Ухвала суду № 43029316, 05.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року м. Київ К/800/39272/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Конюшка К.В.

Розваляєвої Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Український графіт" до Запорізької митниці Міндоходів, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання дій протиправними,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року позов публічного акціонерного товариства "Український графіт" задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів: №112050000/2013/000934/2 від 18.11.2013, №112050000/2013/000987/2 від 03.12.2013.

Визнано протиправними та скасовано картки відмови Запорізької митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №112050000/2013/01225, №112050000/2013/01287. Зобов'язано Запорізьку митницю Міндоходів у встановленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення публічному акціонерному товариству "Український графіт" з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів в сумі 819 122,64 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою та просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, 24.12.2012р. між ПАТ "Укрграфіт" (покупець) та фірмою "CARBON CONSTRUCTION & TRADING LIMITED" (Единбург, Великобританія) (Продавець) укладено контракт №804/1323-818/32744/34, на поставку товару визначеному в Додатку №1 (Специфікації №1), а саме прокаленного нафтового голкового коксу марки RM та RX.

Згідно умов Додаткової угоди (Специфікації) №2 від 15.04.2013 вартість товару для коксу марки RM складає 1 980 доларів США за 1 тону, для коксу марки RX - 2080 доларів США за 1 тону.

В листопаді 2013 року на виконання вказаного договору було поставлено ПАТ «Укрграфіт» партію обумовленого специфікацією товару - прокаленний нафтовий голковий кокс марки RM, в кількості 500 000,00 кг на умовах CIF UA - порт Одеса згідно Інкотермс-2000, загальна вартість партії товару становить 990 000,00 доларів США.

Для розмитнення товару до відповідача 15.11.2013 було направлено електронною поштою вантажно-митну декларацію форми МД-2№112050000/2013 та відповідний пакет документів, що підтверджує митну вартість товару, якій відповідачем було присвоєно порядковий номер №112050000/2013/030623.

До декларації позивачем було додано: картка обліку особи, що здійснювала операцію з товаром; коносамент TYORDY240 від 23.09.2013; залізнична накладна №41561309 від 12.11.2013; інвойс NCTE-13-8021/13 від 23.09.2013; контракт №804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012; додаткова угода (специфікація) №2 від 15.04.2013 до контракту; додаток №1 (специфікація) №1 від 24.12.2012 до контракту; довідка про декларування валютних цінностей; інформація про радіологічний контроль, відноситься до коносаменту; інформація про походження товару, відноситься до інвойсу; сертифікат якості товару б/н від 18.09.2013.

Відповідач надіслав позивачу запит про надіслання додаткових документів, посилаючись на приписи ч.3 ст. 53 МК України.

15 листопада 2013 року позивач на запит відповідача надав додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації - прибутковий ордер №235п від 23.09.2013; висновок про якісні характеристики товару - сертифікат якості №SAM 07/13 від 21.09.2013, виданий в порту Японії незалежною міжнародною інспекцією Nippon Kaiji Kentei Kyokai, Японія; висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару №ОИ-287 від 03.10.2013.

Інші зазначені в запиті документи (договір з третіми особами, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, копія митної декларації країни відправлення, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи, виробника товару) митниці не були надані через їх відсутність у позивача. На підтвердження неможливості їх отримання відповідачу були надані запити до продавця №34-208 від 15.11.2013 з проханням надати такі документи та відповідь продавця №11-15 від 15.11.2013 з відмовою в їх наданні.

18 листопада 2013 року позивачем було отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01225 та рішення №112050000/2013/000934/2 від 18.11.2013 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість імпортованого ПАТ "Український графіт" товару визначена відповідачем за ціною договору щодо ідентичних товарів (2а), згідно наявної у митного органу інформації та становить 2 834 доларів США за одну тону, а загальна вартість партії товару - 1 417 000,00 доларів США, що на 427 000,00 доларів США більше митної вартості товару, заявленої позивачем (990 000,00 доларів США).

Зі змісту прийнятого рішення вбачається, що на етапі перевірки митної вартості товару виникли сумніви щодо дійсної вартості товару та виявлено розбіжності, а саме контрактом від 24.12.2012 № 804/1323-818/32744/34 Додаток № 1 від 24.12.2012, за яким здійснюється зовнішньоекономічна операція, передбачено, що в кожному окремому випадку відвантаження продавець повинен надати покупцю оригінал пакувального листа та оригінал сертифіката ваги за 7 днів до прибуття судна, оригінали яких до митного оформлення надані не були.

Крім того, на підставі контракту від №804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012, Додатку №1 (Специфікації №1) та додаткової угоди від 15.04.2013 №2, в грудні 2013 року було поставлено ПАТ "Український графіт" партію обумовленого специфікацією товару - прокаленого нафтового голкового коксу марки RM, в кількості 100 000,00 кг на умовах CIF UA - порт Одеса згідно Інкотермс-2000, загальна вартість партії товару становить 98 000,00 доларів США.

Для розмитнення товару до відповідача 02.12.2013 було направлено електронною поштою вантажно-митну декларацію форми МД-2№112050000/2013 та відповідний пакет документів, що підтверджує митну вартість товару, якій відповідачем було присвоєно порядковий номер №112050000/2013/032501.

До декларації позивачем було додано: картка обліку особи, що здійснювала операцію з товаром; коносамент TYOREH660 від 20.10.2013; залізнична накладна №41931585 DSL 29/11/2013; інвойс NCTE-13-8021/4 від 20.10.2013; контракт №804/1323-818/32744/34 від 24.12.2012; додаткова угода (специфікація) №2 від 15.04.2013 до контракту; додаток №1 (специфікація) №1 від 24.12.2012 до контракту; довідка про декларування валютних цінностей; інформація про радіологічний контроль, відноситься до коносаменту; інформація про походження товару, відноситься до інвойсу; сертифікат якості товару б/н від 15.10.2013.

Відповідач надіслав позивачу запит про надіслання додаткових документів, встановлених ч.3 ст. 53 МК України.

02 грудня 2013 року позивач на запит відповідача надав додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації - прибутковий ордер №235п від 23.09.2013; висновок про якісні характеристики товару - сертифікат якості №SAM 07/13 від 21.09.2013, виданий в порту Японії незалежною міжнародною інспекцією Nippon Kaiji Kentei Kyokai, Японія; висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару №ОИ-287 від 03.10.2013. Інші зазначені в запиті документи (договір з третіми особами, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, копія митної декларації країни відправлення, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи, виробника товару) митниці не були надані через їх відсутність у позивача. На підтвердження неможливості їх отримання відповідачу були надані запит до продавця №34-208 від 15.11.2013 з проханням надати такі документи та відповідь продавця №11-15 від 15.11.2013 з відмовою в їх наданні.

03 грудня 2013 року позивачем було отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2013/01287 та рішення №112050000/2013/000987/2 від 03.12.2013 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість імпортованого ПАТ "Український графіт" товару визначена відповідачем за ціною договору щодо ідентичних товарів (2а), згідно наявної у митного органу інформації та становить 2 834 доларів США за одну тону, а загальна вартість партії товару - 283 400,00 доларів США, що на 85 400,00 доларів США більше митної вартості товару, заявленої позивачем (990 000,00 доларів США), в зв'язку з чим позивачем було подано до відповідача нову МД №1120500/2013/032685 від 03.12.2013 та сплачено митні платежі.

Зі змісту прийнятого рішення вбачається, що на етапі перевірки виявлено деякі розбіжності, а саме контрактом від 24.12.2012 № 804/1323-818/32744/34 Додаток №1 від 24.12.2012, за яким здійснюється зовнішньоекономічна операція, передбачено, що в кожному окремому випадку відвантаження продавець повинен надати покупцю оригінал пакувального листа та оригінал сертифіката ваги за 7 днів до прибуття судна, оригінали яких до митного оформлення надані не були.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів, у зв'язку з чим винесені митним органом картки відмови та рішення про коригування митної вартості є протиправними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на їх правомірність та обґрунтованість та вбачає за доцільне зазначити про таке.

