Ухвала суду № 43029355, 04.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2015 р. м. Київ К/800/68692/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ-Магістраль" (далі - Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014

у справі № 826/17663/13-а

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 19.07.2013 № 0004102220, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 58311 грн. (у тому числі 46649 грн. за основним платежем та 11662 грн. за штрафними санкціями).

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 прийняті у справі судові акти було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою ретельної перевірки реальності виконання господарських операцій з поставки транспортно-експедиційних послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Ариал» (далі - ТОВ «Ариал»).

За наслідками нового розгляду постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2014 позов задоволено повністю з тих мотивів, що виконання спірних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які відображають зміст цих операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що подані платником первинні документи не відображають змісту розглядуваних операцій відповідно до умов договору від 03.12.2013 № 03/12 та не є достатнім документальним підтвердженням реальності розглядуваних операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято ДПІ за наслідками проведення виїзної позапланової перевірки Товариства щодо правильності нарахування, сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012 по 31.12.2012.

Результати цієї перевірки викладені в акті від 05.07.2013 № 221/22-222-36240675, в якому відображено висновок податкового органу про незаконне включення платником до податкового кредиту ПДВ у ціні експедиційних послуг, придбаних у ТОВ «Ариал» за договором про надання послуг від 03.12.2012 № 03/12, у зв'язку з безтоварним характером цих операцій. Наведене, за висновком податкового органу, підтверджується фіктивним характером діяльності названого контрагента (який відсутній за місцезнаходженням, не має необхідного штату працівників відповідної кваліфікації, основних фондів для виконання розглядуваних поставок), а також відсутністю належним чином оформлених первинних документів, які б дозволяли встановити зміст спірних операцій та порядок їх фактичного виконання.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підставі наведених правових норм суди обох попередніх інстанцій цілком обґрунтовано сформували правову позицію, відповідно до якої податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Втім суди дійшли різних висновків щодо достатності поданих платником документів для підтвердженості його права на податковий кредит.

Так, суд першої інстанції визнав достатнім свідченням вказаного факту подані платником заявки, залізничні накладні, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), виписки з банківських рахунків Товариства.

При цьому судом було встановлено, що розглядувані транспортно-експедиційні послуги були придбані позивачем у ТОВ «Ариал» з метою виконання своїх договірних зобов'язань з організації перевезення вантажів залізницею перед клієнтами - товариством з обмеженою відповідальністю «АСТІ», товариством з обмеженою відповідальністю «Росток-трейд», товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-Агро». Сезонний характер попиту на вказані послуги обумовлює економічну доцільність для позивача у залученні контрагентів для здійснення вказаних послуг за наявності замовлень, замість постійного утримання штату працівників, основних фондів для виконання таких замовлень.

У той же час суд апеляційної інстанції зазначив, що представлені платником документи не підтверджують виконання ТОВ «Ариал» усього комплексу обов'язків, визначених у пунктах 2.1, 2.2 договору про надання послуг від 03.12.2012 № 03/12.

Втім зміст господарської операції не обов'язково має відтворювати зміст договору; адже в останньому викладається перелік усіх зобов'язань сторони за договором, тоді як виконання лише частини з них може утворювати завершену господарську операцію та породжувати відповідні їй податкові наслідки.

Слід зазначити, що підтвердженням даних податкового обліку є первинні документи. При цьому законодавець свідомо відмовився від встановлення конкретного переліку документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування; нормативне закріплення переліку таких документів призвело б до обмеження прав платника.

А відтак, оскільки подані Товариством документи дозволяють встановити необхідні для цілей оподаткування відомості щодо змісту розглядуваних операцій, їх учасників, вартості поставлених послуг, то підстави для висновку про недостатність цих документів відсутні.

Необґрунтованими є і посилання апеляційного суду на окремі недоліки в заповненні залізничних накладних. Адже власне незаповнення в деяких документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність деталізованого опису порядку виконання операції (як-от конкретного шляху спрямування вантажу) не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Здійснений податковим органом аналіз господарської діяльності ТОВ «Ариал» може свідчити лише про можливі порушення цим контрагентом норм ПК України, цивільного та господарського законодавства, однак не спростовує реальності господарських операцій між Товариством та задекларованим контрагентом та не є доказом здійснення ними узгоджених дій, позбавлених економічного змісту та спрямованих на штучне, без реальної господарської мети, створення умов для зменшення оподаткування.

Адже відсутність контрагента за юридичною адресою, вказаною в установчих документах, свідчить лише про недотримання цим контрагентом порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того, що послуги насправді не поставлялися позивачеві.

Так само і відсутність у постачальника власних трудових ресурсів та основних фондів не перешкоджає виконанню розглядуваних операції із залученням необхідних ресурсів на договірних умовах.

З урахуванням викладеного у апеляційного суду не було підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ-Магістраль" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі № 826/17663/13-а скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 826/17663/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько