Ухвала суду № 43029367, 24.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/17055/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Луцак А.В.,

розглянувши касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року

у справі №0870/2386/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Російсько-Українське спільне Науково-виробниче підприємство «Агрінол»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

за участі Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Російсько-Українське спільне Науково-виробниче підприємство «Агрінол» звернулось до суду з позовною заявою до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, за участі Прокуратури Запорізької області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000652310/0 від 20.03.2009 року.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), що призвело до безпідставного збільшення ТОВ «НВП «Агрінол» суми податкового кредиту за період з жовтня 2007 року по липень 2008 року та за вересень 2008 року, і, як наслідок, завищення бюджетного відшкодування за вказані періоди на загальну суму 2264781,36 грн.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2009 року № 0000652310/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2264781,00 грн.

Крім того, у зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки ТОВ «НВП «Агрінол» відшкодовано на суму 1344752,00 грн., то відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III) товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 1344752,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 234067,00 грн.

На думку податкового органу, господарські операції, укладені між позивачем та TOB «НВО «Агрінол», не мали товарного характеру за ланцюгом постачання, а подальша реалізація товару на експорт здійснена позивачем за ціною нижчою, ніж ціна його придбання.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Факт реальної поставки товару та подальша його реалізація на експорт підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, вантажно-митними деклараціями та ін.

Відсутність необхідності переміщення товару, що виключає надання актів прийому-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання нафтопродуктів, підтверджена схемою промислової території підприємств (постачальника та покупця) розташування виробництва, ємкісного парку, залізнодорожньої колії, та здійсненням завантаження (наливу) продукції насосним обладнанням.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі № 2188/09/0870, яка набрала законної сили, встановлено реальність господарських операцій по придбанню ТОВ «НВП «Агрінол» (попередня назва ТОВ «РУ НВП «Агрінол») у товаровиробника продукції та поставки її на експорт у вересні 2008 року.

Крім того, як правильно зазначили суди, податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування валових витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на валові витрати по операціям з такими контрагентами.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів про безпідставність доводів відповідача про те, що сума розміру зменшення податкового кредиту TOB «РУ НВП «Агрінол» має розраховуватися з урахуванням «питомої ваги» поставки готової продукції на користь TOB «РУ НВП «Агрінол» у податковому зобов'язанні TOB «НВО «Агрінол», оскільки податковим органом не встановлено жодних порушень з боку TOB «НВО «Агрінол», як постачальника нафтопродуктів, при обчисленні ним суми податкових зобов'язань. Застосування непрямих методів розрахунку податкового зобов'язання передбачено Законом №2181-III, яке відбувається лише у випадках, що прямо визначені п.4.3 ст. 4 названого Закону.

Щодо тверджень відповідача про реалізацію товару на експорт за ціною нижче ціни придбання, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону № 168/97-ВР договірна (контрактна) вартість товарів не повинна бути вище рівня звичайних цін більше, ніж на 20 відсотків. У разі, якщо звичайна ціна на товари перевищує договірну ціну на такі товари більше, ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів визначається за звичайними цінами.

Різниця між контрактними цінами по придбанню TOB «РУ НВП «Агрінол» готової продукції на території України з цінами реалізації цієї продукції на експорт не дає підстав для застосування звичайних цін. В акті перевірки відсутні висновки щодо такого порушення з боку TOB «РУ НВП «Агрінол», як придбання чи реалізація продукції нижче рівня звичайних цін.

При цьому, колегія суддів зазначає, що укладання позивачем вищезазначених договорів купівлі-продажу свідчить про направленість діяльності на отримання доходу, яка визначає останню як господарську. Однак, господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Також колегія суддів зазначає, що податковим органом не було враховано, що експортні операції обліковуються за нульовою ставкою ПДВ, у зв'язку з чим ціна продажу товару без урахування ПДВ є вищою, ніж ціна його придбання, що підтверджується первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, і свідчить про фактичне отримання позивачем доходу від загального обсягу господарських операцій.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року у справі №0870/2386/12 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписСірош М.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 27.02.2015 р.