р. на загальну суму 50 354,17 грн.; за III квартал 2011р. на загальну суму 86 257,51 грн.; за IV квартал 2011 р. на загальну суму 116 621,89 грн.; за І квартал 2012р. на загальну суму 86 289,32 грн.; за II квартал 2012р. на загальну суму 356 248,49 грн.; за III квартал 2012р. на загальну суму 45 866,27 грн.; за IV квартал 2012р. на загальну суму 512 211,73 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 81 474 грн., в т.ч. за III квартал 2011 року в сумі 81 474 грн. та занижено податку на додану вартість на загальну суму 2 018 395,19 грн., у т.ч. за січень 2011р. в сумі 21 287,26грн., за лютий 2011р. в сумі 18 996,07грн., за серпень 2011р. в сумі 91 301,33 грн., за листопад 2011р. в сумі 46 664,83 грн., за грудень 2011р. в сумі 38 450,7 грн., за березень 2012р. в сумі 82 180,17 грн., за квітень 2012р. в сумі 232 622,33 грн., за травень 2012р. в сумі 28 773,67 грн., за червень 2012р. в сумі 77 894,33 грн., за вересень 2012р. в сумі 43 682,33 грн.; за листопад 2012р. в сумі 487 820,67 грн., за січень 2013р. в сумі 269 918,25 грн., за лютий 2013р. в сумі 133 832,67 грн., за березень 2013р. в сумі 165 447,42 грн., за квітень 2013р. в сумі 200 348,67 грн., за травень 2013р. в сумі 25 648 грн., за червень 2013р. в сумі 23 498,33 грн., за липень 2013р. в сумі 5 467,33 грн., за серпень 2013р. в сумі 24 560,83 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки податкового органу з огляду на наступне.

Так положеннями абз.1 п.138.2.ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, якими підтверджуються реальність господарських операцій, а саме: договори поставки та купівлі-продажу, акти прийому-передачі товару, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, специфікації до договорів та платіжні доручення, довіреності на отримання товару.

Використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаної господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності угоди (договору поставки), використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

При цьому, органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Щодо доводів скаржника про те, що правочини між ТОВ «Фаворіт» та контрагентами - постачальниками по ланцюгу постачання здійснені без мети настання реальних наслідків, то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент чи контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Посилання скаржника ні відсутність частини товарно-транспортних накладних, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відсутність частини первинних документів або недоліки їх оформлення, не можуть свідчити про нереальність здійснення господарської діяльності за умови встановлення руху активів платника податків та зміни майнового стану внаслідок вчинених господарських операцій.

Доводи відповідачащодо непідтвердженості дійсного виконання зазначених вище господарський операцій на підставі того, що в акті перевірки зазначено про те, що відповідно до «Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» виявлено розбіжності між сумами податкових зобов'язань з ПДВ даних підприємств та ТОВ «Фаворіт», колегія суддів відхиляє, оскільки саме по собі неналежне відображення у податковій звітності продавця тих чи інших показників по господарських операціях не може бути підставою для донарахування додаткових податкових зобов'язань по таких господарських операціях покупцю.

Висновки податкового органу щодо економічної недоцільності угод між ТОВ «Фаворіт» та ФОП ОСОБА_4 внаслідок того, що директором Товариства є ОСОБА_4, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки реальність укладених правочинів підтверджена належним чином сформованою первинною документацією, ТОВ «Фаворіт» та ФОП ОСОБА_4А є різними суб'єктами господарювання, що мають різні, належні лише ним реквізити та ведуть окрему господарську діяльність. Нормами податкового законодавства не закріплено будь-якого обмеження щодо оподаткування господарської діяльності в залежності від особи засновника суб'єкта господарювання.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 р. у справі № 808/3104/14 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 р. у справі № 808/3104/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко