Ухвала суду № 43029093, 25.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2015 р. м. Київ К/800/66148/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014

у справі № 810/4015/14

за позовом споживчого товариства "Віктан" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2011 № 0000372305/172.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2014 прийняті у справі судові акти скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою встановлення, яку суму готівки не було оприбутковано позивачем за період з 01.03.2010 по 01.03.2011, для обчислення суми штрафних санкцій, яка підлягає застосуванню до Товариства.

За наслідками нового розгляду справи постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, позов задоволено.

У прийнятті цих рішень попередні судові інстанції виходили з того, що наявні у справі докази не дозволяють достовірно встановити суму неоприбуткованих позивачем готівкових коштів у розглядуваному періоді.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник наголошує на незаконності звільнення позивача від відповідальності у вигляді оспорюваного штрафу за наявності установленого та документально підтвердженого факту порушення Товариством вимог пункту 2.6

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги ДПІ, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що 15.02.2011 працівниками ДПІ було проведено фактичну перевірку належного позивачеві магазину-кафе, під час якої було виявлено неоприбуткування Товариством в установленому порядку готівкових коштів у загальній сумі 115 654,80 грн. за період з 30.06.2008 по 14.02.2011.

Зміст виявленого правопорушення полягає в тому, що фіскальні звітні чеки за вказаний період, які були роздруковані з реєстратора розрахункових операцій з фіскальним номером 1016001496, зберігалися Товариством у КОРО, зареєстрованій на інший реєстратор розрахункових операцій (з фіскальним номером 1016000686), який знято з реєстрації. Наведене стало підставою для прийняття ДПІ оспорюваного податкового повідомлення-рішення, за яким Товариству визначено 578 274 грн. штрафних санкцій.

Правильність кваліфікації податковим органом вказаних дій позивача як порушення вимог пункту 2.6 Положення № 637 вже була перевірена касаційним судом під час прийняття ухвали від 25.06.2014 з даної справи та не оспорювалася позивачем під час нового розгляду справи.

У той же час, висновок судів про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення ґрунтується виключно на неможливості відокремити суму штрафних санкцій, застосованих з дотриманням установленого законом строку (а саме - статтею 250 Господарського кодексу України, що застосовувалася до розглядуваних правовідносин до 01.01.2011), від решти нарахування. При цьому суди послалися на нечіткість залучених до матеріалів справи копій книги обліку розрахункових операцій та копій фіскальних чеків, у зв'язку з чим неможливо встановити дати видачі цих чеків та суми розрахунків.

Втім такий висновок не відповідає дійсності, позаяк з наявних у справі копій фіскальних звітних чеків та звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій вбачається відповідна інформація. Вказані документи є доказами у розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та мають використовуватися для встановлення обставин даної справи, доки їх недостовірність не спростовано.

Відповідно до пункту 4 статті 7 КАС одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкрито в частинах четвертій та п'ятій статті 11 КАС, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Тільки після того, як усі процесуальні засоби, передбачені законом, будуть вичерпані, а отримані в судовому процесі докази не дають підстав для висновку стосовно того чи іншого юридичного факту, суд вправі зробити висновок про його непідтвердженість.

Таким чином, для виконання вказівок касаційного суду, викладених в ухвалі від 25.06.2014, судам необхідно було дослідити наявні у справі докази, за необхідності призначивши експертизу у порядку частини першої статті 81 КАС для обчислення н оприбуткованої позивачем готівки період з 01.03.2010 по 01.03.2011 та суми штрафу.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій зазначених норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим та відповідно до частини другої статті 227 КАС ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 у справі № 810/4015/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько