Постанова № 43028274, 05.03.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року м.ПолтаваСправа № 816/5105/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Христич О.С.,

представника позивача - Мартинюка О.С.,

представника відповідача - Сухомлин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25 листопада 2014 року №0000012203.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2014 року №0000012203 є неправомірним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в перевіряємому періоді повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Зазначив, що податкові накладні, які виписані ФОП ОСОБА_3 на адресу ТОВ "ШБУ-9" повністю розкривають зміст та обсяг господарських операцій. А тому прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи правомірністю висновків документальної позапланової перевірки ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 за період з 01 березня 2014 року по 31 травня 2014 року, якою встановлено завищення позивачем податкового кредиту. Зазначив, що для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість операцій з придбання мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, разом з тим за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту. А тому, у зв'язку із відсутністю господарських операцій між ТОВ "Лубенське ШБУ №9" та ФОП ОСОБА_3 податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхо-будівельне управління №9" зареєстровано як юридична особа (а.с. 120).

Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби і також являється платником податку на додану вартість (а.с. 122-123), що не оспорюється сторонами.

Видами діяльності товариства за КВЕД-2010 є: будівництво доріг і автострад, вантажний автомобільний транспорт, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, будівництво інших споруд, н.в.і.у, змішане сільське господарство, виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, будівництво житлових і нежитлових будівель, роздрібна торгівля пальним, пасажирський наземний транспортом міського та приміського сполучення (а.с. 120-121).

Лубенською ОДПІ, згідно із пунктом 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Лубенське шляховобудівельне управління №9" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 за період з 01 березня 2014 року по 31 травня 2014 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 12 листопада 2014 року №3011/22-03450436 (а.с. 10-19), за висновками якого встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, підпункту "и" пункту 201.1 статті 201, пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), підприємством завищено податковий кредит декларації з податку на додану вартість в сумі 113322 грн., по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_3, в тому числі по звітності за квітень 2014 року в сумі 113322 грн.

На підставі акту перевірки від 12 листопада 2014 року №3011/22-03450436 Лубенською ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2014 року №0000012203 (а.с. 22), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 169983 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 113322 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 56661 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 листопада 2014 року №0000012203.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Лубенське ШБУ №9" із ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ТОВ "Лубенське ШБУ №9" у березні 2014 року здійснювало придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 679932 грн. в тому числі ПДВ 113322 грн.

13 лютого 2014 року між ТОВ "Лубенське ШБУ №9" (Покупець) та ФОП ОСОБА_3 (Постачальник) укладено договір №2 (а.с. 23).

За умовами договору постачальник зобов'язується поставляти і передавати на умовах даного договору запчастини до гірничодобувної техніки (надалі товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Оглянувши вказаний договір суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає даний договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

17 лютого 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору №2 від 13 лютого 2014 року (а.с. 24), згідно якої пункт 1.1 договору №2 від 13 лютого 2014 року викладено у наступній редакції: Постачальник зобов'язується поставляти і передавати на умовах даного договору запчастини до гірничодобувної техніки, щебінь фракції 0-40, бітум дорожній БНД 60/90 у власність покупця, а покупець оплачувати його на умовах даного договору.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар - щебінь гранітний 0-40 кількістю 17000 тон на загальну суму 679932 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ФОП ОСОБА_3 останньою виписано позивачу: видаткові накладні №СПД-000003 від 03 березня 2014, №СПД-000004 від 04 березня 2014 року, №СПД-000005 від 05 березня 2014 року, №СПД-000006 від 06 березня 2014 року, №СПД-000007 від 07 березня 2014 року, №СПД-000008 від 10 березня 2014 року, №СПД-000009 від 11 березня 2014 року, №СПД-000010 від 12 березня 2014 року, №СПД-000011 від 13 березня 2014 року, №СПД-00012 від 12 березня 2014 року, №СПД-000013 від 17 березня 2014 року, №СПД-000014 від 18 березня 2014 року (а.с. 25-36) та податкові накладні від 03 березня 2014 року №1, від 04 березня 2014 року №2, від 05 березня 2014 року №3, від 06 березня 2014 року ;4, від 07 березня 2014 року №5, від 10 березня 2014 року №6, від 11 березня 2014 року №7, від 12 березня 2014 року №8, від 13 березня 2014 року №9, від 14 березня 2014 року №10, від 17 березня 2014 року №11, від 18 березня 2014 року №12 (а.с. 37-48).

