Ухвала суду № 43028885, 26.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 р. Справа № 876/13/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Довгої О.І., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Павлчючик Н.В., відповідача Бондар Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у адміністративній справі №813/6038/14 за позовом Приватного підприємства Науково виробнича фірма «Вігтек» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Науково виробнича фірма «Вігтек» звернулось із позовом до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2014 р. №0000712200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення № 0000712200 від 21.08.2014 року Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з державного бюджету України на користь Приватного підприємства Науково виробнича фірма «Вігтек» 182,70 грн. судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема посилається на встановлені перевіркою факти порушень позивачем податкового законодавства та зазначає, що у контрагента позивача - ТзОВ «Екотехнік-СТР» відсутні виробничі потужності та трудові ресурси, що унеможливлює виконання ним умов договору та крім того відсутні довіреності на отримання ТМЦ, товарно-транспортні накладні. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав вказаних у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. З 28.07.2014р. по 01.08.2014р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за наслідками якої був складений акт від 08.08.2014р. №241/2200/32602078 «Про результати проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «НВФ «Вігтек» (код ЄДРПОУ 32602078) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Екотехнік-СТР» (код ЄДРПОУ - 38473292) за листопад 2013».

За результатами перевірки складено Акт, яким встановлено порушення позивачем п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит за листопад 2013р. в сумі 17550 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Екотехнік-СТР», що призвело до заниження ПДВ за листопад 2013 р. на 17550 грн.

З цієї підстави винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.08.2014р. №0000712200 на суму 21938 грн., у т.ч. 17550 грн. - основний платіж, 4388 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що оскаржене податкове повідомлення - рішення відповідачем винесено необґрунтовано та безпідставно, тому підлягає скасуванню, що стосується дій відповідача, то позивачем не надано жодних доказів їх протиправності.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між ПП «НВФ «Вігтек» (покупець) та ТзОВ «Екотехнік-СТР» (продавець) укладені договори купівлі-продажу деталей, вузлів, механізмів та запасних частин до підйомно-ліфтового обладнання №08-11/2013 від 08.11.2013 року, та №10-11/13 від 11.11.2013 року (а.с.29;30), згідно із якими продавець зобов'язався продати деталі, вузли, запасні частини, механізми підйомно-ліфтового обладнання, визначені в накладних за цінами, визначеними в рахунках.

При цьому, згідно із п. 3.2. договорів, поставка здійснюється за домовленістю сторін.

На виконання договорів позивач отримав обладнання, що підтверджується видатковими накладними № 2907 від 29 листопада 2013 року на суму 54000 (п'ятдесят тисяч) 00 коп. за купівлю частотного регулятора Omron у кількості трьох штук та №501 від 05 грудня 2013 року на суму 51300 грн. 00 коп. за купівлю: Лебідки в зборі у кількості одна штука; верхньої балки в зборі у кількості одна штука; причіпний пристрій у кількості одна штука; зірочки у кількості чотирнадцять штук, та отримав належним чином оформлені податкові накладні № 1903 від 19.11.2013 року та № 2907 від 29.11.2013 року.

Позивач вказані товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями про оплату вартості товару від 19.11.2013 року та 29.11.2013 року.

Доставка товару здійснювалась позивачем самостійно власним транспортним засобом, право власності на який підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ВВС 093219 зареєстрованого Львівським відділенням реєстраційно - екзаменаційної роботи ДАІ 05.12.2008 року. Перевезення товару також засвідчують подорожні листи № 25 на 29- 30 листопада та № 28 на 04 - 05 грудня 2013 року.

В основі висновків відповідача лежить посилання на відомості з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України, акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №102/26-51-22-05/38473292 від 12.02.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Екотехнік-СТР» (код ЄДРПОУ - 38473292) за період діяльності з 01.01.2013 р. - 31.01.2014 р.», яким встановлено відсутність реального здійснення операцій ТзОВ «Екотехнік-СТР» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), оскільки вказаний суб'єкт відсутній за юридичною адресою.

Крім того, Актом перевірки встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та, як наслідок завищено податковий кредит за листопад 2013 року в сумі 17550 грн. 00 коп. стало встановлене ним здійснення фінасово - господарської операції без мети настання реальних наслідків внаслідок отримання акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві №102/26-51-22-05/83473292 від 12.02.2014 Про неможливість проведення звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Екотехнік -СТР» за період 01.01.2013 р- 31.01.2014р в якому, зокрема зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Проте з такими висновками відповідача погодитись не можна з огляду на наступне.

Стаття 61 Конституції України встановлює індивідуальний характер відповідальності, з чого випливає, що позивач не несе відповідальності за можливе порушення закону зі сторони інших осіб. З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагенти не виконують свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухиляння від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Посилання апелянта на безтоварний характер операцій спростовується матеріалами справи, з яких встановлено, що договори фактично виконувались сторонами, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату вартості товару.

Що стосується непред'явлення до перевірки довіреностей на отримання ТМЦ, то накладних скріплені печатками та підписами, що підтверджує право таких осіб на здійснення операцій без довіреності.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то фізичне переміщення товару забезпечувалось позивачем, окрім того, оборотно-сальдовою відомістю, розрахунково-технологічними картами підтверджується використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності. При цьому, придбаний товар відповідає напрямку господарської діяльності позивача. Зазначеним спростовується посилання відповідача на неможливість реального виконання умов договорів зі сторони контрагента позивача. При цьому, відсутність основних засобів та трудових ресурсів у організації не позбавляє її можливості здійснювати господарську діяльність на підставі посередницьких договорів чи шляхом залучення таких ресурсів і засобів у інших суб'єктів.

Посилання апелянта на скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014 р. у справі №826/2225/14 апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки вказану постанову було скасовано з мотивів наявності у органу державної податкової служби права перевіряти суб'єктів господарювання та одночасно зазначено, що оскільки зустрічна звірка не є податковою перевіркою, то висновки податкового органу, зроблені за наслідками такої звірки, не підлягають відображенню в інформаційних базах податкового органу. Проте, сам факт оскарження контрагентом позивача дій податкового органу, незаперечний характер його адміністративної правосуб'єктності, не залежно від результату розгляду справи за його позовом спростовує посилання відповідача на фіктивний характер його створення.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскарженого податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у адміністративній справі №813/6038/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді О.І. Довга

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 03.03.2015р.