Ухвала суду № 43028796, 05.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2015 рокусправа № 808/738/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року по справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі - ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод») звернулося до суду з позовом до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ ОВП у м. Запоріжжі), в якому просить скасувати прийняті СДПІ ОВП у м. Запоріжжі 20.01.2014 року податкове повідомлення-рішення № 0000042520, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 28456,25 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 25750 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2706 грн. 25 коп.; податкове повідомлення - рішення № 0000062520, яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності, у сумі 48688,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 43010 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5678,50 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000052520, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2253 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2014 року позов задоволено, скасовано прийняті СДПІ ОВП у м. Запоріжжі 20.01.2014 року податкові повідомлення - рішення №0000042520, №0000062520, № 0000052520, на користь позивача стягнуто суму судового збору 182,70 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, СДПІ ОВП у м. Запоріжжі подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 12.12.2013 року по 23.12.2013 року СДПІ у м. Запоріжжі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "БК "ДАГАЗ" (ТОВ МАВІКС) за жовтень 2010 року, ТОВ "ІНТЕР ТЕХ-99" за березень-червень 2011 року, серпень 2011 року, ФОП Царюк Р.Г. за листопад, грудень 2010 року, ТОВ "Аріана" за березень 2011р., НВПП "УТЕК" за грудень 2012р., ТОВ "ІСТ ЛОУД ГРУП" та ТОВ Завод "Спецлит'є" за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт № 318/25-00/01056273 від 27.12.2013 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи

п. 5.1. ст.5, пп.5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2, п. 8.1, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року зі змінами (далі Закону №334/94-ВР) та п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144 ПК України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43010 грн., за період 2010 рік , з І квартал 2011 року - ІІІ квартал 2013 року;

пп. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 3.04.1997 року (далі Закону №168/97-ВР), п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 25750 грн. за період з грудня 2010 року по серпень 2011 року.

Визначаючи позивачу грошові зобов'язання, відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ "БК "ДАГАЗ" (ТОВ МАВІКС), ТОВ "ІНТЕР ТЕХ-99", ФОП Царюк Р.Г., ТОВ "Аріана", НВПП "УТЕК", правочини з якими не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманих від інших податкових органів матеріалів перевірки контрагентів позивача ТОВ "БК "ДАГАЗ" (ТОВ МАВІКС), ТОВ "ІНТЕР ТЕХ-99", ФОП Царюк Р.Г., ТОВ "Аріана", НВПП "УТЕК" по ланцюгам постачання товарів з 3 особами , з якими позивач не мав фінансово-господарських стосунків.

На підставі акту перевірки СДПІ ОВП у м. Запоріжжі 20.01.2014 року прийняті

податкове повідомлення-рішення № 0000042520 , яким визначені податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 28456,25 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 25750 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2706 грн. 25 коп.,

податкове повідомлення - рішення № 0000062520, яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності, у сумі 48688,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 43010 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5678,50 грн.;

податкове повідомлення - рішення № 0000052520, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2253 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення оскаржені позивачем в судовому порядку.

Під валовими витратами виробництва, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 , п. 5.3.9 ст. 5 Закону N 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці ; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, Закон N 334/94 прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" у такого платника податку виникає право на формування податкового кредиту.

Згідно приписів п.138.2, 138.4 ст.138 ПК України, який почав діяти в цій частині з 01.04.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із матеріалів справи вбачається, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що між позивачем та и контрагентами ТОВ "БК "ДАГАЗ" (ТОВ МАВІКС) , ТОВ "ІНТЕР ТЕХ-99", ФОП Царюк Р.Г., ТОВ "Аріана" ,НВПП "УТЕК" укладені договори поставки товарів, серед яких поставки цегли червоної, меблів, запчастин до автомобілів, продуктів харчування, вугілля тощо.

Із матеріалів справи видно, що вищезазначені договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, оскільки здійснення поставки товарів контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року(далі Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, видатковими накладними, накладними, рахунками-фактурами, специфікаціями, актами приймання-передачі, свідоцтвами про якість, товаро-транспортними накладними, платіжними документами тощо.

Отже, позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного періоду суми послуг, отриманих від зазначених контрагентів, та мав необхідні розрахункові, видаткові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Відповідно до змісту пп. 7.4.1. та пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР, який діяв до 01.01.2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Аналогічні положення щодо формування податкового кредиту зазначені у п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 ,п. 200.2 ст. 200 ПК України , який набрав чинності з 01.01.2011року, при цьому за приписами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, податковим законодавством України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Із матеріалів справи видно, що вищезазначені договори поставки товарів з контрагентами ТОВ "БК "ДАГАЗ" (ТОВ МАВІКС) , ТОВ "ІНТЕР ТЕХ-99", ФОП Царюк Р.Г., ТОВ "Аріана", НВПП "УТЕК" були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, оскільки здійснення послуг контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

Суми ПДВ за податковими накладними, виписаними вищезазначеними контрагентами, позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб.

Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами господарських угод, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В силу викладеного є вірними висновки суду першої інстанції про відсутність порушень позивачем податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами ТОВ "БК "ДАГАЗ" (ТОВ МАВІКС) , ТОВ "ІНТЕР ТЕХ-99", ФОП Царюк Р.Г., ТОВ "Аріана", НВПП "УТЕК", та правомірність скасування винесених СДПІ ОВП у м. Запоріжжі 20.01.2014 року податкових повідомлень- рішень №0000042520, №0000062520, № 0000052520.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 182,70 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова