Ухвала суду № 43028745, 03.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14676/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова А.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Ніжинського А.С., представника відповідача - Декань М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Головного управління юстиції у місті Києві до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Головне управління юстиції у місті Києві звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № 0006931507.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено камеральна перевірка з питання своєчасності сплати податків до бюджету ГУЮ у м. Києві.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 27.08.2014р. № 693/26-55-15-07, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України внаслідок несвоєчасної сплати податку на додану вартість за квітень 2014 року.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2014 року № 0006931507 (форми «Ш»), яким на підставі ст. 126 ПК України до позивача за затримку на 4, 3 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 217808,00 грн. застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% від суми такого податкового боргу, що становить 21780,80 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

За приписами п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що податковим законодавством регламентовано зобов'язання платників податків самостійно виконувати свої податкові зобов'язання в межах строків, визначених законодавством, зокрема, шляхом сплати авансових платежів з окремих видів податків, та відповідальність суб'єктів господарювання у вигляді штрафу при несвоєчасному виконанні ними вказаних зобов'язань.

Як вбачається з Акта перевірки, затримка сплати грошового зобов'язання у розмірі 216959,50 грн. на 3 календарних дні сталась по податку на додану вартість задекларованому позивачем у декларації за квітень 2014 року від 19.05.2014р. № 9028416758, граничним терміном сплати якого є 30.05.2014р.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Згідно п. 1.15 ст. 1 вказаного Закону ініціатором є особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

В силу положень п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п. 1.29 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно п. 8.1 ст. 8 даного Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 22.05.2014р., тобто у строки встановлені п. 57.1 ст. 57 ПК України, позивачем подано до ГУ ДКС у м. Києві реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 20.05.2014р. № 727 та реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 20.05.2014р. № 808 на перерахування коштів у сумі 217270,00 грн., що підтверджується відповідними відмітками на вказаних реєстрах.

Таким чином, позивач, як бюджетна установа, подавши вказані реєстри у строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 ПК України, виконав всі належні від нього дії, для своєчасного та в повному обсязі перерахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2014 року, тобто, обов'язок позивача щодо сплати відповідної суми обов'язкового платежу припинився.

Крім того, з Акту перевірки видно, що затримка сплати грошового зобов'язання щодо решти суми у розмірі 848,50 грн. на 4 календарних дні сталась по уточнюючому розрахунку до декларації ПДВ від 19.06.204р. № 9035058297, граничним терміном сплати якого є 19.06.2014р., тобто сума штрафних санкцій становить 84,85 грн. (848,50 грн.*10%).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив такі штрафні санкції у розмірі 84,85 грн., підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи чек від 19.09.2014р.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 10.03.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.