Згідно частин 1, 3 статі 318 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4465-VI (далі по тексту Митний кодекс України), митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також у відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що до вантажних митних декларацій (МД-2 №112050000/2013 від 15.11.2013р., МД-2 №112050000/2013 від 02.12.2013р.) позивачем надано повний перелік документів, який передбачений ч.2 ст.53 МК України та який необхідний для перевірки розрахунку митної вартості і правомірності застосування першого методу визначення митної вартості.

Як вбачається із запитів відповідача, митним органом витребувались додаткові документи з огляду на те, що по МД-2 № 112050000/2013 від 15.11.2013р. та МД-2 №112050000/2013 від 02.12.2013р. подані декларантом документи нібито містять розбіжності, а саме: контрактом від 24.12.2012 № 804/1323-818/32774/34 Додаток № 1 від 24.12.2012, за яким здійснюється зовнішньоекономічна операція, передбачено, що в кожному окремому випадку відвантаження продавець повинен надати покупцю оригінал пакувального листа та оригінал сертифіката ваги за 7 днів до прибуття судна. Проте, до митного оформлення оригінал пакувального листа та оригінал сертифіката ваги не надається.

Тобто, як вірно враховано судами, відповідачем було витребувано додаткові документи без достатніх на це правових підстав, оскільки в жодному із повідомлень на адресу декларанта митним органом не зазначено тих обставин, які б свідчили про те, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

При цьому посилання відповідача на ненадання декларантом пакувального листа та оригінал сертифіката ваги взагалі є безпідставними, оскільки необхідність подання таких документів не передбачена ч.2 ст.53 МК України і вказані документи жодним чином не можуть вплинути на визначення числового значення митної вартості товару.

Встановивши такі обставини справи, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на неправомірність дій відповідача, які полягають у безпідставному витребуванні додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2013/000934/2 від 18.11.2013 р., яким коригувалася митна вартість по МД-2 № 112050000/2013 від 15.11.2013р., рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2013/000987/2 від 03.12.2013 р., яким коригувалась митна вартість по МД-2 № 112050000/2013 від 02.12.2013р., підставами для їх прийняття зазначено - ненадання декларантом додаткових документів, які були витребувані митницею.

Оскільки, судами обґрунтовано вказано на неправомірність дій митниці щодо витребування додаткових документів та відсутності інших аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, то правильними по суті є і висновки суду щодо протиправності рішень про коригування митної вартості, адже підставами для їх прийняття фактично став факт ненадання декларантом витребуваних (безпідставно) додаткових документів.

Наслідком визнання протиправності рішень про коригування митної вартості товарів є визнання протиправними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки підставами для їх прийняття слугували саме рішення про коригування митної вартості товарів.

Поряд з цим, колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання митниці скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення підприємству з Державного бюджету України надміру сплачених митних платежів в сумі 819 122,64 грн.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач звертався до митного органу із заявами про повернення з Державного бюджету України надміру сплачених митних платежів, натомість, листами від 12.12.2013 р. №07.1-02-10-24/4413 та від 28.11.2013 р. № 07.1-02-10-24/4090 відповідачем було відмовлено у вчиненні дій щодо повернення надміру сплачених митних платежів.

У відповідності з п. 1 Розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 за № 1097/14364), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Тобто, цей порядок передбачає самостійне добровільне звернення суб'єкта господарювання з заявою для повернення помилково та/або надмірно сплачених коштів. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, можливе ініціювання проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Встановивши обставини, які свідчать про надміру сплачені суми митних платежів, факт звернення позивача з заявами до митниці про повернення таких платежів, а також відмову митного органу у вчиненні таких дій, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача необхідне зобов'язати відповідача в установленому законодавством порядку скласти та направити органу Державного казначейства України висновок про повернення ПАТ "Український графіт" з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у розмірі 819 122,64 грн.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлені обставини справи, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: