Ухвала суду № 43028666, 03.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

іменем України

"03" березня 2015 р. справа 808/543/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Ясенова Т.І. Головко О.В.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м.Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2013 у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м.Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» 14.01.2013 звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м.Запоріжжі, в якому просить визнати протиправними і скасувати (ас3,22):

- податкове повідомлення-рішення №0000660025 від 20.09.2012 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1' 036' 708гр50коп;

- податкове повідомлення-рішення №0000670025 від 20.09.2012 про нарахування штрафних санкцій в сумі 685' 143гр.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2013 позов задоволений (ас186).

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказують, що у взаємовідносинах з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 відсутні докази реальності поставок товарів. В декларації з податку на додану вартість не відображені податкові зобов'язання в зв'язку з використанням не за цільовим призначенням товарів, ввезених на митну територію України без сплати ввізного мита (ас191).

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно акту №337/25-2/14307794 від 05.09.2012 документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «Мотор Січ» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалась в червні 2012 року, проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників в м.Запоріжжі, встановлено (ас37):

- нереальність господарських операцій у взаємовідносинах з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 За результатами перевірки, проведеної ДПІ в Комунарському районі м.Запоріжжя, ОСОБА_1 у своїй діяльності використовує працю 1 найманого працівника. Основним постачальником ОСОБА_1 було ТОВ «Декос Альянс», у якого також працює 1 особа. Відсутні документи, які підтверджують транспортування товару від ТОВ «Декос Альянс» до ОСОБА_1 Допитаний засновник і директор ТОВ «Декос Альянс» ОСОБА_2 пояснив, що ніякого відношення до товариства не має. ПАТ «Мотор Січ» завищений податковий кредит у взаємовідносинах з ОСОБА_1 в червні 2012 року на 5996гр;

- Запорізькою митницею надісланий звіт №3406/10 від 27.07.2012, згідно якого ПАТ «Мотор Січ» в червні 2012 року не за цільовим призначенням використані товари на суму 685' 143гр, ввезені в пільговому режимі. В декларації з податку на додану вартість відповідні зміни не внесені.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників в м.Запоріжжі 20.09.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення (ас33-36):

- №0000660025, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 691' 139гр, штрафні санкції 345' 569гр50коп, а всього 1' 036' 708гр50коп;

- №0000670025 від 20.09.2012 про нарахування штрафних санкцій в сумі 685' 143гр.

Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Між ПАТ «Мотор Січ» та підприємцем ОСОБА_1 укладений договір №10695/11-Д від 01.09.2011 на поставку запчастин і автомобільного обладнання. Згідно рахунків, видаткових накладних, податкових накладних, прибуткових ордерів, на адресу позивача поставлені товари для обслуговування і ремонту автотранспорту на загальну суму 35975гр54коп. Доставку товару постачальник здійснював самостійно на власному автомобілі. За придбану продукцію позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (ас73-97,152).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції правильно вказав, що за придбану продукцію у фізичної особи підприємця ОСОБА_1 позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив ПДВ у ціні продукції. Матеріальні цінності, які надійшли до ПАТ «Мотор Січ», належним чином оприбутковані та в подальшому використані у власній господарській діяльності.

Стосовно доводів апеляційної скарги про непідтвердженність взаємовідносин по так званому другому ланцюгу між підприємцем ОСОБА_1 з одного боку та ТОВ «Декос Альянс» - з іншого, колегія суддів виходить з наступного: по-перше, ПАТ «Мотор Січ» не є стороною цих взаємовідносин і ніякого відношення до них не має; по друге, відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань недійсними, які укладались за ланцюгом між попередніми посередниками. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів і послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої з безпосереднім контрагентом. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України. Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин, в судовому рішенні про визнання правочину недійсним.

Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ в ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Окружний суд дійшов обгрунтованого висновку, що реальність поставок позивачу продукції підтверджена платіжними документами про перерахунок коштів, податковими і видатковими накладними, доказами транспортування та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки. Відповідно до положень статті 200 Податкового Кодексу України, ПАТ «Мотор Січ» отримало право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначило про це в деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, реєстрація осіб як платників податку здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 та ТОВ «Декос Альянс» перебувають в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податків.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ПАТ «Мотор Січ» при придбанні продукції. Позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості», цей Закон застосовується до юридичних осіб - резидентів України, які здійснюють діяльність у галузі літакобудівної промисловості та згідно із законом мають відповідні ліцензії, а також відповідні сертифікати на право розробки або виробництва, або ремонту, або переобладнання, або модифікації, або технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів (далі - суб'єкти літакобудування) та відповідають хоча б двом з таких критеріїв: а) здійснюють розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів; б) виконують державне або оборонне замовлення на розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів; в) забезпечують виконання Україною міжнародних зобов'язань з реалізації міжнародних контрактів з розробки авіаційної техніки та авіаційних двигунів, постачання авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництва авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонту авіаційної техніки та авіаційних двигунів. Перелік суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджено тимчасові заходи державної підтримки, формує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної промислової політики, та затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до Постанови КМУ №405 від 09.06.2010, ПАТ «Мотор Січ» включений до суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки.

Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №680 від 21.07.2010 «Питання ввезення на митну територію України товарів суб'єктами літакобудування», ввезення на митну територію України товарів суб'єктами літакобудування, які підпадають під дію статті 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості», без сплати ввізного мита здійснюється до 1 січня 2016 р. за умови дотримання вимог щодо обсягів їх ввезення та цільового використання. При цьому відчуження таких товарів третім особам, крім відчуження у складі авіаційної техніки, створеної на момент затвердження їх обсягів, вважається використанням товарів не за призначенням.

Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ №680 від 21.07.2010 «Питання ввезення на митну територію України товарів суб'єктами літакобудування», Суб'єкти літакобудування подають щомісяця до 20 числа наступного періоду митному органові, що здійснив митне оформлення товарів, погоджений Міністерством промислової політики звіт про використання їх за призначенням у трьох примірниках, два з яких з відміткою про ввезення товарів надсилаються митним органом щомісяця до 25 числа наступного періоду зазначеному Державному агентству та органові державної податкової служби за місцем реєстрації такого суб'єкта. Форма звіту затверджується Державною митною службою за погодженням з Державною податковою службою.

Відповідно до пункту 4 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового Кодексу України, тимчасово, до 01.01.2016, суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості», звільняються від сплати податку на додану вартість по операціях з: ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів, крім підакцизних, що використовуються для потреб літакобудівної промисловості, якщо такі товари є звільненими від оподаткування ввізним митом згідно із підпунктом 2 пункту 4 Прикінцевих і перехідних положень Митного кодексу України; постачання на митній території України результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості. У разі порушення вимог, встановлених цим підрозділом, до платників податку - суб'єктів літакобудування застосовуються норми розділу II цього Кодексу.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що ПАТ «Мотор Січ» самостійно повідомив митні органи про використання не за цільовим призначенням товарів на суму 685' 143гр, ввезених на митну територію України без сплати ввізного мита за оформленими вантажними митними деклараціями (ас98,180). В судовому засіданні встановлено, що позивач здійснив всі необхідні платежі до бюджету (ас226-230).

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України, митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 41.1.1 статті 41 Податкового Кодексу України, митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Відповідно до частини 2 статті 282 Митного Кодексу України, в разі порушення підприємствами порядку цільового використання товарів, звільнених від оподаткування, або умов, за яких надається умовне повне або часткове звільнення від оподаткування митом, до цих підприємств, незалежно від притягнення їх посадових осіб до адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом, застосовуються норми пункту 30.8 статті 30 та статті 123 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 30.8 статті 30 та статті 123 Податкового Кодексу України, контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

З огляду на перелічені норми, колегія суддів погоджується з висновком окружного суду що питання визначення зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій при ввезені товару на митну територію України мають вирішувати митні органи.

Оскільки зобов'язання зі сплати податку на додану вартість мають відображатись в графі 47 вантажної митної декларації, повторне декларування таких самих податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість призведе до подвійного оподаткування.

В разі несплати або неправильної сплати до бюджету платежів при митному декларуванні товарів, у відповідності до статей 54, 55 Митного Кодексу України, митні органи наділені повноваженнями приймати відповідні рішення про коригування.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м.Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 03.03.2015.

В повному обсязі ухвала складена 04.03.2015.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко