Постанова № 43028413, 05.03.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"05" березня 2015 р. № 820/20788/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Большакова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "КБ "УФС" Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "КБ "УФС" Гончарова Сергія Івановича , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова Сергія Івановича (АДРЕСА_2), що полягає у невключенні даних ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий Ренійським РВ ГУМВС України в Одеській області 11,10.2010 р., адреса проживання: АДРЕСА_1) до Повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором №43681 від 03.07.2014 року банківського вкладу (депозиту) «Планер».

2. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова Сергія Івановича (АДРЕСА_2) включити дані ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий Ренійським РВ ГУМВС України в Одеській області 11.10.2010 p., адреса проживання: АДРЕСА_1) до Повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором №43681 від 03.07.2014 року банківського вкладу (депозиту) «Планер».

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова Сергія Івановича (АДРЕСА_2) надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий Ренійським РВ ГУМВС України в Одеській області 11.10.2010 p., адреса проживання: АДРЕСА_1), яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 33-Б здійснити відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий Ренійським РВ ГУМВС України в Одеській області 11.10.2010 p., адреса проживання: АДРЕСА_1) згідно до Договору №43681 від 03,07.2014 року банківського вкладу (депозиту) «Планер» зa рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

5. Судові витрати покласти на відповідачів по справі.

В обґрунтування позову вказано, що бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова Сергія Івановича (АДРЕСА_2), що полягає у невключенні даних ОСОБА_1, порушує права позивача.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання з'явилися, щодо задоволення позову заперечували у повному обсязі, посилаючись на те, що уповноважена особа Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» правомірно та обґрунтовано не включила Позивача в Перелік вкладників, визнавши Депозитний договір нікчемним, оскільки даний договір порушує публічний порядок відшкодування грошових коштів вкладникам неплатоспроможних банків, встановлений Законом про СГВФО, і суперечать інтересам держави і суспільства.

Судом встановлено, що 03.07.2014 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ» (далі за текстом - ПАТ «КБ «УФС») та ОСОБА_1 був укладений договір №43681 банківського вкладу (депозиту) «Планер» (далі за текстом - Договір №43681). Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору ПАТ «КБ «УФС», в особі начальника відділення №2 у м. Донецьку ОСОБА_3, приймає від вкладника грошові кошти в сумі 11987,49 євро у тимчасове строкове користування на строк до 08.08.2014 р. Згідно до п.1.2. Договору процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 5,75 процентів річних.

Згідно платіжного доручення № TR.57978.1060.85 від 03.07.2014 р. банк прийняв від платника ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, як вкладника, грошові кошти в сумі 11987,49 євро (193840,33 грн.) на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_3, призначення платежу «Перерахунок грошових коштів на депозитний договір № 43681 від 03.07.2014 року.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління НБУ № 491 від 14.08.2014 р. та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування № 69 від 14.08.2014 р. ПАТ «КБ «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ» було визнано неплатоспроможним та з 15.08.2014 р. в ньому було запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування на тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «УФС» - Гончарова СІ.

Відповідно до постанови Правління НБУ № 717 від 10.11.2014 р. та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування № 119 від 13.11.2014 р. з 13.11.2014 р. у ПАТ «КБ «УФС» відкликано банківську ліцензію, розпочато процедуру ліквідації банку, Уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» призначено ОСОБА_5

У відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 (надалі також Закон № 4452-VI) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Зокрема, Уповноваженою особою Фонду було вжито заходів щодо виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемних (недійсних). Для чого наказом від 30.10.2014 було створено Комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів) (копія наказу додається). За результатами роботи вказаної Комісії 10.11.2014 було складено протокол, яким запропоновано Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію визнати нікчемними правочини (договори) вкладів (депозитів), перелік яких наведено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Протоколу. З урахуванням висновків Комісії та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 237/14 від 18.11.2014, Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» наказом від 18.11.2014 № 6 було визнано нікчемними правочини (договори), згідно переліку.

Таким чином, під час перевірки було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я Позивача, надійшли внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) рахунку іншого клієнта, який володів значними коштами. Зокрема, в платіжному дорученні платником вказаний ОСОБА_4. Можемо довести до відома суду, що у ОСОБА_4 було декілька рахунків (зокрема вкладних), загальний розмір коштів на яких перевищують обмежену гарантовану державою суму відшкодування 200 000,00 грн. Детальна інформація про стан рахунку цього клієнта становить банківську таємницю в розумінні ст. ст. 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та може бути надана суду у випадку постановлення відповідної ухвали.

Додатково повідомляємо, що ОСОБА_1 був ідентифікований та введений до ОДБ ПАТ «КБ «УФС» 02.07.2014р. о 19.17, хоча операцію із зарахування коштів на вклад № 43681 було проведено 0 3.07.2014р. Крім того умовами правочину, який є предметом даного спору, не передбачено можливості перерахування коштів на рахунок вкладника іншою особою, що також підтверджує обставини визнання його нікчемним.

Положеннями Закону № 4452-VI не визначено чітко визначеного порядку дій, згідно якого уповноважена особа має дотримуватись процедури щодо визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі в силу "своєї правової природи та норми закону, а не через те, що його необхідно визнавати таким. Нікчемність правочину достатньо лише встановити. Саме тому, у Законі і зазначено, що Уповноважена особа забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які є нікчемними.

У зв'язку з цим, позивача листом було поінформовано, що договір банківського вкладу між ПАТ «КБ «УФС» від 03.07.2014 № 43681 є нікчемним відповідно до положень ст. 38 Закону № 4452-VI та в силу ст. 215, 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Суд зазначає, що нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23. 02.2012р. №4452 (надалі Закон №4442).

Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду, визначено в Положенні про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням №14 Виконавчої дирекції Фонду (надалі - Положення №14).

Відповідно до 4.1 та ч.2 ст.4 Закону №4452 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Так частиною 1 ст.26 Закону №4452 передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не, мас права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Зокрема, відповідно до положень ч. 4 ст. 38 Закону № 4452 Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, назначеними частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В той же час суд зазначає, що даними нормами Закону не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі, для визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі, а не через те. що його необхідно визнавати таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити, У Законі зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними. Інакше кажучи, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечую таке виявлення га фіксує даний факт.

Вказана позиція щодо нікчемності правочину повністю узгоджуються з вимогами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою га шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочнн, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин мас бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодекс} України недійсним б правочнн, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочнн). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочнн може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до частин і, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочнн вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом встановлено, що Уповноваженою особою Фонду було вжито заходів щодо виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемних (недійсних). Для чого наказом від 30.10.2014 було створено Комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів) (копія наказу додається).

За результатами роботи вказаної Комісії 10.11.2014 було складено протокол, яким запропоновано Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію визнати нікчемними правочини (договори) вкладів (депозитів), перелік яких наведено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Протоколу.

З урахуванням висновків Комісії та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 237/14 від 18.11.2014, Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» наказом від 18.11.2014 № 6 було визнано нікчемними правочини (договори), згідно переліку.

Таким чином, під час перевірки було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я Позивача, надійшли внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) рахунку іншого клієнта, який володів значними коштами.

Зокрема, в платіжному дорученні платником вказаний ОСОБА_4.

Судом встановлено, що 24.04.2014 року між ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та ОСОБА_4 було укладено Договір банківського вкладу № 40241, відповідно до умов якого вкладник розмістив у банку кошти в розмірі 12 161,57 євро.

24.04.2014 року між ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та ОСОБА_4 було укладено Договір банківського вкладу № 40247, відповідно до умов якого вкладник розмістив у банку кошти в розмірі 17 001,59 доларів США.

Крім того, 24.04.2014 року між ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та ОСОБА_4 було укладено Договір банківського вкладу № 40406, відповідно до умов якого вкладник розмістив у банку кошти в розмірі 200 000,00 гри.

У зв'язку із військово-політичною ситуацією в країні та тією обставиною, що головний офіс ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» знаходиться в місті Донецьк, Банк перестав виконувати свої зобов'язання перед вкладниками щодо видачі вкладів.

Таким чином, вкладник ОСОБА_4 мав отримати відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 200 000 гри. по всім своїм вкладам.

Судом також встановлено, що 03.07.2014 року між ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу № 43681, згідно якого Банк відкрив Позивачу вкладний (депозитний) рахунок 26306000020008.93 зобов'язався прийняти від ОСОБА_1 вклад в розмірі 11 987,49 євро. Згідно п. 2.3.1. Договору саме Вкладник був зобов'язаний внести готівкою або безготівковим шляхом суму вкладу на вкладний рахунок.

Натомість, 03.07.2014 року замість ОСОБА_1 суму вкладу за договором банківського вкладу № 43681 від 03.07.2014 року було перераховано на вкладний (депозитний) рахунок 26306000020008.93 не Вкладником, а ОСОБА_4, який в свою чергу перерахував ці кошти безпосередньо зі свого вкладного (депозитного) рахунку 26207001140008.21.

Суд зазначає, що умовами правочину, який є предметом даного спору, не передбачено можливості перерахування коштів на рахунок вкладника іншою особою, що також підтверджує обставини визнання його нікчемним

Також встановлено, що ОСОБА_1 був ідентифікований та введений до ОДБ ПАТ «КБ «УФС» 02.07.2014р. о 19.17, хоча операцію із зарахування коштів на вклад № 43681 було проведено 03.07.2014р.

Крім цього суд зазначає, що викликаний в судове засідання позивач ОСОБА_1 в судове засіданні не з'явився та не надав пояснень стосовно обставин справи, а саме обставин відкриття депозитного рахунку та внесення коштів, представник же позивача вказав, що справу можливо розглянути за відсутності позивача, оскільки він не може пояснити нічого крім того, що він виклав в позовній заяві.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що вказані обставини свідчать про те, що позивач не вносив готівки до каси, операції виконувались за домовленістю вкладника, який подрібнював свій вклад, з працівниками банку.

Робоча комісія прийшла до висновку, що вказані дії відбувались з мстою отримати кошти не від банку і не за рахунок банку, який в той момент вже не міг виконувати свої зобов'язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів, а отримати кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів. За таких обставин витрати Фонду значно збільшуються без будь яких законних на те підстав.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає обґрунтованими доводи Уповноваженої особи Фонду, що оскільки реальних коштів позивачем не вносилось, про що було відомо працівникам банку, то укладання договору та проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я позивача, погіршувало фінансове становище банку і сприяло приведенню банку до неплатоспроможності.

До того ж. проведення вище описаних дій надавало можливість власнику вкладу, розмір якого значно перевищує суму 200 000 гривень, отримати суму повністю, без будь яких обмежень, що є наданням переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами.

Відповідно до ч. З ст. 38 Закону №4452 правочнни (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв па себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій. відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата па 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала, вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договорю, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку ;

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що Уповноваженою особою Фонду правомірно визнано договір нікчемним, не включено позивача до переліку вкладників, і як наслідок Фондом не включено позивача до загального реєстру вкладників і не відшкодовано кошти за рахунок Фонду, а отже позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачами у повному обсязі доведено правомірність своїх дій.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "КБ "УФС" Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 березня 2015 року

Суддя Спірідонов М.О.