Дослідивши вказані первинні документи ФОП ОСОБА_3 для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Лубенське ШБУ №9" товару, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість послуг, ціну послуг.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданої позивачем копії журналу реєстрації доручень (а.с. 125-127) встановлено, що придбаний товар отримано ОСОБА_4, підписи якого містяться у видаткових накладних.

18 березня 2014 року між сторонами складено акт приймання-передачі щебеню по договору №2 від 13 лютого 2014 року (а.с. 49).

Згідно прибуткового ордеру від 01 квітня 2014 року №ПН-000254 товар оприбуткований позивачем (а.с. 50).

08 квітня 2014 року між ТОВ "Лубенське ШБУ №9" (поклажодавець) та філією "Овруцький райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" (зберігач) укладено договір зберігання №14 (а.с. 51-53), за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання щебінь 0-40 у кількості 17000 тон.

На виконання вищевказаного договору між сторонами складено акт приймання-передачі щебеню до договору зберігання №14 від 08 квітня 2014 року (а.с. 169).

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що за позивачем перед ФОП ОСОБА_3 рахується кредиторська заборгованість за придбаний товар, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку №631 та актом звірки взаємних рахунків (а.с. 92-93).

З пояснень позивача судом встановлено, що щебінь з моменту його купівлі та по даний час знаходиться на території ГОК "Кварцит" за адресою: проспект Первомайський, Овруцький район, Житомирська область (а.с. 198).

Крім того, на підтвердження фактичної наявності продукції у ФОП ОСОБА_3, яка була реалізована позивачу останнім надано: наказ №6/5007/1276/12 на примусове виконання рішення господарського суду Житомирської області, постанову відділу державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції, акт приймання-передачі, видаткові накладні (а.с. 191-197).

На підтвердження економічної вигоди та доцільності придбання щебеню 0-40 саме у ФОП ОСОБА_3 позивачем надано калькуляції вартості щебеню (а.с. 170-171).

Таким чином, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту (в розмірі 113322 грн.) за відповідний період та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення досліджених господарських операцій контрагент позивача ФОП ОСОБА_3 перебував в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість; фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію судом не встановлено.

При цьому, суд зауважує, що подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Стосовно тверджень відповідача, що позивач не мав права включати податкові накладні виписані ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту у звітність за квітень 2014 року, так як вони виписані з порушенням форми заповнення податкової накладної, суд зазначає слідуюче.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається в паперовому чи електронному вигляді, повинна бути підписанана уповноваженою платником особою та скріплена печаткою та має містити обов'язкові реквізити.

Таким чином порушенням порядку заповнення податкової накладної вважатиметься перш за все у разі відсутності у податковій накладній хоча б одного показника, який є обов'язковим реквізитом податкової накладної (перераховані у підпунктах "а" - "і" пункту 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України), а також невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару тощо).

Так, податкові накладні виписані контрагентом позивача містять - порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місцезнаходження юридичної особи - продавця та податкову адресу фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг, ціну постачання без урахування податку, ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, вид цивільно-правового договору.

При цьому, оформлення податкових накладних відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" який втратив чинність відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14 січня 2014 року №4, не може бути підставою для позбавлення платника права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Крім того, згідно акту перевірки, перевіряючими не встановлено, що заповнення податкових накладних за старою формою спричинило перекручення або неправильність визначення податку на додану вартість, також не встановлено невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки чи номенклатурі товару, що у свою чергу спростовує висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за цими податковими накладними.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Лубенське ШБУ №9" чи його контрагента ФОП ОСОБА_3 В акті перевірки контролюючим органом не встановлений факту відсутності тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит. Контролюючим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції з придбання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Лубенське ШБУ №9", які потрібні для здійснення останній основної мети своєї діяльності - будівництво доріг і автострад.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Лубенське ШБУ №9" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №3011/22-03450436, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000012203 від 25 листопада 2014 року.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №000012203 від 25 листопада 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 169983 грн. не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Лубенське ШБУ №9" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000012203 від 25 листопада 2014 року.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При цьому, таке стягнення повинно проводитися виключно за рахунок бюджетних асигнувань розпорядника бюджетних коштів - суб'єкта владних повноважень, що був стороною у справі та не на користь якого винесено рішення суду.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення від 25 грудня 2014 року №1574, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ТОВ "Лубенське ШБУ №9"сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 339,98 грн.

Отже, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума фактично сплаченого судового збору в розмірі 339,98 грн.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 25 листопада 2014 року №0000012203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 339 (триста тридцять дев'ять) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 10 березня 2015 року.

Суддя С.О. Удовіченко