Ухвала суду № 43029280, 04.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2015 р. м. Київ К/9991/14418/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - Інспекція)

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012

у справі № 2а/1770/3904/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та інвестиції" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2011 № 0002522342.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 у позові відмовлено з посиланням на фіктивність господарських операцій з придбання позивачем проектних робіт у товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Технолоджі» (далі - ТОВ «Гранд Технолоджі»), що виключає законність відображення цих операцій у податковому обліку позивача.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що реальність виконання спірних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, складеними особою з достатнім обсягом правоздатності.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду зі спору.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Інспекції з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Гранд Технолоджі» за період з 01.06.2008 по 31.12.2008.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 29.07.2011 № 970/23-100/32936186, в якому викладено висновок про фіктивний характер операцій з придбання позивачем проектних робіт у рамках господарських правовідносин з названим контрагентом, що виключає право Товариства на формування податкового кредиту за цими операціями.

Вказаний висновок податкової інспекції мотивований посиланням на відсутність у цього постачальника матеріально-технічної бази (виробничих та складських приміщень, транспортних засобів тощо) та працівників відповідної кваліфікації для фактичного виконання розглядуваних проектних робіт, а також на протиправний характер діяльності спірного постачальника, яка полягала у супроводженні грошових потоків і створенні штучного документообігу з метою імітації поставок та створення завдяки цьому сприятливих податкових наслідків.

Наведені обставини стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 8125 грн. (у тому числі 6000 грн. за основним платежем та 1625 грн. за штрафними санкціями).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Досліджуючи відповідність сформованого позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «Гранд Технолоджі» наведеним вимогам, суд першої інстанції встановив, що за договором підряду на виконання проектних робіт від 02.10.2008 № 2/10 названий постачальник зобов'язався розробити, виконати та передати позивачеві проектні роботи чотирьох індивідуальних щитових розбірних житлових будинків для серійного виробництва. Виконання цих робіт оформлено складенням актів прийому-передачі наданих робіт, податкових накладних; розглядувані роботи були оплачені позивачем шляхом видачі простого векселя. Також до матеріалів справи залучено ескізні проекти та робочі проекти нібито поставлені позивачеві за наслідками здійснення спірних операцій.

Повно та всебічно вивчивши наведені докази, а також заявлені сторонами доводи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Інспекцією підтверджена позиція та встановлена сукупність обставин, що свідчать про одержання позивачем необґрунтованої податкової вигоди за операціями з ТОВ «Гранд Технолоджі», позаяк характер діяльності цього контрагента та порядок виконання розглядуваних операцій підтверджує їх фіктивність.

Вказані факти засвідчені й показаннями керівника ТОВ «Гранд Технолоджі» ОСОБА_1 (допитаного як свідка Київським окружним адміністративним судом на виконання судового доручення), який підтвердив, що ніяких робіт вказане товариство не виконувало, зміст проектних робіт йому невідомий, та зазначив про відсутність у перевіреному періоді у ТОВ «Гранд Технолоджі» як власних, так і залучених на інших умовах працівників для виконання цих робіт.

За таких обставин суд правомірно відмовив Товариству у задоволенні заявлених позовних вимог.

Між тим, апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення позову, послався на те, що реальність виконання спірних господарських операцій підтверджена документально. При цьому апеляційним судом не було встановлено нових обставин та не спростовано факти та висновки, на яких ґрунтується рішення суду першої інстанції зі спору.

Фактично, заперечуючи проти висновків суду першої інстанції, апеляційний суд обмежився посиланням на формальну відповідність поданих платником документів вимогам податкового законодавства та наявність у його контрагента податкової та господарської правосуб'єктності, що, однак, не є достатнім свідченням реальності господарської операції.

В силу статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вправі скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне задовольнити.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 у справі № 2а/1770/3904/11 скасувати.

3. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 у справі № 2а/1770/3904/11 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько