Ухвала суду № 43029174, 24.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/24905/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Ланченко Л. В. Титенко М. П. Галкін В. Ю. Українська Т. О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів -Центральний офіс з обслуговування великих платниківна постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 рокуу справі№ 826/15449/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платниківпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2013 року у справі № 826/15449/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 18.09.2013 року № 0001054120 та № 0001044120.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 9, 69, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Укртрансгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інжинірингова компанія «Будинок Металу» за лютий, березень, квітень, червень, серпень, жовтень 2012 року, з ТОВ «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт» за квітень, червень, липень, серпень 2012 року та з ПП «Ястреб» за період з січня по грудень 2012 року складено акт від 30.08.2013 року № 1055/41-20/30019801, яким зафіксовано порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 1 724 388,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування ПДВ за грудень 2012 року на 16 846,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.09.2013 року № 0001054120, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16 846,00 грн., № 0001044120, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 2 586 582,00 грн., з яких 1 724 388,00 грн. - за основним платежем, 862 194,00 грн. - за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «Інжинірингова компанія «Будинок Металу», ТОВ «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт», ПП «Ястреб».

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів про закупівлю товарів за державні кошти від № 023 від 15.07.2011 року, № 024 від 13.07.2011 року, № 025 від 20.07.2011 року та № 026 від 15.07.2011 року, укладених ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз Україна» (правонаступником якої є ПАТ «Укртрансгаз»), в особі Будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд» та ТОВ «Інжинірингова компанія «Будинок Металу», підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, картами складського обліку матеріалів, актами списання товару, прибутковими ордерами.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями. За наслідками поставки контрагентом позивачу виписані податкові накладні, які за змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Реальність виконання договору № 17/10/11 від 17.10.2011 року по ремонту актового залу інженерно-лабораторного корпусу інституту транспорту газу в м. Харкові по вул. Маршала Конєва, 16, укладеного позивачем в особі філії «Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу» та ТОВ «ТП «Агронафтопродукт», підтверджується відомостями ресурсів та розрахунки загальновиробничих витрат до договірної ціни, локальними кошторисами, актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) форми КБ-3, в яких розкривається номенклатура, види, обсяг та вартість конкретних будівельних робіт та виробничих витрат.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками.

За наслідками поставлених послуг контрагентом позивача виписано останньому податкові накладні, які за змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів, укладених позивачем з ПП «Ястреб» про надання послуг з розслідувань і забезпечення безпеки на об'єктах філій ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз Україна» (правонаступником якої є ПАТ «Укртрансгаз») «Прикарпаттятрансгаз», «Харківтрансгаз», «Будівництво газопроводу «Джанкой-Феодосія-Керч», «Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу», ВРТП «Укргазенергосервіс» та «Агрогаз» № 110405688 від 22.04.2011 року № 110405687 від 22.04.2011 року, № 110405686 від 22.04.2011 року, № 1111061134 від 15.11.2011 року, № 1111061135 від 15.11.2011 року, № 104/111209972 від 26.12.2011 року, № 1112221028 від 27.12.2011 року, № 18/11-180 від 17.11.2011 року, № 18/11-117/110710947 від 26.07.2011 року, № 41/110210423 від 18.02.2011 року, № 1112231059 від 14.12.2011 року, підтверджуються актами здачі-приймання послуг, платіжними дорученнями, актами обстеження технічного стану об'єктів, звітами по охороні об'єктів, актами здачі-прийому об'єктів під охорону,

За фактом поставлених послуг контрагентом виписано позивачу податкові накладні, які за змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Посилання відповідача на матеріали зустрічних звірок та обставини, встановлені в актах перевірок зазначених контрагентів, обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанції, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій за умови наявності інших документів, які спростовують такі доводи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання господарських операцій в спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів -Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року у справі № 826/15449/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Л. В. Ланченко