Ухвала суду № 43029081, 23.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 січня 2015 року м. Київ В/800/56/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Рибченко А.О., Степашко О.І., Усенко Є.А., Цвіркун Ю.І.,

розглянувши заяву Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Інспекція) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014

у справі № 814/2007/13-а

за позовом приватного підприємства «ТОЭРИС»

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.11.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013 № 0010671501.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 зазначені рішення судів попередніх інстанцій у справі залишено без змін.

Інспекція звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014, в якій просить скасувати рішення усіх судових інстанцій зі спору та відмовити у позові, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, підпункту «ж» пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 у справі № 2а/0270/4188/11 та від 23.10.2014 у справі № 2а-8167/11/2070.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 30.09.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України виходив з того, що податковим органом не доведено факту включення платником до податкового кредиту сум ПДВ у ціні основних фондів, що перебували на балансі позивача на час анулювання його реєстрації платником ПДВ, у зв'язку з чим підстави для визначення позивачеві податкових зобов'язань в порядку підпункту «ж» пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України відсутні.

У той же час у прийнятті ухвали від 23.10.2014 у справі № 2а-8167/11/2070 (на яку посилається заявник на підтвердження існування підстави у розумінні пункту 1 статті 237 КАС) Вищий адміністративний суд України виходив з того, що платником було віднесено до податкового кредиту суми ПДВ у ціні залишків запасів та основних фондів на час анулювання реєстрації його платником ПДВ.

Таким чином, ухвала Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014, про перегляд якої подана заява, та ухвала цього ж суду від 23.10.2014 у справі № 2а-8167/11/2070 прийняті за різних встановлених судами фактичних обставин справ щодо включення платником до податкового кредиту ПДВ у ціні наявних залишків запасів, що не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Посилання ж Інспекції на ухвалу від 12.04.2012 у справі № 2а/0270/4188/11 Вищим адміністративним судом України не береться до уваги, адже цією ухвалою касаційний суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прийняття касаційною інстанцією ухвали про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідні ухвали не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 237 КАС.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області у допуску справи № 814/2007/13-а до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:А.О. Рибченко О.І. Степашко Є.А. Усенко Ю.І. Цвіркун