Ухвала суду № 43028790, 03.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5131/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Кар» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Кар» (далі - ТОВ «Євро Кар») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.03.2014 року № 0005111502 та податкову вимогу від 29.04.2014 року № 1477-25.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, з 29.03.2013 року ТОВ «Євро Кар» є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва № 200119042 про реєстрацію платника податку на додану вартість(а. с. 12).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних ТОВ «Євро Кар», задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 20.01.2014 року № 17/15-2/38559573, відповідно до якого у податковій декларації ТОВ «Євро Кар» з податку на додану вартість за листопад 2013 року зазначено, що платником розрахована сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (податкових) періодів (рядок 23.2) у розмірі 389714,00 грн (а. с. 15-19).

Під час перевірки показників вказаної податкової декларації за листопад 2013 року встановлено, що платником у рядку 23 задекларовано заявлену суму бюджетного відшкодування у розмірі 389714,00 грн, відповідно до Додатку 2 до декларації за листопад 2013 року «Довідка щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді і підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» задекларовано звітний період, у якому виникла сума жовтень 2013 року і частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах і не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 4 розрахунку бюджетного відшкодування).

Також, як вбачається із зазначеного акта перевірки, ТОВ «Євро Кар» відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, платником у рядку 18 задекларовано позитивне значення у сумі 1530,00 грн (а. с. 15-19).

За результатами перевірки, відповідач дійшов висновку, що у зв'язку з порушенням пункту 200.1, пункту 200.4, пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, ТОВ «Євро Кар» завищено значення рядка 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року у сумі 389714,00 грн.

На підставі вказаного, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2014 року № 0005111502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2013 у сумі 389714,00 грн і штрафних (фінансових) санкцій у сумі 97428,50 грн, а також складено податкову вимогу від 29.04.2014 року № 1477-25 про стягнення з ТОВ «Євро Кар» 163688,50 грн (а. с. 13,14).

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до п. 46.5. ст. 46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику .

Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, який набрав чинності 10.01.2012 року і втратив чинність 30.12.2013 року, затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (надалі - Порядок № 1492).

Згідно з пунктом 14.2. Порядку № 1492 (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) додатками до декларації, зокрема, є довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2).

У п. 4.6.4. Порядку № 1492 зазначено, що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Пунктом 4.6.5 Порядку № 1492 (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому, платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.5. статті 200 ПК України встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Тобто, дана норма містить застереження, а саме - нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.03.2014 року № 0005111502 став встановлений контролюючим органом факт зазначення ТОВ «Євро Кар» у рядку 23.2 «у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» бюджетного відшкодування у розмірі 389714,00 грн, що, на думку відповідача, є порушенням пункту 200.1, пункту 200.4, пункту 200.5 статті 200 ПК України і підпункту 4.6.4, підпункту 4.6.5 пункту 4.6 розділ V пункту 14.2 розділ ІІІ Порядку № 1492, а саме: у зв'язку з відсутністю у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки вказаний суб'єкт господарювання зареєстровано як платника податку на додану вартість менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (29.03.2013 року).

Відповідно до п. п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для задекларованого зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало придбання ТОВ «Євро Кар» основних засобів, а саме з квітня по серпень 2013 року легкових автомобілів, що підтверджується митними деклараціями (а. с. 32-34,35-36, 37-39, 40-41,42-43).

Отже, за період з квітня по серпень 2013 року ТОВ «Євро Кар» сплачено до Державного бюджету України податок на додану вартість у сумі 446 639, 52 грн.

Крім того, в матеріалах справи відсутні підтвердження щодо перевірки податковим органом тієї обставини, що позивачем формувався податковий кредит саме у зв'язку із придбанням основних засобів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2014 року № 0005111502, а тому воно підлягає скасуванню.

Також, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 29.04.2014 року № 1477-25, оскільки на час подання вказаної податкової декларації підприємству не було відомо про те, що податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 389714,00 грн за листопад 2013 року. Водночас, сума у розмірі 66260,00 грн мала бути списана з облікової картки платника, з огляду на наявність позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195,196,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 10 березня 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В. О. Аліменко

А. Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.